33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"27" березня 2012 р. Справа № 11/5007/71/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Гулова А.Г.
суддя Маціщук А.В. ,суддя Петухов М.Г.
при секретарі Німчук А.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 10.02.2012р.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Житомир
на рішення господарського суду Житомирської області
від 07.11.11 р. у справі № 11/5007/71/11 (суддя Маріщенко Л.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вічунай-Україна", м.Київ
до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Житомир
про стягнення 66566,79 грн.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 07.11.2011р. у справі №11/5007/71/11 позов Товариства з обмеженою "Вічунай-Україна" до підприємця ОСОБА_2 про стягнення 69935,92 грн. (згідно заяви про уточнення позовних вимог) задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 56109,06 грн. боргу, 4316,44 грн. пені, 3756,41грн. інфляційних, 1579,65 грн. 3% річних, всього - 65761,56 грн., 657,62 грн. витрат по сплаті державного мита та 221,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати повністю.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що до договору №0804-287 від 08.04.2010 року він ніякого відношення не має, про що свідчать накладні, в яких відсутні посилання на вказаний договір. Крім того, не вказано термін розрахунку, за порушення якого було б можливе нарахування пені, з огляду на що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги про стягнення 4316,44 грн. пені.
У письмовому заперечені на апеляційну скаргу позивач вважає, що дана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
- у всіх видаткових накладних, на які посилається відповідач, в графі “підстава” вказаний номер договору поставки, а саме договір №0804-287. Даний договір є єдиний договір, який був підписаний позивачем та відповідачем 08.04.2010 року, тому твердження відповідача про те, що вищевказаних накладних нічого не вказано не відповідає дійсності.
- акт звірки розрахунків від 31.10.2010 року до договору №0804-287 від 08.04.2010р., який підписаний відповідачем, також підтверджує факт поставки товару саме по цьому договору;
- в зв'язку з тим, що сторони домовились про відстрочення платежу, істотною умовою договору поставки сторони визнали термін оплати за поставлений товар. Так відповідно до п.3.1. договору поставки платежі за поставлений товар повинні здійснюватись протягом 21-го календарного дня з моменту поставки товару.
Представник відповідача в засідання суду не з"явився.
Ухвала суду від 13.03.2012р. про відкладення розгляду апеляційної скарги на 27.03.2012р. повернулась з відміткою відділення поштового зв"язку про закінчення терміну зберігання.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 (з подальшими змінами), перший (підписаний) примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі. Сторонам справи та у відповідних випадках - іншим учасникам процесу, установам, організаціям надсилається решта примірників процесуального документа, засвідчених відміткою, складеною зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує примірник, її ініціалів та прізвища. Підпис працівника служби діловодства або іншої відповідальної особи (секретар суду, відповідальний секретар суду, інші працівники, які входять до складу судових палат, відділів тощо), що засвідчує примірник документа, скріплюється відповідною (не гербовою) печаткою суду так, щоб відбиток печатки охоплював останні кілька літер назви посади та початок підпису особи, що засвідчує документ. Засвідчувальна відмітка розміщується нижче реквізиту документа "Підпис".
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007р. №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008р. №01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23) (п.19 Листа ВГСУ від 13.08.2008р. №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року")
Враховуючи викладене та приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2010р. між Товариством з обмеженою "Вічунай-Україна" (постачальник) та підприємцем ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір поставки №0804-287 (далі - договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується здійснити поставку партіями, а покупець - прийняти та своєчасно сплатити вартість морепродуктів, а також інших продуктів харчування, далі за текстом названих "Товар", на умовах даного договору (т.1, а.с.11-13).
Відповідно до п.2.1 договору поставка товару проводиться постачальником партіями до складу покупця за попередньою заявкою покупця, яка може бути викладена як у письмовій , так і в усній формі. Заявка покупця передається постачальнику по факсу або телефону.
Згідно п. 2.2 договору заявка покупця повинна містити асортимент, кількість товару та надсилатись постачальнику попередньо не менш ніж за 5 календарних днів до ймовірної дати відвантаження товару.
Оплата по даному договору за партію товару здійснюється покупцем у гривнях шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в термін 21 календарний день з моменту поставки товару (п. 3.1 договору).
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 301181,98 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: КФС - 020054 від 05.05.2010р., КФС - 023802 від 19.05.2010р., КФС - 025781 від 26.05.2010р., КФС - 027578 від 02.06.2010р., КФС - 029792 від 09.06.2010р., КФС - 0000884 від 07.07.2010р., КФС - 034260 від 14.07.2010р., КФС - 035037 від 21.07.2010р., КФС - 035845 від 28.07.2010р., КФС - 036676 від 04.08.2010р., КФС 037466 від 11.08.2010р., КФС - 040066 від 01.09.2010р., КФС - 041964 від 15.09.2010р., КФС - 042819 від 22.09.2010р., КФС - 043872 від 29.09.2010р., КФС - 044872 від 06.10.2010р., КФС - 045830 від 13.10.2010р., КФС - 046722 від 20.10.2010р., КФС - 047699 від 27.10.2010р., КФС - 048720 від 03.11.2010р., КФС - 049706 від 10.11.2010р. (т.1, а.с.15-35).
Відповідач свої зобов"язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, сплативши позивачу 223326,79 грн., що підтверджується банківськими виписками від 04.06.2010р., 16.06.2010р., 29.06.2010р., 30.06.2010р., 11.08.2010р., 26.08.2010р., 30.08.2010р., 06.09.2010р., 29.09.2010р., 19.10.2010р., 03.11.2010р., 08.11.2010р., 02.12.2010р. (т.1, а.с.83-145).
Крім того, відповідач частково повернув поставлений товар на суму 21746,13 грн. згідно накладних на повернення: КФС - 005533 від 23.06.2010р., КФС - 0006025 від 21.07.2010р., КФС - 0006026 від 21.07.2010р., КФС - 0006767 від 15.09.2010р., КФС - 009044 від 03.11.2010р., КФС - 009056 від 03.11.2010р., КФС - 009538 від 24.11.2010р. (т.1, а.с.36-42).
Таким чином, заборгованість відповідача склала 56109,06 грн.
За вказаних обставин ТОВ "Вічунай-Україна" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_2 66566,79 грн., з яких 56109,06 грн. основного боргу, 5599,41 грн. пені, 1071,73 грн. 3% річних, 3816,59 грн. інфляційних (т.1, а.с.2-4).
Після порушення провадження у справі позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що в розрахунку до позову були допущені помилки, а саме в частині нарахування пені, річних та інфляційних, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача пеню за період з 04.11.2010р. по 06.11.2011р. в сумі 8490,80 грн., 3% річних за період з 04.11.2010р. по 06.11.2011р. в сумі 1579,65 грн. та інфляційні з грудня 2010р. по вересень 2011р. в сумі 3756,41 грн. (т.2, а.с.68-75).
Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Житомирської області від 07.11.2011р. позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 56109,06 грн. боргу, 4316,44 грн. пені, 3756,41грн. інфляційних, 1579,65 грн. 3% річних, всього - 65761,56 грн., 657,62грн. витрат по сплаті державного мита та 221,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено (а.с.79-80 т.2).
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору поставки №0804-287 від 08.04.2010р.
Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Такі ж положення містить ст.526 ЦК України.
Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.
Як передбачено частинами 1 і 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав передбаченого договором зобов'язання щодо сплати вартості отриманого товару в повному обсязі та у встановлений п.3.1 договору строк, доказів сплати боргу в сумі 56109,06 грн. суду не надав.
З врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 56109,06грн. боргу правильно задоволені судом першої інстанції.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування позивачем до стягнення з відповідача 1579,65 грн. 3% річних за період з 04.11.2010р. по 19.05.2011р. та інфляційні за період з грудня 2010р. по квітень 2011р. в розмірі 3756,41 грн. проведено згідно вимог чинного законодавства, а тому правильно задоволено судом першої інстанції у повному обсязі.
Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 5.2 договору, у випадку порушення строків оплати визначених даним договором, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день несплати.
Однак, при нарахуванні суми пені, позивач не врахував норми ч.6 ст.232 ГК України і нарахував відповідачу пеню за період з 04.11.2010р. по 06.11.2011р. в розмірі 8490,80 грн.
За вказаних обставин місцевий господарський правомірно здійснив власний розрахунок суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача, та дійшов висновку, що її розмір складає 4316,44 грн.
Твердження скаржника, що накладні, на які посилається позивач, не стосуються договору №0804-287 від 08.04.2010р., не приймається судовою колегією до уваги, оскільки в самих накладних в графі “підстава поставки” вказано договір №0804-287 від 08.04.2010р. і вказані накладні підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Таким чином, доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Житомирської області від 07.11.2011р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 07.11.2011р. у справі №11/5007/71/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Житомир - без задоволення.
2. Справу №11/5007/71/11 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Віддрук. 4 прим.:
1 -до справи,
2,3 -сторонам,
4 -в наряд.