Справа: № 2-а-1049/11 Головуючий у 1-й інстанції: Роман О.А.
Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
Іменем України
"01" березня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Аліменко В.О.,
суддів Грищенко Т.М., Петрик І.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва на постанову Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2011 року, -
У січні 2011 року позивач звернувся у суд з позовом про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити щомісячну доплату до пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до положень ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.07.2008 року.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2011 року зазначений адміністративний позов задоволено частково: визнано відмову відповідача протиправною та зобов'язано зробити перерахунок та виплату позивачу щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до положень ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком за період з 21.07.2010 року з врахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу щомісячна компенсація в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи має розраховуватися відповідно до мінімальної пенсії за віком.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Колегією суддів установлено, що позивач має право на отримання щомісячної компенсації в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до положень ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Разом з тим, при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення відповідачі керувались постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не приписами вищенаведеної постанови Уряду.
Окрім того, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Судовою колегією враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим Законом, для розрахунку позивачу щорічної допомоги на оздоровлення.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.160,183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва -залишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Аліменко В.О.
Судді: Грищенко Т.М. Петрик І.Й.