Справа: № 2а-99/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.
Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
Іменем України
"15" березня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя: Шелест С.Б.
Судді: Романчук О.М., Пилипенко О.Є.
За участю секретаря судового засідання: Гуменюк С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.04.11р. справі №2а-99/11/1070 за позовом Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області до Приватного акціонерного товариства «Українське атомне видавництво»та Приватного підприємства «Співдружність- Кентавр»про стягнення коштів отриманих за нікчемною угодою
Державна податкова інспекція у м. Славутичі Київської області звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства «Українське атомне видавництво»та Приватного підприємства «Співдружність Кентавр» коштів отриманих за нікчемною угодою № 54/09 від 05.10.09р. у сумі 407 527,20 грн..
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.11р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом при прийнятті оскаржуваної постанови не враховано, що дана угода не мала товарного характеру, а підрядні роботи фактично були виконані лише робітниками Приватного акціонерного товариства «Українське атомне видавництво», що підтверджується протоколами допиту свідків.
Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача -1 заперечив щодо вимог та доводів апеляційної скарги та просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Представник відповідача -2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05.10.09р. між ЗАТ «Українське атомне видавництво»(правонаступник - Приватне акціонерне товариство «Українське атомне видавництво», (замовник) та Приватним підприємством «Співдружність Кентавр»(субпідрядник) укладено договір № 54/09 на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції огорожі периметру хвостовика Дніпровське, а саме: земляні роботи на периметрі об'ємом 2480 мі., договірна ціна робіт -410000 грн. (з урахуванням податку на додану вартість у сумі - 68333 грн. 33 коп.).
Як свідчать обставини справи, вказаний договір субпідряду укладено на виконання іншого довгострокового договору (договору генерального підряду) від 23.04.07р. № 14, укладеного між Державним підприємством «38 ВІТЧ»(замовник) та Закритим акціонерним товариством «Українське атомне видавництво» (підрядчик), згідно з яким останнє зобов'язувалось виконати проектні і будівельно-монтажні роботи з реконструкції об'єкта «Інженерно-технічного комплексу охорони режимної території колишнього уранового виробництва ВО «ПХЗ».
На виконання договору субпідряду від 05.10.09 № 54/09 ПП «Співдружність Кентавр»виконало передбачені договором підрядні роботи, що підтверджується наявними у матеріалах справи двостороннім актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року за формою № КБ-2в, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року, складеною за типовою формою КБ-3, які розкривають зміст та обсяг господарської операції. ЗАТ «Українське атомне видавництво», у свою чергу, перерахувало ПП «Співдружність Кентавр»кошти в оплату виконаних робіт в сумі 407527,20 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку.
Перевіркою податкового органу встановлено, що витрати на виконані роботи в сумі 339606 грн. відповідачем-1 віднесено до складу валових витрат у ІV кварталі 2009 року та відображено у бухгалтерському обліку, а суму ПДВ - 67921,20 грн. до складу податкового кредиту у листопаді 2009р. на підставі податкової накладної від 16.11.09р. № 3161, виписаної відповідачем-2. (а.с.97).
Податковий орган, в обґрунтування позовних вимог про застосування наслідків нікчемного правочину покликається на те, що відповідно до інформаційних ресурсів органів ДПС України, а саме: звітних даних відповідача-2 , у останнього в період здійснення спірної господарської відсутні основні засоби; на підприємстві працювало 2 особи, вказане підприємство не одержувало дозволи на виконання зазначених робіт; відсутній перелік працівників відповідача-2, які мають доступ на режимну територію колишнього уранового виробництва ВО «ПХЗ», як це передбачено умовами договору від 23.04.07р. № 14, укладеного між відповідачем-1 та Державним підприємством «38 ВІТЧ».
Крім того, з покликанням на протоколи допиту свідків, які працювали на об'єктах «Хвостосховище база-С»та «Сховище Сухачівське 1, 2», податковий орган вважає, що спірна угода є такою, що порушує публічний порядок.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне виконання спірної угоди, а також на те, що податковим органом не доведено, що відповідачі при укладанні вказаної угоди мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, тощо.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Право на звернення з такими позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу».
Санкція, передбачена ч. 1 ст. 208 ГК України є адміністративно -господарською в розумінні ст. 238 цього ж Кодексу, а, отже, може застосовуватись з дотриманням строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Отже, санкція, передбачена, ч. 1 ст. 208 ГК України відповідає цьому визначенню.
Ця санкція є публічно -правовою конфіскаційною адміністративно -господарською санкцією за порушення імперативної вимоги закону (яка полягає у забороні вчинення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства).
Органом державної влади, уповноваженим застосовувати таку санкцію, згідно ч. 6 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 208 ГК України - є суд.
В спірному випадку, угода, укладена та виконана сторонами у листопаді 2009 році, питання дотримання вимог податкового законодавства при відображенні у податковому обліку результатів господарської операції за угодою перевірено податковим органом у травні 2010р. (акт перевірки від 27.05.2010р.), отже, у будь-якому разі сплив встановлений ст.250 ГК України строк для застосування санкції.
Між тим, колегія суддів погоджується також і з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом не доведено належними засобами доказування умисел відповідачів на укладання угоди, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства.
Так, доводи податкового органу про неможливість здійснення господарської операції відповідачем-2 з покликанням на відсутність трудових ресурсів та основних засобів документально не підтверджені, а ґрунтуються на відомостях інформаційних ресурсів органів ДПС України, а саме: звітних даних відповідача-2, які не надані позивачем ні під час судового розгляду справи в суді першої інстанції, ні в ході апеляційного розгляду справи. Покликання позивача на неможливість проведення перевірки відповідача-2 у зв'язку із незнаходженням його за місцезнаходженням у вересні 2010 року не є підставою для висновку про те, що угода, укладена і виконана останнім у листопаді 2009 року порушує інтереси держави і суспільства. Доказів виключення господарської операції з податкового обліку відповідача-2 матеріали справи не містять.
Податковим органом не доведено належними засобами доказування наміру сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків.
Доводи позивача про те, що відповідач-2 не мав дозволу Держгірпромнагляду на виконання робіт з покликанням на лист останнього від 18.06.2010р. № 1/02-4.2./4183 не є підставою для висновку про наявність у діях сторін угоди умислу на порушення інтересів держави і суспільства. Порушення правил здійснення господарської діяльності у сфері діяльності, що вимагає відповідного державного регулювання (ліцензії, дозволу, тощо), навіть якщо таке і мало місце, не є правовою підставою для застосування санкцій відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, ПП «Співдружність Кентавр»було видано ліцензію № 479766 від 15.05.2009 на підставі рішення № 7-Л Державного комітету України з будівництва та архітектури, на здійснення будівельної діяльності, зокрема, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівель і споруд, будівництво і монтаж інженерних і транспортних мереж. Строк дії ліцензії -з 15.05.2009 до 15.05.2012., а також дозвіл Держгірпромнагляду на виконання робіт підвищеної небезпеки № 072.09.51-45.21.1, від 20.03.2009.
Як вбачається з листа Державного підприємства «38 ВІТЧ»від 18.09.10р. № 874 наданого на запит Броварської ОДПІ (а.с.21), Державне підприємство «38 ВІТЧ»облік чисельності працюючих не здійснювало. Допуск робітників, задіяних у виконанні будівельно-монтажних робіт на території хвостовика Дніпровське, відбувався на підставі списків на право проходу, складених відповідачем-1, затверджених відповідними службами Державного підприємства «38 ВІТЧ», за документами, які засвідчують особу. При цьому, виділення осіб за належністю до субпідрядних підприємств чи організацій у зазначених списках не здійснювалось.
За таких обставин, відсутні підстави стверджувати, що відповідачем-2 роботи не виконувались.
Наявні у матеріалах справи списки на право проходу на територію хвостовика Дніпровське містять лише інформаціяю про прізвище, ім'я, по-батькові працівника, документ, що посвідчує особу, час проходу без вказівки на трудові відносини з відповідним підприємством.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні у матеріалах справи протоколи допиту свідків не підтверджують доводів податкового органу з приводу безтоварності господарської операції. Так, допитаний ОСОБА_2, який працював на вказаному об'єкті різноробочим, вказав, що йому невідомо, для кого він виконував роботи, оскільки працював без трудового договору, та не був оформлений на роботу. Аналогічні показання містить протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 19.11.10р., Допитаний свідок ОСОБА_4 вказав на те, що з вересня по грудень 2009 року виїздив в м. Дніпродзержинськ у відрядження на об'єкти ВО «ПХЗ»для виконання будівельно-монтажних робіт. Те, що йому знайоме найменування відповідача-2 не є достатнім доказом того, що роботи останнім не виконувались.
Матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи.
За наведених обставин у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.04.11р. справі №2а-99/11/1070 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.04.11р. справі №2а-99/11/1070 - без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Шелест С.Б.
Судді: Романчук О.М Пилипенко О. Є.