Україна
22-ц/490/2721/12 Головуючий у 1 й інстанції - Руденко В.В.
Категорія 30/34 Доповідач - Глущенко Н.Г.
20 березня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Баранніка О.П., Рудь В.В.
при секретарі - Біленькій О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.11.2011 року скасувати та ухвалити нове про відмову позивачу в його позовних вимогах в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене судом по неповно встановленим обставинам по справі / а. с. 162-164 /.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.11.2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.
Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 19127,87 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 2000 грн. - моральної шкоди та судові витрати по справі в розмірі 199,77 грн., а всього 21327,64 грн.
В решті позовних вимог відмовлено / а. с. 156-158 /.
Судом встановлено, що 31.07.2005 року відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем ГАЗ-3302, держномер НОМЕР_1, рухаючись по автомобільній дорозі Харків -Сімферополь -Севастополь, на 590 км цієї дороги, не вибрав безпечної дистанції та інтервалу між транспортними засобами, що рухались попереду, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем DACIA Super Nova, держномер НОМЕР_2, під управлінням позивача ОСОБА_3 і якому він належить на праві власності / а. с. 11-12 /..
Вина відповідача у скоєнні ДТП підтверджується постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31.10.2005 року, згідно якої ДТП відбулася з вини ОСОБА_2, який порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, але адміністративна справа закрита на підставі ст. 38 КУпАП у зв'язку із закінченням строку для притягнення до адмінвідповідальності / а. с. 10 /.
Постанова суду від 31.10.2005 року вступила в законну силу.
Згідно Висновку спеціаліста № 3753/26 експертного автотоварознавчого дослідження Донецького НДІ судових експертиз від 26.09.2005 року вартість матеріальної шкоди спричиненої володільцю DACIA Super Nova, держномер НОМЕР_2, в результаті ДТП, складає 18504,67 грн. / а. с. 15-25 /.
Позивачем проведено оплату за вище зазначений висновок в сумі 100 грн. /а. с. 25-26/ та оплачено судові витрати по справі в розмірі 199,77 грн. / а. с. 30-31 /.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам Правил дорожнього руху України і знаходяться в причинному зв'язку з даною ДТП, а тому він, як винна особа, повинен, в силу ст.ст. 23,1167,1187 ЦК України, відшкодувати спричинену позивачу як матеріальну, так і моральну шкоду.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував прав і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що в силу ст.ст.23,1167, 1187 ЦК України, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтами норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Справа розглянута судом першої інстанції у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 11 ЦПК України, тобто на підставі доказів, що були надані суду сторонами.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно послався в своєму рішенні на постанову суду Амур-Нижньодніпровського суду від 31.10.2005 року, як на доказ його вини в скоєнні ДТП, - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно зазначеної постанови винним в скоєнні ДТП дійсно визнано відповідача. Зазначена постанова вступила в законну силу/ а. с. 10 /. Згідно ст. 61 ЦПК України -обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, суд першої інстанції, відповідно до ст.ст.10,11 ЦПК України, прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог на підставі доказів, що були надані суду.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання та не спростовують висновки суду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.