Справа № 104/641/12
Провадження № 2-а/104/41/12
19 березня 2012 року суддя Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим судді Лущеко Л.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Білогірську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Білогірського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, третя особа: Управління праці і соціального захисту населення в Білогірському районі Автономної Республіки Крим про скасування рішення державного виконавця,
позивач просить суд визнати неправомірним і скасуватити постанову ВДВС Білогірського РУЮ АРК від 30.12.2008 року про закінчення виконавчого провадження № 3846, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого Білогірським районним судом АР Крим 08.04.2008 року у справі № 2-а- 35/2008.
Свої вимоги мотивує тим, що постановою відділу державної виконавчої служби Білогірського районного управління юстиції (далі - ВДВС) від 17.04.2008 року було відкрите виконавче провадження № 3846 на підставі виконавчого листа, виданого Білогірським районним судом АР Крим 08.04.2008 року у справі № 2-а-35/2008 про обов'язок Управління праці і соціального захисту населення в Білогірському районі в АР Крим виплатити ОСОБА_1 різницю між перерахованим розміром щорічної разової грошової допомоги і фактично отриманим.
20.02.2012 року позивач вперше отримав з супровідним листом ВДВС №239/03-21 копію постанови від 31.12.2008 року про закінчення виконавчого провадження по п. 11 ч. 1 ст. 37 ЗУ ”Про виконавче провадження” у зв”язку з тим, що виконання неможливе без участі боржника і бюджетними асигнуваннями на 2008 рік не передбачені виплати по цьому рішенню суду. З таким рішенням ВДВС не погоджується з наступних причин.
Пункт 4 ч. 1 ст. 19 ЗУ ”Про виконавче провадження”, до якого посилає ч. 1 ст. 259 КАС України, вимагає вказувати у виконавчому листі резолютивну частину рішення суду. В даному випадку виконавчий лист не повністю відображає резолютивну частину судового рішення, що містить не одну, а декілька обов”язків боржника, які необхідно було виконати в певній послідовності, тобто спочатку здійснити перерахунок щорічної грошової допомоги за 2005, 2006, 2007 роки, після чого виплатити стягувачу отриману різницю між перерахованим і фактично отриманим розміром грошової допомоги.
Відсутність у виконавчому листі обов”язку по перерахунку вказаної виплати вимагала отримати від суду відповідне роз”яснення, оскільки не ясно хто і як повинен визначити різницю, що підлягає виплаті стягувачу. У той же час, державний виконавець не має права виходити за межі виконавчого документу і визначати таку різницю самостійно, оскільки, згідно ст. 170 КАС України, роз”яснення судового рішення здійснюється судом, якщо воно не зрозуміле для виконавця. Згідно ст. 5 ЗУ ”Про виконавче провадження”, заходи по примусовому виконанню рішення здійснюються державним виконавцем способом і в порядку, які визначені виконавчим документом.
При таких обставинах, звернена до боржника вимога державного виконавця про виплату різниці була не точною, що унеможливлювало його виконання без попереднього розрахунку такої різниці, обов”язок боржника по проведенню якого помилково не відображений у виконавчому листі.
Умовою закінчення виконавчого провадження по п. 11 ч. 1 ст. 37 ЗУ ”Про виконавче провадження”, з урахуванням норми відсилання до ст. 76 Закону, є неможливість виконання рішення суду без участі боржника. Крім того, вказаний у виконавчому листі обов'язок по виплаті різниці у разі її розрахунку може бути виконаний і без участі боржника через орган державного казначейства, в якому боржник обслуговується. Для чого суд, що видав виконавчий документ, за ініціативою державного виконавця або сторони виконавчого провадження, може змінити порядок виконання свого рішення і винести ухвалу про стягнення заборгованості шляхом її безперечного списання з рахунку боржника, відкритого в органах Державного казначейства України. Порядок виконання державним виконавцем такого рішення суду, постановленого у формі ухвали, регулюється пунктами 24-40 Постанови КМУ від 03.08.2011 року № 845 ”Про порядок виконання рішень про стягнення коштів державного і місцевих бюджетів або бюджетних установ”. Згідно п. 25 вказаного Порядку, державний виконавець запитує у боржника коди програмной класифікації витрат і кредитування державного бюджету і економічної класифікації витрат бюджету, по яких здійснюватиметься безперечне списання коштів з його рахунків, і подає органу казначейства платіжні вимоги для стягнення коштів з рахунків боржника.
На момент винесення державним виконавцем спірної постанови, діяв аналогічний порядок, затверджений Постановою КМУ від 09.07.2008 року № 609.
Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України, застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій із коштами державного бюджету і розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів. Відповідно до спільного наказу Мінпраці і Мінфіну від 13.03.2008 №132/391 ”Про затвердження паспорту бюджетної програми на 2008 рік”, який діяв на момент винесення державним виконавцем спірної постанови, щорічна разова допомога дітям війни здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Фінансування вказаних витрат в 2012 році також здійснюється з Державного бюджету України відповідно до п. 3 Прикінцевих положень ЗУ ”Про Державний бюджет України на 2012 рік”.
При цьому, відсутність асигнувань на виплату по конкретному рішенню суду, на що посилається ВДВС, не може бути підставою закриття виконавчого провадження, оскільки, згідно на той час п. 10 Постанови КМУ від 09.07.2008 року № 609, безперечне списання коштів, які відносяться до загальнодержавних витрат державного бюджету, здійснюється Державним казначейством в межах бюджетних призначень, встановлених законом про державний бюджет за відповідною програмою загальнодержавних витрат. У разі стягнення коштів з рахунків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, безперечне списання здійснюється за кодом економічної класифікації витрат бюджету, які визначаються з економічної суті заборгованості (п. 19) в межах затвердженого кошторису розпорядника бюджетних коштів (п. 23), а не адресованого асигнування під конкретне рішення суду. Щорічно, у тому числі в державному бюджеті на 2008 рік і відповідній бюджетній програмі, передбачалися витрати на виплату разової допомоги дітям війни до 9 Травня, що робило можливим їх безперечне списання на платіжну вимогу державного виконавця, який таку вимогу не виставляв і не ініціював перед судом зміну порядку виконання рішення.
Таким чином, дія боржника про обов”язок виплатити різницю в розмірах щорічної разової грошової допомоги, носять змінний характер і можуть бути здійснені іншою особою - відповідним органом Державного казначейства України.
Право сторони виконавчого провадження на оскарження рішень, дії або бездіяльності державного виконавця, передбачено ст. 181 КАС України, ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 82 ЗУ ”Про виконавче провадження”.
На момент винесення спірної постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.12.2008 року можливість його оскарження прямо передбачалася ч. 3 ст. 37 ЗУ ”Про виконавче провадження” в редакції, яка діяла на той час. При цьому, порушуючи ч. 2 вказаної статті, копія постанови державного виконавця в 3-денний термін з дня його затвердження начальником ВДВС, йому не направлялася. Тому 10-денний термін для оскарження такої постанови, згідно ст. 181 КАС України, слід обчислювати з 20.02.2012 року, коли позивач вперше отримав його копію і ознайомився із змістом цього документу.
Згідно ч. 1 ст. 38 ЗУ ”Про виконавче провадження”, в редакції, яка діяла на той час, завершене по п. 11 ч. 1 ст. 37, виконавче провадження не може бути почате заново. Це положення закону унеможливлює для стягувача знову пред'явити виконавчий документ до примусового виконання, яке може бути відновлене лише шляхом скасування незаконної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.
Вважає, що державний виконавець неправомірно закінчив виконавче провадження за невиконання боржником обов”язку, який в умовах неповного відображення у виконавчому листі резолютивної частини судового рішення потребував роз”яснення з боку суду і міг бути виконаний в іншому порядку.
Позивач в судове засідання не з”явився, надіслав заяву, в якій просить суд розглянути справу у його відсутність, на позові наполягає (а.с. 18).
Представник відповідача в судове засідання не з”явився, надіслав заяву, в якій просить суд розглянути справу у його відсутність, проти задоволення позову заперечує (а.с. 20-21). В наданих суду запереченнях пояснив суду, що у ВДВС Білогірського РУЮ на виконанні знаходився виконавчий лист № 2-35, виданий Білогірським районним судом АР Крим 08.04.2008 року про зобов”язання боржника - Управління праці і соціального захисту населення Білогірської РДА виплатити ОСОБА_1 різницю між перерахованим розміром щорічної разової грошової допомоги і фактично отриманою. Виконавче провадження № 3846 постановою старшого державного виконавця ВДВС Білогірського РУЮ було відкрите 17.04.2008 року. В ході проведення виконавчих дій було встановлено, що виконання рішення суду у справі №2-35 неможливо без участі боржника, бюджетними асигнуваннями на 2008 рік не передбачені вказані в рішенні суду виплати. Причини невиконання боржником рішення суду визнані поважними ухвалою Білогірського районного суду. У зв”язку з чим, постановою заступника начальника ВДВС Білогірського РУЮ виконавче провадження № 3846 було закінчено 30.12.2008 року по п. 11 ч. 1 ст. 37 ЗУ ”Про виконавче провадження” (у редакції, що діяла на той час) і передано в архів для зберігання. Виконавчий лист № 2-35 виданий Білогірським районним судом АР Крим 08.04.2008 року, був надісланий до Білогірського районного суду АР Крим, копії постанов про закінчення виконавчого провадження були надіслані на адресу сторін виконавчого провадження. Виконавче провадження № 3846 було передано до архіву. Актом знищення від 11.01.2012 року виконавче провадження № 3846 було знищено, у зв”язку із закінченням терміну зберігання (три роки). На підставі вищевикладеного, ВДВС Білогірського РУЮ просить суд відмовити ОСОБА_1 в позовних вимогах в повному обсязі, оскільки державним виконавцем були зроблені усі необхідні заходи згідно чинного законодавства (а.с. 22-24).
Представник третьої особи в судове засідання не з”явився, надіслав заяву, в якій просить суд розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги не визнає (а.с. 25-26).
Суд, на підставі вимог ст.128 ч.6 КАС України, вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін в письмовому провадженні за наявними матеріалами справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню по наступних підставах.
З матеріалів справи вбачається, що 05.03.2008 року Білогірським районним судом АР Крим був задоволений позов ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення в Білогірському районі АР Крим, Міністерства праці і соціального захисту населення в Автономної Республіки Крим про визнання неправомірними дій суб”єкта владних повноважень (а.с. 5-6).
Постановою ВДВС від 17.04.2008 року було відкрито виконавче провадження № 3846 на підставі виконавчого листа, виданого Білогірським районним судом АР Крим 08.04.2008 року у справі № 2-а-35/2008 про обов”язок Управління праці і соціального захисту населення в Білогірському районі в АР Крим сплатити ОСОБА_1 різницю між перерахованим розміром щорічної разової грошової допомоги і фактично отриманим (а.с.7).
20.02.2012 року позивач вперше отримав із супровідним листом ВДВС № 239/03-21 копію постанови від 31.12.2008 року про закінчення виконавчого провадження у зв”язку з тим, що виконання неможливе без участі боржника і бюджетними асигнуваннями на 2008 рік не передбачені виплати по цій постанові суду (а.с. 8-9).
Відповідач посилається на ухвалу Білогірського районного суду суду, якою визнані поважними причини невиконання боржником постанови суду і тому постановою заступника начальника ВДВС Білогірського РУЮ виконавче провадження № 3846 було закінчено 30.12.2008 року по п. 11 ч. 1 ст. 37 ЗУ „Про виконавче провадження” (у редакції 1999 року з подальшими змінами та доповненнями) і передано в архів для зберігання. Однак, такої ухвали в матеріалах справи немає, а є ухвала від 25.11.2008 року за № 6-а-90/08 про відстрочення виконання постанови суду від 05.03.2008 року, згідно якої, виконання постанови суду відстрочено до 01.01.2009 року (справа № 6-а-99/08, а.с.81). У державного виконавця не було підстав для закриття виконавчого провадження, державний виконавець передчасно, необгрунтовано закрив виконавче провадження.
Відповідно до ст.124 Конституції України, ст.14 КАС України, постанови та ухвали суду, що набрали законної сили, є обов”язковими до виконання на всій території України. Доводи представника виконавчої служби, що рішення суду неможливо виконати, оскільки бюджетні кошти для цього не передбачені ЗУ ”Про Державний бюджет” безпідставні; відносно цього існує практика Європейського Суду, де в справі Кечко проти України, Європейський Суд вказав, що відсутність коштів в державному бюджеті не є підставою для відмови у виплаті соціальної допомоги; якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідні положення є чинними і в них не внесені відповідні зміні.
К доводам позивача про те, що потрібно було державному виконавцю звернутись до суду за роз”ясненням постанови суду, оскільки його резолютивна частина викладена неточно, незрозуміло, суд ставиться критично, оскільки, якщо це так, позивач мав можливість своєчасно оскаржити її або звернутись до суду за її роз”ясненням. Постанова суду від 05.03.2008 року викладена досить зрозуміло і точно (а.с.5-6).
Згідно вимог ст.19 п.1 ЗУ “Про виконавче провадження”, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу, зазначеного в статті 17 цього Закону:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) у разі, якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
4) в інших передбачених законом випадках.
Частиною 3 ст. 49 ЗУ “Про виконавче провадження” передбачено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Представником відповідача не були представлені докази про своєчасне надіслання стягувачу копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.12.2008 року, що убачається з наданих доказів (а.с.8-9).
Як убачається з ч.1 ст.50 ЗУ “Про виконавче провадження”, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв”язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 51 ЗУ „Про виконавче провадження”, у разі, якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів про забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.
Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позов та визнати неправомірним і скасуватити постанову відділу Державної виконавчої служби Білогірського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим від 30.12.2008 року про закінчення виконавчого провадження № 3846, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого Білогірським районним судом АР Крим 08.04.2008 року у справі № 2-а- 35/2008.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19 ч.1, 49, 50, 51 ЗУ “Про виконавче провадження” (у редакції 1999 року з подальшими змінами та доповненнями), ст.ст. 10, 11, 14, 17, 128 ч.6, 158, 159 - 163, 186 КАС України, суд
позов задовольнити.
Визнати неправомірною і скасуватити постанову відділу Державної виконавчої служби Білогірського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим від 30.12.2008 року про закінчення виконавчого провадження № 3846, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого Білогірським районним судом АР Крим 08.04.2008 року у справі № 2-а- 35/2008.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Севастопольського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня одержання її копії через Білогірський районний суд АР Крим.
Суддя