Справа: № 2а/2370/5585/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Чала А.С.
Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
Іменем України
"28" лютого 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Грищенко Т.М.,
суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі Луцак А.В.
розглянувши відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України у судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по страховим внескам, -
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2011 р. позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь управління Пенсійного фонду України в місті Умань Черкаської області заборгованість зі сплати страхових внесків за ІІІ-IV квартали 2010 року у розмірі 1750 (одна тисяча сімсот п'ятдесят) грн. 80 коп.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач по справі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що постановлена судом з порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрований виконавчим комітетом Уманської міської ради 26 жовтня 2001, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, перебуває на спрощеній системі оподаткування та сплачує фіксований податок.
Колегія зазначає, що відповідач є зареєстрованою фізичною особою-підприємцем, страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Абзацом 9 частини 2 статті 19 зазначеного Закону встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Пунктом 6 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для сплати страхових внесків фізичними особами - підприємцями, які сплачують фіксований податок, є квартал. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до підпункту 4 пункту 8 розділу XV Закону № 1058-IV фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) , та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Зазначений підпункт 4 пункту 8 розділу XV Закону № 1058-IV, в даній редакції, набув чинності з 17 липня 2010 року в зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 року № 2461-VI.
Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
За вказаних обставин, суд прийшов правильного висновку, що Законом визначено обов'язок позивача, як фізичної особи-підприємця, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, сплачувати страхові внески у розмірі не менше мінімального страхового внеску, що за ІІІ та IV квартал 2010 року становить для відповідача, з врахуванням зарахованої частини фіксованого податку, 1750 грн. 80 коп.
Пункт 8 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, зі змінами та доповненнями, є чинним та визначає порядок стягнення заборгованості зі страхувальників.
Так, згідно з пп. 8.1. п. 8 зазначеної Інструкції, стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(що діяла на момент виникнення даних правовідносин), у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу була надіслана вимога про сплату боргу № Ф -633 від 21.02.2011 року. Вказана вимога повернулася до управління з відміткою за закінченням терміну зберігання. Вимога про сплату боргу направлялася відповідачу за адресою за місцем реєстрації.
Частина 8.3. статті 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України передбачає, що вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 18 Закону № 1058-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 -залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2011 р.-залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Головуючий суддя Грищенко Т.М.
Судді: Лічевецький І.О. Мацедонська В.Е.