Україна
22-ц/490/2209/12 Головуючий у 1 й інстанції - Брага А.В.
Категорія 18 Доповідач - Можелянська З.М.
20 березня 2012 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :
головуючої судді Можелянської З.М., суддів Ремеза В.А., Прозорової М.Л., при секретареві Майній Г.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровськ цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровськ від 6 грудня 2011 року за позовом ОСОБА_2 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про визнання недійсним кредитно-заставного договору,-
Рішенням Жовтневого райсуду м.Дніпропетровськ від 6.12.2011р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання недійсним кредитно-заставного договору. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати вказане судове рішення, посилаючись на його невідповідність вимогам закону.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.
3.04.2008р. ОСОБА_2 укладено з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у письмовій формі кредитно-заставний договір з метою придбання автомобіля (а.с.9-25). Вказаний договір підписано безпосередньо самою ОСОБА_2, а від імені Банку договір підписано керівником відділу взаємодії з кредитними організаціями ОСОБА_4 на підставі довіреності від 6.07.2007р. Банком надана відповідна довіреність та довідка, якою підтверджено факт того, що у вказаний період ОСОБА_4 дійсно працював на вказаній посаді (а.с.96,118). Банком надано договір від 17.07.2006р., укладений від його імені ОСОБА_5 з ТОВ «Автокредит Плюс», від імені якого діяв директор останнього ОСОБА_4, щодо організації придбання фізичною особою транспортного засобу (а.с.53-57). За умовами п.1.2. договору Банк доручив ТОВ «Автокредит Плюс»укладати від його імені, зокрема, кредитні договори. Судом перевірено та встановлено наявність повноважень особи на укладення від Банку спірного договору. Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано відповідно до вимог ст.ст.207,215,237,239,244,638,1054,1055 ЦК України ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним укладеного з ОСОБА_2 кредитно-заставного договору.
Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_2 на неправильність судового рішення безпідставні. Факт укладення кредитно-заставного договору підтверджено особисто ОСОБА_2 у судовому засіданні. Банк надав відомості про погашення ОСОБА_2 передбачених договором грошових сум і вказаний факт нею не заперечується (а.с.116,117). Як зазначено ОСОБА_2 у судовому засіданні її звернення з вказаним позовом щодо недійсності договору фактично викликане діями Банку по збільшенню розміру відсотків за користуванням кредитом та виникненням заборгованості за ним. Колегією суддів досліджені матеріали справи та документи, на які мались посилання в апеляційній скарзі. Проте доказів, які б спростовували висновки суду щодо відсутності підстав для визнання кредитно-заставного договору недійсним за позовом ОСОБА_2, не встановлено.
Таким чином рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.303.307,315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровськ від 6 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Судді :