Справа: № 2а-1369/10(2а-1368/10) Головуючий у 1-й інстанції: Нечепоренко Л.М.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
"22" лютого 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 01 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати недоотриманої суми пенсії та зобов'язання провести перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії,-
встановив:
01 жовтня 2010 року позивач звернулася до Рокитнянського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області про визнання протиправними дій відповідача щодо недорахування та невиплати у повному розмірі доплати та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, передбачених ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка проживає на території Чорнобильської зони, яка є забрудненою, та є потерпілою від аварії на ЧАЕС 4 категорії, підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «про соціальний захист дітей війни», зобов'язання відповідача донарахувати та виплатити вказані доплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по даний час.
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 01 листопада 2010 року позовні вимоги позивача до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати недоотриманої суми пенсії та зобов'язання провести перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії -задоволено частково, а саме: визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області щодо відмови позивачу у донарахуванні та виплаті недоотриманих сум пенсії протиправними; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячну доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, щомісячну додаткову пенсію у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.ст. 39,51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щомісячну соціальну допомогу як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" починаючи з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року з урахуванням виплачених коштів та з послідуючою доплатою згідно діючого законодавства на час виплати. В решті позовні вимоги залишено без задоволення; стягнуто з Управління Пенсійного Фонду України у Рокитнянському районі Київської області на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду та прийняти нову постанову.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення (категорія 4), серія НОМЕР_1, виданим Київською облдержадміністрацією 08 липня 1997 року, отримує пенсію у відповідача та проживає у АДРЕСА_1, яке за переліком населених пунктів Київської області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
У відповідності до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 51 Закону передбачено, що особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю -одна мінімальна заробітна плата.
Всупереч ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу доплати виплачувалась відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, від 26 липня 1996 року №836.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановами Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 та від 26 липня 1996 року №836 відповідач не правомірно виплачував доплату до пенсії та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в меншому розмірі ніж це передбачено ст.ст. 39, 51 зазначеного Закону.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01 січня 2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду, нарахування підвищення до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим вона звернулася до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Крім того, колегія суддів не може погодитися з висновком про необхідність стягнення судового збору з відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Таким чином, судом першої інстанції неправомірно зобов'язано відповідача сплатити судові витрати, оскільки такі позивачем не понесені.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення питання, тому постанова Рокитнянського районного суду Київської області від 01 листопада 2010 року підлягає скасуванню в частині стягнення з Управління Пенсійного Фонду України у Рокитнянському районі Київської області судового збору.
Керуючись ст.ст. 94, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області -задовольнити частково.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 01 листопада 2010 року скасувати в частині стягнення з Управління Пенсійного Фонду України у Рокитнянському районі Київської області судового збору на користь держави.
В іншій частині постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 01 листопада 2010 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Грищенко Т.М.
Лічевецький І.О.