Справа: № 2а-10276/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"06" березня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Киричуку Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2011 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АЙ К'Ю ТЕХНОЛОДЖІ»до ДПІ у Солом'янському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000272201/0 від 16.11.2010.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2011 позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Компанія з управління активами «АЙ К'Ю -ТЕХНОЛОДЖІ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 червня 2010 року.
За результатами перевірки складений акт №178215/22-2/-32658026 від 04 листопада 2010 року (далі -Акт перевірки), у висновках якого встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.3, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 186 659 грн.
На підставі висновків Акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення №0000272201/0 від 16 листопада 2010 року (копія міститься в матеріалах справи), яким позивачу визначили суму податкового зобов'язання з урахування штрафних (фінансових) санкцій зі сплати податку на додану вартість у сумі 279 988, 50 грн., з яких 186 659 грн. сума основного платежу, 93 329, 50 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ТОВ «Техно-Телз» є фіктивним підприємством та угоди між ним і позивачем є нікчемними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними. Крім того, позивач протиправно здійснював адміністрування недержавних пенсійних фондів, управління активами недержавних пенсійних фондів та управління активами інститутів спільного інвестування, а тому спірне податкове повідомлення рішення прийняте ним правомірно.
Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Між позивачем та ТОВ «Техно-Телз»29 квітня 2008 було укладено договір № 29.04.08-2 про надання інформаційно-консультаційних послуг. Умовами даного договору визначено, що ТОВ «Техно-Телз»зобов'язується надати позивачу інформаційно-консультаційні послуги з питань кон'юнктури ринку цінних паперів, питань розвитку та стану ринку цінних паперів, з питань розвитку недержавного пенсійного забезпечення, з питань застосування нормативно-правових актів ДКЦПФР та Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. Вартість послуг сторонами договору погоджена у сумі 324 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 54 000, 00 грн.
Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Техно-Телз»на момент складання податкових накладних було зареєстроване як платник податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.
Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду податкові накладні, договори, акти приймання-передачі товарів/послуг, банківські виписки, на підставі яких ТОВ «Компанія з управління активами «АЙ К'Ю ТЕХНОЛОДЖІ» було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Техно-Телз», що підтверджують факт реального виконання умов договору.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість»передбачано тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.
Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального виконання умов договору, що надає йому право на формування податкового кредиту.
Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Колегія суддів зазначає, що договори між позивачем та ТОВ «Техно-Телз»не визнані недійсними в судовому порядку, а тому доводи апелянта про нечинність договорів є безпідставними.
Посилання апелянта на те, що позивач протиправно здійснював адміністрування недержавних пенсійних фондів, управління активами недержавних пенсійних фондів та управління активами інститутів спільного інвестування, а також на те, що до складу податкового кредиту протиправно віднесені суми ПДВ, сплачені за придбані перелічені вище товари (роботи, послуги), які не мають чітко виражену спрямованість на цільове використання виключно в операціях оподатковуваних ПДВ за ставкою 20 відсотків, колегія суддів вважає безпідставними, у зв'язку з наступним.
Згідно з ч. 4 ст. 29 Закону України «Про інститути спільного інвестування»та ч. 1 ст. 21 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»компанії з управління активами можуть поєднувати свою діяльність з управління активами також із здійсненням адміністрування недержавних пенсійних фондів. В рамках своєї господарської діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів позивачем повністю було використано придбані товари (роботи, послуги), в тому числі оренда приміщення, комунальні послуги, послуги доступу до мережі Інтернет, послуги мобільного зв'язку, телекомунікаційні послуги, заправка картриджів, поліграфічні, юридичні, консультаційні послуги, ремонтні роботи приміщення, інші загально виробничі послуги
Відповідно до п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»не є об'єктом оподаткування операції з діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.
Згідно з п.п. 7.4.3. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у зв'язку з тим, що операції пов'язані з адмініструванням недержавних пенсійних фондів оподатковуються ПДВ, а операції пов'язані з управлінням активами не є об'єктом такого оподаткування, позивач будучи платником ПДВ та повністю використавши придбані, разом з ПДВ, товари (роботи, послуги) в межах своєї господарської діяльності, що оподатковується ПДВ за ставкою 20 відсотків, правомірно відніс сплачений ПДВ при придбані таких товарів (робіт, послуг) до складу податкового кредиту.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не занижено податок на додану вартість в перевіряємий період та ним правомірно віднесено сплачений ПДВ при придбанні вищезазначених товарів (робіт, послуг) до складу податкового кредиту.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0000272201/0 від 16.11.2010.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Солом'янському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2011 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Василенко Я.М
Судді: Кузьменко В. В. Шурко О.І.
Повний текст ухвали виготовлено 12.03.2012.