Справа: № 2а-12743/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
"13" березня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Бабенка К.А, Федотова І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва -Борисова Ігоря Ігоровича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімтехнологія» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -
У вересні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промхімтехнологія» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновок податкового органу про безпідставність формування податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Тітан-С-2»з підстав, наявності ознак фіктивності в господарських операціях є неправильним, оскільки у контрагентів були наявні свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ на час здійснення спірних операцій, факт виконання господарських операцій підтверджується первинними документами.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2011 року задоволено вказаний позов. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 08.04.2011 року № 0001262302 та № 0001272302.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва -Борисов Ігор Ігорович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що суперечить нормам матеріального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції було встановлено наступне.
22.03.2011 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Промхімтехнологія»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині проведення взаєморозрахунків з ТОВ «Тітан-С-2»за серпень 2010 року.
За результатами даної перевірки складено акт № 3123/23-02/24734586 від 23.03.2011року, за змістом якого перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження податку на прибуток в сумі 7280,00 грн. та п.п. 7.2.3, п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження ПДВ на 5824,00 грн.
08.04.2011 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001262302/0, яким визначено ТОВ «Промхімтехнологія»податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 5824,00 грн. за основним платежем та 1456,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0001272302/0, яким визначено зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 7280,00 грн. за основним платежем та 1820,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що спірні повідомлення-рішення відповідача є неправомірними, оскільки зроблені на підставі хибних висновків, оскільки відсутні докази незнаходження контрагента позивача за місцем реєстрації.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Судом першої інстанції було встановлено, що 03.08.2010 року між ТОВ «Промхімтехнологія»(замовник) та ТОВ «Тітан-С-2»(виконавець) укладено договір про надання послуг № 08-21, згідно якого замовник дав доручення, а виконавець зобов'язався за плату надати послуги з щоденного прибирання нежилих приміщень замовника.
На виконання умов договору між ТОВ «Промхімтехнологія»та ТОВ «Тітан-С-2»підписано акт здачі-прийняття робіт № 1 від 31.08.2010 року на суму 34942,32 грн. з ПДВ.
31.08.2011 року ТОВ «Тітан-С-2»видало ТОВ «Промхімтехнологія»податкову накладну № 310812 від 31.08.2010 року на суму 34942 грн., ПДВ складає 5824,32 грн.
Платіжним дорученням № 548 від 04.10.2010 року ТОВ «Промхімтехнологія»перерахувало на користь ТОВ «Тітан-С-2»34942,32 грн.
В ході проведення перевірки податковий орган дійшов висновку, що зазначена господарська операція є фіктивною, оскільки договір № 08-21 від 03.08.2010 року не містить інформації щодо площі приміщень, які прибиралися ТОВ «Тітан-С-2», в акті № 1 приймання-передачі наданих послуг за серпень 2010 року від 31.08.2010 року не зазначено адреси приміщень, що прибиратися, встановити зв'язок понесених ТОВ «Промхімтехнологія»витрат з господарською діяльністю підприємства не є можливим. Фахівцями Ленінської МДПІ м. Луганська не підтверджено виїзд працівників до м. Києва для щоденного прибирання приміщень протягом місяця згідно договору про надання послуг № 08-21 від 03.08.2010 року.
Колегія суддів вважає правильним критичне сприйняття таких висновків відповідача з огляду на наступне.
З п. 2.1 договору № 08-21 від 03.08.2010 року послуги з щоденного прибирання нежилих приміщень здійснюються виконавцем за наступними адресами: м. Київ, вул. Виборзька, 103 та м. Київ, вул. Лугова, 1.
Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг за 1 м2 становить 10,80 грн. з ПДВ.
В акті приймання-передачі наданих Послуг зазначено площу 3235,40 кв. м.
За змістом договорів купівлі-продажу нежилих будівель та частини майнового комплексу від 07.11.2001 року та 24.11.2006 року позивач придбав та є власником об'єктів нерухомого майна у м. Києві за адресами: вул. Лугова, 1 та вул. Виборзька, 103.
Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування обробленій даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач сплатив вартість наданих послуг. Факт виконання робіт підтверджується актом про приймання виконаних робіт.
Податковим органом не надано доказів невиконання ТОВ «Тітан-С-2»перед ТОВ «Промхімтехнологія»зобов'язань по договору № 09-21.
Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 вказаного вище Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач здійснив розрахунок з підрядником в безготівковій формі.
Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у відповідності до зазначеної вище норми позивач отримав право на збільшення валових витрат.
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Судом першої інстанції встановлено, що на момент видачі податкових накладних ТОВ «Тітан-С-2»було зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ від 25.03.2010 року.
Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні.
Отже, позивач мав право на підставі отриманих накладних відносити вказані в них суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки за поставку розрахувався, у вартість була включена сума нарахованого продавцем ПДВ.
Оскільки відповідачем не було надано доказів того, що сплачений ТОВ «Промхімтехнологія»в ціні послуг ПДВ не був задекларований чи не сплачений ТОВ «Тітан-С-2»при формуванні зобов'язання, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у податкового органу не було підстав для неврахування податкових накладних при формуванні позивачем податкового кредиту.
При цьому судом першої інстанції було зазначено, що відповідачем не було надано вироку суду, яким встановлено вину директора ТОВ «Тітан-С-2»за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а саме: за створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона; та доказів визнання договору № 08-21 укладеного позивачем із ТОВ «Тітан-С-2»недійсним в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Судом першої інстанції було встановлено відсутність доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо наявності запису про відсутність ТОВ «Тітан-С-2»за місцем реєстрації.
Крім цього, відповідно до постанови Луганського окружного адміністративного суду від 31.01.2011 року у справі № 2а-9480/10/1270 за позовом ТОВ «Тітан-С-2»до Ленінської МДПІ у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення не було доведено факту відсутності ТОВ «Тітан-С-2»за місцем реєстрації.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач діяв в порушення ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення даного позову.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва -Борисова Ігоря Ігоровича -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Бабенко К.А Федотов І.В.