33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"27" березня 2012 р. Справа № 2/5025/2158/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Савченко Г.І.
судді Грязнов В.В. ,судді Мельник О.В.
при секретарі судового засідання Новак Р.А.
за участю представників сторін:
Від позивача - ОСОБА_1 дов. №241111-1 від 24.11.2011р.
Від відповідача1 - ОСОБА_2 дов. №б/н від 01.11.2011р.
Від відповідача2 - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача1 Публічного акціонерного товариства „Агрофірма „Авіс” на рішення господарського суду Хмельницької області від 27.01.12 р. у справі № 2/5025/2158/11( суддя Дячук Т.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дунапак-Україна”
до Публічного акціонерного товариства „Агрофірма „Авіс”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохолдинг „Авангард”
про стягнення 1022608,93грн.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 27 січня 2012р. у справі № 2/5025/2158/11 позов товариства з обмеженою відповідальністю „Дунапак-Україна” м.Ходорів Жидачівського району Львівської області до публічного акціонерного товариства Агрофірма „Авіс” с.Гуменці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області і товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохолдинг „Авангард” м.Київ задоволено частково.
Стягнуто солідарно з публічного акціонерного товариства Агрофірма „Авіс” с.Гуменці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області і товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохолдинг „Авангард” м.Київ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Дунапак-Україна” м.Ходорів Жидачівського району Львівської області 887856,66грн. (вісімсот вісімдесят сім тисяч вісімсот п'ятдесят шість гривень 66коп.) основного боргу.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства Агрофірма „Авіс” с.Гуменці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Дунапак-Україна” м.Ходорів Жидачівського району Львівської області 91305,40грн. (дев'яносто одну тисячу триста п'ять гривень 40коп.) на відшкодування збитків та 10000,00грн. (десять тисяч гривень 00коп.) витрат на правову допомогу.
Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Дунапак-Україна” м.Ходорів Жидачівського району Львівської області з публічного акціонерного товариства Агрофірма „Авіс” с.Гуменці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області 10904,68грн. (десять тисяч дев'ятсот чотири гривні 68коп.), а з товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохолдинг „Авангард” м.Київ 8878,57грн. (вісім тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень 57коп.) витрат по судовому збору.
В решті позовних вимог про стягнення 9557грн.10грн. пені, 1849грн. 77коп. річних, 22040грн.00коп. витрат на правову допомогу -відмовлено.
Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю „Дунапак-Україна” м.Ходорів Жидачівського району Львівської області з державного бюджету 351,68грн.(триста п'ятдесят одну гривню 68коп.) сплаченого судового збору.
Відповідач-1 публічне акціонерне товариство Агрофірма "Авіс" подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить його скасувати, в позові відмовити.
Однак апеляційну скаргу обгрунтовує лише в частині стягнення збитків в сумі 91305 грн. 40 коп. та 10 000 грн. витрат на правову допомогу.
Апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо завдання збитків позивачеві неналежним виконанням договірних зобов'язань.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку, що відповідач не подавши заявки на виготовлення товару наступної поставки, позбавив позивача можливості виготовити та поставити товар відповідачеві, оскільки позивач мав для цього всі можливості та сировину на складі.
Апелянт доводить, що умови договору поставки №1811/3 від 18.11.2010р. не містять обов'язкової умови купівлі товару у позивача. Договір не містить фіксованої кількості товару, ціни, вартості товару. Товар поставляється на умовах, обумовлених в Специфікації договору або в заявках покупця. Покупець не зобов'язаний подавати постачальнику заявку про виготовлення та поставку наступної партії товару. Отже не подання відповідачем замовлення на виготовлення чергової партії товару не є порушенням договірних зобов'язань.
Апелянт не погоджується з рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення 10 000 грн. на правову допомогу. Доводить, що господарсько - процесуальний кодекс України визначає стягнення витрат на адвокатські послуги. В даному випадку договір на надання правової допомоги укладався з адвокатським об'єднанням. Кошти перераховані позивачем адвокатському об'єднанню за надання юридичних послуг.
В засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник апелянта підтримує доводи апеляційної скарги.
Представник позивача заперечує доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився. В установленому порядку був повідомлений про час і місце судового засідання, явка представника обов'язковою не визнавалась. Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі.
Дослідивши докази у справі, Рівненський апеляційний господарський суд встановив:
Між товариством з обмеженою відповідальністю „Дунапак-Україна” (постачальник) та закритим акціонерним товариством „Агрофірма „Авіс” (покупець) укладено договір поставки №1811/3 від 18.11.2010р., а в зв'язку з перейменуванням закритого акціонерного товариства „Агрофірма „Авіс” у публічне акціонерне товариство „Агрофірма „Авіс” сторонами 05.01.2011р. укладено додаткову угоду про внесення змін до договору щодо найменування сторони.
Відповідно до п.1.1 зазначеного договору позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідача-1 гофрокартонну продукцію (товар), а відповідач-1 зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах, визначених цим договором.
Найменування, асортимент, кількість, обсяг, термін поставки кожної окремої партії товару погоджуються сторонами до початку поставки та вказуються у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору і укладених на підставі погоджених заявок покупця. Товар поставляється на умовах, обумовлених в специфікаціях до даного договору або в заявках покупця (п.п.1.2, 4.1 договору).
Сторонами 09.09.2011р. підписано специфікацію №4 в якій визначено асортимент та ціну товару. Також покупцем було надано постачальнику заявки : №23 від 08.09.2011р., №24 від 16.09.2011р. №25 від 23.09.2011р., №26 від 29.09.2011р., №27 від 10.10.2011р., №28 від 14.10.2011р., №29 від 21.10.2011р., з зазначенням виду товару, марки, кольору, розмірів, кількості та строку поставки.
В п.4.2 договору визначено, що термін виконання замовлення покупця встановлюється 14 календарних днів з дати отримання та погодження письмового замовлення від покупця. Постачальник зобов'язується забезпечити на складі постійну наявність сировини для виготовлення товару згідно замовлення в об'ємі 1 машинної норми.
Відповідно до п.4.3 договору обов'язок постачальника відносно поставки товару вважається виконаним в момент передачі товару і такою передачею товару вважається передача товару покупцю, якщо постачальник зобов'язаний доставити товар, або передача товару в розпорядження покупця на складі постачальника, або передача товару перевізникові, визначеному покупцем. Також передбачено, що постачальник повинен передати покупцю наступні документи на кожну окрему партію товару : рахунок, накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну, посвідчення якості товару.
На виконання умов договору і згідно заявок позивачем поставлено (передано повноваженому представнику покупця), а відповідачем-1 (покупцем) отримано товар по видаткових накладних : №W103416 від 08.09.2011р. на суму 134323,68грн.; №W103452 від 15.09.2011р. на суму 125588,83грн.; №W103490 від 23.09.2011р. на суму 125588,83грн.; №W103516 від 28.09.2011р. на суму 125588,83грн. ; №W103555 від 10.10.2011р. на суму 125588,83грн.; №W103580 від 14.10.2011р. на суму 125588,83грн.; №W103612 від 21.10.2011р. на суму 125588,83грн. Всього було поставлено товару на загальну суму 887856,66грн.
Відповідно до п.3.2 договору (в редакції, викладеній у підписаній сторонами 04.04.2011р. специфікації №3) покупець має право на 100% відтермінування платежу на 30 (тридцять) календарних днів, а також зазначено, що у випадку невиконання вищевказаних умов договору, відтермінування в оплаті буде становити 14 календарних днів.
Пунктом 3.3 договору сторони передбачили, що підставою для перерахування коштів за товар є рахунок-фактура постачальника, оригінал якого надається при кожному відвантаженні товару.
Позивач у позовній заяві зазначив, що на виконання п.4.3 та відповідно до п.3.3 договору поставки постачальник передав покупцю на оплату рахунки на оплату : №103578 від 08.09.2011р. на суму 134323,68грн.; №103616 від 15.09.2011р. на суму 125588,83грн.; №103659 від 23.09.2011р. на суму 125588,83грн.; №103686 від 28.09.2011р. на суму 125588,83грн.; №103727 від 10.10.2011р. на суму 125588,83грн.; №103753 від 14.10.2011р. на суму 125588,83грн.; №103785 від 21.10.2011р. на суму 125588,83грн.
Відповідач-1 заперечує отримання оригіналів рахунків та зазначив, що про наявність рахунків на оплату йому стало відомо від відповідача-2, отримавши копії рахунків.
Відповідно до п.3.6 договору загальна сума договору складає вартість товару, визначену в рахунках-фактурах та накладних, отриманих покупцем у період дії цього договору.
Датою виконання зобов'язань покупця по оплаті товару є дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.3.7 договору).
Згідно з п.5.2 договору за порушення термінів по оплаті кожної конкретної партії товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відвантаженого але не оплаченого в термін товару за кожний календарний день прострочення.
Термін дії договору №1811/3 від 18.11.2010р. визначений сторонами у розділі 7. Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2011р. (п.7.1).
Закінчення терміну дії цього договору або його дострокове розірвання не звільняє сторони від виконання зобов'язань, як виникли у період дії договору і від відповідальності за його порушення (п.7.3).
18 листопада 2010 року між ТОВ „Агрохолдинг „Авангард” (відповідач-2) та ТОВ „Дунапак-Україна” (позивач) було укладено договір поруки №181/010-2, відповідно до якого відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання обов'язку ПАТ„Агрофірма „Авіс” (відповідач-1) щодо виконання зобов'язань за договором поставки гофрокартонної продукції №1811/3 від 18.11.2010р. (основний договір).
Згідно з п.3.1 договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сумою основного договору.
Посилаючись на те, що ТОВ „Дунапак-Україна” виконано усі умови договору поставки, поставлено покупцю товар і передано передбачені договором документи, а покупець ПАТ „Агрофірма „Авіс” порушив умови договору та не здійснив оплату, позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідачів солідарно -887856,66грн. заборгованості за договором поставки №1811/3 від 18.11.2010р. і 32040,00грн. витрат на правову допомогу, про стягнення з відповідача-1 9557,10грн. пені, 1849,77грн. річних 3%, а також про стягнення збитків в розмірі 91305,40грн. (згідно заяви від 22.12.2011р. про уточнення позовних вимог).
Розмір збитків позивач обґрунтовує тим, що ПАТ Агрофірма „Авіс” не було надано належним чином оформленого замовлення на чергову партію товару але позивач на виконання п.4.2 договору поставки №1811/3 від 18.11.2010р. заготовив сировину для виготовлення 10580 одиниць товару (об'єм однієї машинної норми). Надано довідку про формування ціни на гофроящик (1шт.) для ПАТ Агрофірма „Авіс”, згідно якої вартість сировини 8,63грн., а розмір збитків визначено із розрахунку : 10580од. х 8,63грн. = 91305,40грн. (без врахування вартості пакувальних матеріалів, затрат виробництва, управлінських витрат, заробітку позивача та вартості доставки).
Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог в частині розміру заявлених збитків, що зазначений у п.3 позовної заяви від 25.11.2011р., і просить стягнути з ПАТ Агрофірма „Авіс” збитки в розмірі 91305,40грн.
Ухвалою від 26.12.2011р. судом прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог в частині зменшення розміру збитків з 108889,36грн. до 91305,40грн. З врахуванням зазначеного, ціна позову складає 1022608,93грн.
Давши оцінку доказам у справі, доводам сторін, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідачів солідарно 887856 грн. 66 коп. основного боргу відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір поставки №1811/3 від 18.11.2010р. за яким позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідача-1 гофрокартонну продукцію (товар), а відповідач-1 зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 3.2 договору поставки №1811/3 від 18.11.2010р. (в редакції, викладеній у підписаній сторонами 04.04.2011р. специфікації №3) передбачено право покупця на відстрочку платежу на тридцять календарних днів.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідачем-1 оплата за отриманий від позивача товар не проведена. При цьому, відповідач-1, не заперечуючи отримання товару на суму 887856,66грн., посилається на те, що його обов'язок перерахувати кошти за товар виникає відповідно до п.п.3.3, 4.3 договору після отримання від постачальника оригіналу рахунок-фактури на кожну відвантажену партію товару, а оскільки позивачем не було виставлено (надано, передано, надіслано тощо) рахунок-фактур то, як вважає відповідач-1, у нього не було підстав для оплати.
Статтею 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Міністерством фінансів України роз'яснено, що рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунка (рахунка-фактури) не відноситься до типових форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено (листи-роз'яснення Міністерства фінансів України від 27.11.2006р. №31-340000-2023/25136 та від 09.07.2007р. №31-34000-20/23-4579/4800).
До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, зокрема, відносяться: накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, товарно-транспортна накладна. Крім того, при здійсненні операцій з одержання матеріальних цінностей видається скріплена печаткою довіреність.
Виконання позивачем зобов'язання по договору №1811/3 від 18.11.2010р. шляхом передачі відповідачу за видатковими накладними №W103416 від 08.09.2011р., №W103452 від 15.09.2011р., №W103490 від 23.09.2011р., №W103516 від 28.09.2011р., №W103555 від 10.10.2011р., №W103580 від 14.10.2011р., №W103612 від 21.10.2011р. товару на суму 887856,66грн. підтверджено належно засвідченими копіями видаткових накладних, довіреностей, товарно-транспортних накладних, а також податкових накладних.
У зв'язку з не проведенням відповідачем-1 оплати, позивач 16.11.2011р. направив на адреси відповідачів претензію і вимогу про оплату 887856,66грн. заборгованості за поставлену протягом вересня - жовтня 2011 року гофропродукцію (товар) у строк не пізніше 25.11.2011р. Доказами надсилання вимоги ТОВ „Агрохолдинг „Авангард” є реєстр з описом вкладення, а отримання 22.11.2011р. ПАТ „Агрофірма „Авіс” претензії підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а ч.2 цієї статті передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З огляду на п.3.2 договору та пред'явлені позивачем вимоги, суд прийшов до висновку, що відповідачем-1 не виконано зобов'язання щодо оплати за отриманий товар тому він являється боржником позивача, і його посилання у відзиві на безпідставне звернення позивача з позовом, відсутність предмету спору судом до уваги не приймаються.
Згідно норм ч.1 ст.553, ст.554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Відповідно до договору поруки №181/010-2 від 18.11.2010р. відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов'язання за договором №1811/3 від 18.11.2010р. у межах суми цього договору.
Таким чином, заборгованість у сумі 887856,66грн. підлягає стягненню з відповідачів солідарно.
Висновок місцевого господарського суду про відмову в позові в частині стягнення пені та 3% річних відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству.
Перевіряючи підстави та порядок нарахування позивачем пені і трьох відсотків річних (п.4 позовної заяви), суд встановив, в розрахунках позивач зазначив видаткові накладні за номерами №ХВ-103578 від 08.09.2011р., №ХВ-103727 від 10.10.2011р., №ХВ-103616 від 15.09.2011р., №ХВ-103659 від 23.09.2011р., №ХВ-103686 від 28.09.2011р., №ХВ-103753 від 14.10.2011р., №ХВ-103785 від 21.10.2011р., а не накладні, копії яких додані до позовної заяви на підтвердження поставки товару відповідачу-1. Крім того, суд вважає, що строк для нарахування пені, річних має відраховуватись згідно з ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, після закінчення семиденного строку від дня пред'явлення вимоги про оплату.
Враховуючи зазначене, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача-1 9557 грн.10коп. пені і 1849грн. 77коп. річних 3% відмовлено.
Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду зазначає, що апелянт не навів будь-яких доводів, щодо оскарження рішення в частині стягнення основного боргу та відмови в стягненні пені та річних.
Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення з відповідача-1 збитків підлягає скасуванню, позов в даній частині не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Позивач, з врахуванням заяви від 22.12.2011р. про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача-1 91305 грн. 40 коп. збитків за невиконання договірних зобов'язань на підставі ст. 22 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГПК України.
Позивач у позовній заяві зазначив, що на забезпечення виконання зобов'язання перед покупцем, відповідно до п.4.2 договору поставки №1811/3 від 18.11.2010р., ним заготовлено сировину достатню для виготовлення 10580 одиниць товару, що відповідає одній машинній нормі, але оскільки покупець (відповілач-1) не надав належним чином оформленого замовлення на чергову партію товару, то це призвело до заподіяння матеріальних збитків позивача. При цьому також зазначено, що товар який замовлявся відповідачем-1 є унікальним, має конкретні розміри, виготовляється виключно на замовлення відповідача-1 та не може бути реалізований іншим покупцям.
Згідно з п.7.1 договору поставки №1811/3 від 18.11.2010р. термін його дії встановлений до 31.12.2011р. В зв'язку з цим, на весь період дії договору, на складі постачальника мала бути в наявності сировина в об'ємі не менше однієї машинної норми для належного та своєчасного виконання ним зобов'язань по договору.
Позивачем надано докази щодо придбання ним у жовтні 2011 року листового гофрокартону марки 3ЕВ445ТЕТЕ розміром 1970х671мм у виробника, який знаходиться за межами України (копії міжнародних товарно-транспортних накладних, митних декларацій), а також надано копію інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей (гофрокартон) станом на 31.12.2011р., якою підтверджено залишок зазначеної сировини на складі позивача на дату закінчення дії договору.
Відповідно до довідки про формування ціни на гофроящик (1шт.) по договору поставки №1811/3 від 18.11.2010р. для ПАТ „Агрофірма „Авіс” на період поставок 09.09.2011р.-01.11.2011р. вартість сировини на виготовлення одного ящика становила 8,63грн. Розмір збитків визначено із розрахунку : 10580од.х8,63грн.=91305,40грн. (без врахування вартості пакувальних матеріалів, затрат виробництва, управлінських витрат, заробітку позивача та вартості доставки).
Місцевий господарський суд прийшов до висновку про наявність в діях відповідача-1 елементів складу цивільного правопорушення і, відповідно, наявність підстав для застосування до нього такої міри відповідальності як відшкодування збитків.
При цьому місцевий господарський суд зазначив, що відповідач-1 не спростував доводів позивача щодо ненадання замовлення на чергову партію товару в листопаді-грудні 2011 року по договору поставки №1811/3 від 18.11.2010р., не надав доказів направлення постачальнику повідомлення про припинення подальших поставок товару, не довів відсутності у нього потреб для подальшого замовлення товару до закінчення дії договору.
Такі висновки місцевого господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи. Недоведені обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
Судова колегія погоджується з доводами апелянта, що згідно ч.2 ст.224 ГК України ч.1 ст. 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:1) противоправної поведінки; 2)збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4) вини. За відсутністю хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Пунктом 4.1. Договору поставки встановлено, що товар поставляється на умовах, обумовлених в Специфікації до даного Договору або в заявках Покупця.
Згідно п.4.2.Договору поставки, Постачальник зобов'язується забезпечити на складі постійну наявність сировини для виготовлення товару згідно замовлення в об'ємі 1 машинної норми.
Сторони погодили у п. З.6. Договору поставки, що загальна сума Договору складає вартість товару, визначену у рахунках-фактурах та накладних, отриманих Покупцем у період дії цього договору.
Таким чином, сторони не встановили фіксовану кількість товару, що повинна бути поставлена за Договором поставки.
Отже, Покупець не зобов'язаний умовами Договору поставки подавати Постачальнику заявку про виготовлення та поставку наступної партії товару, оскільки сторони не визначили загальну кількість товару, яку Покупець повинен замовити у Постачальника. Відтак, не надання відповідачем -1 замовлення на виготовлення чергової партії товару не є порушенням Договору поставки. Сторони не встановили періодичності подачі замовлень постачальнику.
Позивачем не подано належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували наявність безпосереднього причинного зв'язку між правопорушенням та заподіяннями збитками.
Згідно ст. 33 ГПК України "Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень".
Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача-1 10 000 грн. витрат на правову допомогу підлягає скасуванню з наступних підстав.
Позивачем у позовну заяву включено вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу.
До матеріалів справи додано копії договору про надання юридичних послуг №1115 від 24.09.2010р. укладеного між адвокатським об'єднанням „Арцінгер” (виконавець) і ТОВ „Дунапак-Україна” (замовник) з додатковою угодою №2 від 18.11.2011р., п.1.1 якої передбачено : надання послуг по підготовці процесуальних документів і представництву в судовому процесі щодо стягнення заборгованості з ПАТ „Агрофірма „Авіс”. Надано копії рахунку №1115/16-1 від 01.12.2011р., пред'явленого адвокатським об'єднанням „Арцінгер” ТОВ „Дунапак-Україна” на оплату за юридичні консультації 18530,30грн., з додатком 1 щодо деталізації суми по рахунку, платіжного доручення №400245835 від 20.01.2012р. про сплату ТОВ „Дунапак-Україна” на користь адвокатського об'єднання „Арцінгер” 18530,30грн., свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та про реєстрацію Міністерством юстиції України адвокатського об'єднання „Арцінгер”.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, місцевий господарський суд виходив з того, що розмір таких витрат не повинен бути неспіврозмірним, а тому, що стосується вимог про відшкодування витрат на правову допомогу, суд вважав доцільним такі вимоги задовольнити частково, покласти на відповідача-1 витрати у сумі 10000,00грн., а у решті суми 22040,00грн. відмовити.
Стягуючи з відповідача-1 10 000 грн. витрат на правову допомогу місцевий господарський суд посилався на такі норми процесуального та матеріального права:
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, покладаються при задоволенні позову на відповідача.
Частиною 3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Статтею 12 Закону України „Про адвокатуру” передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Такий висновок місцевого господарського суду не відповідає фактичним обставинам справи, місцевим господарським судом неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.
У договорі про надання юридичних послуг №1115 від 24.09.21)10 року укладеного між Адвокатським об'єднанням «Арцінгер»та ТОВ «Дунапак-Україна»п.1 вказано, позивач доручає Адвокатському об'єднанню, а останній зобов'язується надати позивачеві за оплачуваний ним Гонорар та за умови відшкодування витрат Адвокатського об'єднання юридичні та/або адвокатські послуги в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором.
У п. 2.2 договору зазначено, що за завданням Замовника , Виконавець може надати також інші узгоджені Сторонами Послуги. Надання таких послуг та їх оплата буде здійснюватись згідно умов цього Договору, якщо сторони не узгодять інше.
Відповідно до п.3.1.2 Договору на виконання цього договору представникам позивача можуть бути як адвокати так і інші юристи, залучені до виконання завдання Замовника.
У судовому засіданні Господарського суду Хмельницької області у даній справі від позивача брав участь представник за довіреністю ОСОБА_1, за відсутності доказів здійснення ними адвокатської діяльності.
Платіжним дорученням від 20.01.2012 року позивач перерахував на рахунок Адвокатського об'єднання «Арцінгер»18530,30 грн. з призначенням платежу : «Оплата за юридичні консультації згідно рахунку № 1115/16-1 від 01.12.2011 р. за позовом Дунапак-У країна...».
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові втрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місті їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.З ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються тільки на осіб, які є адвокатами.
Задовольняючи позов місцевий господарський суд стягнув з відповідачів витрати по судовому збору пропорційно сумі задоволених вимог, з відповідача-1 10 904 грн. 68 коп., із відповідача-2 8878 грн. 57 коп.. Загальна сума витрат два відсотки від ціни позову, розділивши між двома відповідачами. Оскільки апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції в частині стягнення збитків з відповідача-1 , відповідно зменшується відшкодування витрат по судовому збору. Як наслідок з відповідача-1 підлягає стягненню на користь позивача 8878 грн. 57 коп..Тобто не підлягає стягненню сума 2026 грн. 11 коп. витрат по судовому збору.
Місцевим господарським судом правомірно повернуто з бюджету 351 грн. 68 коп. сплаченого судового збору з врахуванням зменшення розміру позовних вимог на підставі ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
При зверненні з апеляційною скаргою позивач сплатив 10 401 грн. 93 коп. судового збору. При цьому оскаржив судове рішення в повному обсязі в сумі 1022608 грн. 93 коп.. Судовий збір сплачено в розмірі 50% від суми судового збору в першій інстанції. Апеляційна скарга задоволена частково. Рішення скасовано в частині стягнення 91305 грн. 40 коп. збитків, 10 000 грн. витрат на правову допомогу, 2026 грн. витрат по судовому збору. Всього на суму 103331 грн. Тобто апеляційна скарга задоволена на 10,1 %. Тому підлягає стягненню з позивача на користь відповідача-1 1050 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу відповідача-1 Публічного акціонерного товариства „Агрофірма „Авіс” на рішення господарського суду Хмельницької області від 27.01.12 р. у справі № 2/5025/2158/11 задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 27.01.12 р. у справі № 2/5025/2158/11 скасувати в частині стягнення з відповідача-1 публічного акціонерного товариства Агрофірма „Авіс” с.Гуменці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області 91305 грн. 40 коп. збитків, 10 000 грн. витрат на правову допомогу, 2026 грн. витрат по судовому збору. В решті рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
3. Стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Дунапак-Україна” на користь відповідача-1 1050 грн. 60 коп. витрат по судовому збору за розгляд апеляційної скарги.
4. Місцевому господарському суду видати накази.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Мельник О.В.