Справа: № 2а-111216/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.
Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
Іменем України
"01" березня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів
при секретарі Хрімлі О.Г.,
Ганечко О.М.,
Літвіної Н.М.,
Архіповій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2011 року в адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-торгівельна мережа», Товариства з обмеженою відповідальністю «РТЛ Україна»про визнання договору недійсним, стягнення в доход держави кошти, одержані за ним, -
Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-торгівельна мережа», Товариства з обмеженою відповідальністю «РТЛ Україна»про визнати договору № 1611/1 від 16.11.2010 року, укладеного між ТОВ «РТЛ України» та ТОВ «Арго-торгівельна мережа», недійсним на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України, стягнення з ТОВ «Арго-торгівельна мережа» в дохід держави вартість товару у розмірі 3 122 868 грн., стягнення з ТОВ «РТЛ Україна» в дохід держави вартість товару у розмірі 3 122 868 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленою постановою, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 листопада 2010 р. між ТОВ «РТЛ Україна» (Постачальник), в особі директора Сєрдєчного В.В. та ТОВ «Арго-торгівельна мережа»(Покупець), в особі директора Некрасової О.В. укладено договір поставки товару № 1611/1. Відповідно до умов даного договору, Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупцеві визначений цим Договором товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються специфікацією, що є додатком до цього договору.
На виконання умов договору ТОВ «РТЛ Україна»виписано для ТОВ «Арго-торгівельна мережа»видаткові накладні та податкові накладні від 16.11.10 року № 18 на загальну суму 599 892 грн., № 19 на загальну суму 535 170 грн., № 20 на загальну суму 581 820 грн., № 21 на загальну суму 584 298 грн., № 22 на загальну суму 594 534 грн., № 23 на загальну суму 227 154 грн.
Оплата за поставлений товар згідно договору була здійснена покупцем, що підтверджується копіями платіжних доручень від 08.02.2011 р. № 600 на суму 500 000 грн., № 601 від 08.02.2011 р. на суму 500 000 грн., № 602 від 08.02.2011 р. на суму 510 892 грн., № 690 від 10.02.2011 р. на суму 500 00 грн., № 691 від 10.02.2011 р. на суму 400 00 грн., № 840 від 15.02.2011 р. на суму 450 000 грн., № 841 від 15.02.2011 р. на суму 261 976 грн.
Відповідно до акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 16.06.2011 р. № 708/23-9/32249009, ТОВ «Арго-торгівельна мережа»(код ЄДРПОУ 32249009) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «РТЛ Україна»(код ЄДРПОУ 34480987) за період з 01.10.2010 р. по 30.11.2010 р., встановлено порушення п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 74.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податок на додану вартість на загальну суму 2 750 869 грн.
Наявність податкових накладних в акті перевірки не спростовані.
В акті зазначено, що згідно бази даних АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», основним постачальником ТОВ «РТЛ України»за період з 01.10.2010 р. по 30.11.2010 р. є ТОВ «Агропрайд»(код ЄДРПОУ 35870453).
Згідно акту перевірки ДПІ у м. Херсоні від 03.03.2011 р. № 601/23-2/35870453 про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Агропрайд»(код ЄДРПОУ 35870453) з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 01.09.2010 р. по 31.12.2010 р., встановлено нікчемність угод при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, посилаючись на те, що у контрагентів ТОВ «Агропрайд»відсутні складські та торгівельні приміщення для здійснення фінансово-господарської діяльності, звітність сформована та підписана не уповноваженими особами, та відсутність їх за місцезнаходження.
На підставі викладеного позивач дійшов висновку, що укладена угода № 1611/1 від 16.11.2010 р. була спрямована не на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а на зменшення суми податків, що підлягають сплаті до бюджету, а отже, сторони діяли з метою, спрямованою на приховування отриманих доходів від оподаткування. Оскільки така мета суперечить одному з основних принципів існуючого суспільного ладу, вона є суперечною інтересам держави і суспільства та підлягає визнанню недійсною із застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 208 Господарського кодексу України.
Крім того, позивач стверджує про наявність умислу ТОВ «Арго торгівельна мережа»та ТОВ «РТЛ Україна»у створенні штучного факту відсутності об'єктів оподаткування, а саме завищення суми податкового кредиту податку на додану вартість у розмірі 2 750 869 грн., оскільки фінансово-господарські операції відображені лише на папері.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Посилання позивача на ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вона набула чинності 01 січня 2011 року згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України»від 02 грудня 2010 року № 2756-VI. Спірний договір був укладений 16 листопада 2010 року, тобто до набрання чинності ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт перевірки не містить жодних посилань, з яких позивач вважає угоду, здійснену відповідачами, нікчемним правочином, в чому саме, на думку позивача, дана угода порушує публічний порядок.
Актом не встановлено факту відсутні ухиляння контрагентом відповідача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств за фактом ухиляння від сплати податків, порушенням кримінальних справ за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.
Податкові накладні від 16.11.2010 р. № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, № 23 видані Товариству з обмеженою відповідальністю «Арго-торгівельна мережа»продавцем товару - ТОВ «РТЛ Україна»у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, реквізити податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачені ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», відповідач зареєстрований у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мав право видавати податкові накладні.
Колегія суддів зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість адміністративного позову, оскільки спірний договір укладений згідно до вимог чинного законодавства, договір поставки від 16 листопада 2010 року № 1611/1 виконаний сторонами у повному обсязі, тобто правові наслідки за договором повністю настали, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати його недійсним.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2011 року - без змін.
Повний текст ухвали виготовлений 06 березня 2012 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Ганечко О.М. Літвіна Н. М.