Справа: № 2а-11837/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
"14" березня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Костюк Л.О., Романчук О.М.,
при секретарі: Акуленко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2011 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ван Форс»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ван Форс»17.08.2011 року звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0002412309 від 27.04.2011 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 39 975 грн., а також застосовано штрафні санкції у розмірі 9 994 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2011 р. позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі посилаються на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Вважають, що судом першої інстанції неправильно та неповно з'ясовані обставини, а постанову прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 08.04.2011 р. проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Ван Форс»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ТС-Фактор»та ТОВ «Ятус», за серпень 2010 року, за результатами якої складено акт № 761/23-09/32426069.
Під час проведення зазначеної перевірки працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було зроблено висновок про порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2010 року на суму 39 975, 27 грн.
На підставі висновків вказаного вище акту перевірки податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002412309 від 27.04.2011 р., згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 39 975 грн., а також застосовані штрафні санкції у розмірі 9 994 грн.
Як встановлено судом першої інстанції і як свідчать матеріали справи, у серпні 2010 року за замовленням та за рахунок позивача на підставі усних договорів ТОВ «Ятус»було надано послуги з друку та встановлення рекламної продукції на території відділень АТ «Сбербанк». На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Ятус»видало податкові накладні, які містяться в матеріалах справи.
За замовленням та за рахунок позивача на підставі усних договорів ТОВ «ТС-Фактор»у серпні 2010 р. поставило позивачу рекламну продукцію (стікери, рамки, банери, наклейки, слайди, плакати, рекламні конструкції, блотери, планкарти, шефлотокери та інше). На виконання умов зазначеного договору ТОВ «ТС-Фактор»видало податкові накладні, які містяться в матеріалах справи.
На підставі вищевказаних податкових накладних позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, що знайшло своє відображення у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року.
Крім викладеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що підставою для висновку відповідача про порушення ТОВ «Ван Форс»пп. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. п.7.5.1. п. 75 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»стала постанова заступника начальника ОРУД СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області від. 05.11.2010 р. про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємства у вигляді створення та використання ТОВ «ТС-Фактор»та ТОВ «Ятус»для незаконної діяльності, а також встановлена відповідачем нікчемність господарських операцій по ланцюгах ТОВ «Е-Восток Україна»- ТОВ «ТС-Фактор», ТОВ «Елфра Дісплей»- ТОВ «ТС-Фактор», ТОВ «Е-Восток Україна»- ТОВ «Ятус», ТОВ «Елфра Дісплей»- ТОВ «Ятус», з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.
Відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічних порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічних порядок, є нікчемним.
Вчинення платником податку дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік, або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків вигоди.
З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за усним договорами поставки та надання послуг між ТОВ «Ван Форс»та ТОВ «ТС-Фактор», ТОВ «Ятус»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими накладними, актами виконаних робіт, податковими накладними та платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи. А на момент підписання відповідних договорів, видаткових накладних, актів виконаних робіт та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «ТС-Фактор»та ТОВ «Ятус»не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими встановлено факт фіктивного підприємства, відповідачем не надано.
Щодо відповідальності позивача за можливі протиправні дії своїх контрагентів, колегія суддів зазначає наступне.
У листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та КАС України»зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.
Частинами 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 року передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
Колегією суддів встановлено, що доказів обізнаності позивача про обставини здійснення господарської діяльності його контрагентами та сплати ними податків відповідачем в акті перевірки не наведено.
У постанові Верховного суду України від 13.01.2009 року по справі № 09/05 викладено, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем, ані за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться у Єдиному реєстрі, за умови необізнаності про таку недостовірність, зокрема, в частині ведення господарської діяльності продавцем.
Крім того, у довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість»викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
З викладеного апеляційна інстанція робить висновок, що допущені одним платником податків у відображенні у податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
До того ж, ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Таким чином, враховуючи, що позивачем жодних порушень не вчинено, відповідач безпідставно поклав на позивача відповідальність за дії його контрагентів.
Проаналізувавши все викладене вище, колегія суддів вважає, що договори між ТОВ «Ван Форс»та ТОВ «ТС-Фактор», ТОВ «Ятус» були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у даних підприємствах умислу на укладання вказаних договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведена, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Згідно з пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість який відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи матеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Проаналізувавши наведені норми можна зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість»передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
Як вбачається з акту перевірки № 761/23-09/32426069, відповідачем не заперечується той факт, що на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ТОВ «ТС-Фактор»та ТОВ «Ятус»були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість.
Положенням про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 року (чинному на момент проведення перевірки) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
Згідно з п.7 розділу 5 зазначеного положення, датою виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва, яке відбуваються у випадку прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду, є відповідна дата прийняття рішення.
Як свідчать матеріали справи, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «ТС-Фактор»анульоване 20.12.2010 р., а свідоцтво ТОВ «Ятус»анульоване 28.01.2011 р. Таким чином, враховуючи зазначені вимоги законодавства, свідоцтва платників податку на додану вартість ТОВ «ТС-Фактор»і ТОВ «Ятус» на момент складання даними підприємствами податкових накладних не були анульованими, а підприємства -виключеними з Реєстру.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів прийшла до висновку, що формування позивачем податкового кредиту на підставі виписаних ТОВ «ТС-Фактор», ТОВ «Ятус»податкових накладних, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обставини справи встановлені правильно, з'ясовані повно та об'єктивно, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ван Форс»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 3, 15, 17, 19, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Костюк Л.О. Романчук О.М
Повний текст ухвали виготовлено: 19.03.2012 року