33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"26" березня 2012 р. Справа № 3/38
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Маціщук А.В. ,суддя Гулова А.Г.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3, Турович С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоряна"
на рішення господарського суду Рівненської області від 08.02.2012р.
у справі № 3/38 (суддя Бережнюк В.В.)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоряна"
про стягнення 85370 грн. дійсної (ринкової) вартості частини майна товариства, пропорційній розміру частки у статутному капіталі товариства, що належить до виплати ОСОБА_1
Рішення господарського суду Рівненської області від 08.02.2012р. у справі № 3/38 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоряна" про стягнення 85370 грн. дійсної (ринкової) вартості частини майна товариства, пропорційній розміру частки у статутному капіталі товариства, що належить до виплати ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Зоряна” на користь ОСОБА_1 85 370,00 грн. дійсної (ринкової) вартості частини майна товариства, пропорційній розміру частки у статутному капіталі товариства, що належить до виплати ОСОБА_1, у зв'язку із виключенням зі складу учасників товариства, витрати на оплату державного мита у розмірі 102 грн. 00 коп. та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. 00 коп., 5 168,00 грн. витрат на проведення судової експертизи.
При прийнятті вказаного вище рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 1 липня 1998 року розпорядженням міського голови № 1261 зареєстровано установчий договір ТзОВ “Зоряна”, викладений у новій редакції, за яким для забезпечення діяльності товариства створено статутний фонд у розмірі 9380,00 гривень (ст. 2 Установчого договору). Відповідно до пункту 2.2 установчого договору, між учасникам Товариства статутний капітал було розподілено на частки в розмірі: ОСОБА_3 - 8,9%, ОСОБА_4 -8,9%, ОСОБА_5 - 8,9%, ОСОБА_6 - 8,9%; ОСОБА_1 (позивач) - 7,2%; ОСОБА_7 - 1,8%; ОСОБА_8 - 8,9%; ОСОБА_9 - 8,9%; ОСОБА_10 - 3,7%; ОСОБА_11 - 8,9%; ОСОБА_12 - 8,9%; ОСОБА_13 - 7,2%; ОСОБА_14 - 8,9%, пропорційно грошовому внеску кожного з учасників.
Рішенням загальних зборів ТОВ "Зоряна" від 21.12.2008 року позивача було виключено зі складу учасників Товариства та вирішено після затвердження фінансового звіту товариства за 2008 рік, на протязі 12 місяців з дня здійснення державної реєстрації цього рішення, виплатити ОСОБА_1 вартість частини майна товариства згідно з його балансовою вартістю, пропорційно її частці в статутному капіталі товариства.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ “Зоряна” від 23 січня 2009 року затверджено фінансовий звіт товариства за 2008-й рік та ухвалено виплатити позивачу кошти в розмірі її внеску до Статутного фонду товариства, що зазначений в Установчому договорі від 24.06.1998 року, а саме 673,85 гривень.
Разом з тим, місцевий суд звертає увагу, що рішенням господарського суду Рівненської області від 28.04.2009 року у справі №12/43 (яке переглядалося у апеляційному порядку та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13 липня 2009 року залишено без змін) за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ “Зоряна” про визнання недійсним рішення загальних зборів від 21.12.2008 року у позові було відмовлено. При цьому суд зазначає, що розмір виплат, які підлягають виплаті позивачу у зв'язку із виключенням її зі складу учасників товариства в ході судового розгляду вказаної вище справи не досліджувався та такий факт не встановлювався .
При вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції було враховано наступні правоположення чинного законодавства.
В силу норм частини 2 ст. 64 Закону України “Про господарські товариства” виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених ст.ст.54 та 55 цього Закону.
Відповідно до статті 54 Закону України “Про господарські товариства" (в редакції, що діяла на момент виходу учасника та виплати її частки) при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.
Разом з тим, суд першої інстанції звертає увагу, що пункт 4.5 установчого договору Товариства з обмеженою відповідальністю “Зоряна”, у редакції, яка була чинною на час прийняття рішення про виключення позивача зі складу учасників товариства, передбачає, що при виході учасника з товариства йому сплачується вартість частини майна товариства пропорційно його частці у статутному фонді та виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства і в строк 12 місяців з дня виходу. Сам статут відповідача ( у чинній на той час редакції) такі правовідносини між учасником товариства та товариством не регулює.
Місцевий суд зауважує, що оцінка дійсної (реальної) вартості майна Товариства, за наявності спору може бути здійснена як шляхом оцінки майна Товариства відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", так і шляхом проведення відповідної судової експертизи.
Відповідно до пункту 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за №288/4509, підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Оскільки переоцінка в даному випадку є правом підприємства, це виключає можливість застосування до нього відповідного примусу.
Разом з тим, судом першої інстанції прийнято до уваги висновок судової будівельно-технічної, товарознавчої та економічної експертизи №0442, наданий Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, у якому вказано, що експертом в результаті проведеного дослідження було встановлено, що вартість частини майна ТОВ “Зоряна” з урахуванням ринкової вартості основних засобів, пропорційна частці ОСОБА_1 в розмірі 7,2% в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю “Зоряна” станом на 21.12.2008 року та станом на момент затвердження звіту за 2008 рік, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 у зв'язку з виключенням з числа учасників ТОВ “Зоряна” становить 85 370,00 гривень.
Окрім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги надані до справи відповідачем експертний висновок КНДІСЕ від 15.12.2010 року та аудиторський висновок аудиторської фірми “Гарант перший” з тих мотивів, що дані висновки замовлені особисто відповідачем та ним же, на власний розсуд, визначався перелік питань, на котрі відповідач мав намір отримати відповіді. Крім того, останні не є обов'язковими для суду, так як в силу ч. 2 ст. 43 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення діючого законодавства, місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність правових підстав, за яких позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоряна" на користь ОСОБА_1 - 85370 гривень дійсної (ринкової) вартості частини майна товариства, пропорційній розміру частки у статутному капіталі товариства, що належить до виплати ОСОБА_1, підлягають до задоволення.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоряна" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 08.02.2012р. у справі №3/38 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.
Виходячи із змісту позовної заяви, в обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на норми чинного законодавства, частина яких взагалі не мають жодного відношення до даного спору, а інша частина жодним чином не обгрунтовують суть позову.
Скаржник звертає увагу, що у ЦК України чітко та однозначно визначено поняття та види різних господарських товариств, однак позивач сплутав повне товариство (ст. ст. 119 - 132 ЦК) та товариство з обмеженою відповідальністю (ст.ст. 140, 151 ЦК) і тому неправильно посилається на положення ст. 130 ЦК. Хибна думка позивача підтверджується також положеннями ст. 80 ГК України, яка визначає види господарських товариств.
При цьому, абсолютно безпідставно позивач у позовній заяві зазначає, що будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної ( ринкової ) вартості майна товариства. Разом з тим, позивач на називає жоден закон, який передбачає таке право на виплату.
Апелянт зазначає, що у п. 4. 5 Установчого договору Товариства зазначається, що при виході Учасника з Товариства йому сплачується вартість частини майна Товариства пропорційно його частці у статутному фонді (капіталі). Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з Товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу Учасника та за згодою Товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі.
Ці положення повністю узгоджуються із вимогами чинного законодавства на той час.
Так, у п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснюється, що при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.
У випадку неврегульованості в установчих документах, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу ( виключення ) з товариства.
Також скаржник враховує положення ст. 148 ЦК, згідно якої учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
Статтею 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня кварталу (року). Аналогічні норми містяться в п. 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".
Скаржник наголошує на тому, що фінансовий звіт Товариства за 2008 р. (21 грудня 2008 р. позивач виключена зі складу учасників Товариства) наданий до суду, при цьому позивач не сумнівається в його правильності та достовірності.
Разом з тим, скаржник вважає, що посилання на те, що вартість частки майна, належна до виплати, має визначатись у відповідності до дійсної (ринкової) вартості частини майна Товариства, є помилковим. Оскільки в оцінюванні вартості частини майна, що еквівалентна його частці у статутному капіталі, слід брати до уваги виробничі і невиробничі фонди, інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства, а також майнові права, обов'язки та зобов'язання. При цьому розрахунок частини вартості майна, що підлягає виплаті виключеному учаснику, необхідно здійснювати за даними балансу, складеному на дату його виключення.
Окрім того, апелянт наголошує на тому, що відповідно до вимог чинного законодавства підприємствам, у т.ч. господарським товариствам, надається право самостійно проводити переоцінку основних засобів, однак, ці норми не зобов'язують господарські товариства без державної чи комунальної частки майна, яким є Товариство "Зоряна", проводити переоцінку чи дооцінку основних засобів за ринковою вартістю на момент виходу будь-кого з учасників Товариства. Переоцінка в даному випадку є правом Товариства та виключає можливості застосування до нього примусу.
Враховуючи викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник стверджує, що судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги за відсутності на те правових підстав, з огляду на вказане вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати.
В свою чергу, від позивача по справі відзив на апеляційну скаргу відповідача не надійшов.
Згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
26 березня 2012 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представники скаржника підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважають, що судом першої інстанції при винесенні даного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. У зв'язку із зазначеним, рахує, що рішення господарського суду Рівненської області від 08.02.2012р. у справі № 3/38 слід скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги з підстав зазначених у відзиві на позов та поясненнях наданих судам під час попередніх слухань справи.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю “Зоряна” (код ЄДРПОУ 13980299) зареєстроване 01.09.1993 року ( Т.1, а.с.36-37).
З матеріалів справи вбачається, що 1 липня 1998 року розпорядженням міського голови № 1261 зареєстровано установчий договір ТзОВ “Зоряна”, викладений у новій редакції (Т.1, а.с.12-16).
Умовами вказаного вище установчого договору визначено, що для забезпечення діяльності товариства створено статутний фонд у розмірі 9380,00 гривень (ст. 2 Установчого договору). Відповідно до пункту 2.2 установчого договору, між учасникам Товариства статутний капітал було розподілено на частки в розмірі: ОСОБА_3 - 8,9%, ОСОБА_4 -8,9%, ОСОБА_5 - 8,9%, ОСОБА_6 - 8,9%; ОСОБА_1 (позивач) - 7,2%; ОСОБА_7 - 1,8%; ОСОБА_8 - 8,9%; ОСОБА_9 - 8,9%; ОСОБА_10 - 3,7%; ОСОБА_11 - 8,9%; ОСОБА_12 - 8,9%; ОСОБА_13 - 7,2%; ОСОБА_14 - 8,9%, пропорційно грошовому внеску кожного з учасників.
Рішенням загальних зборів ТОВ “Зоряна” від 21.12.2008 року позивача було виключено зі складу учасників Товариства (Т.1, а.с.7-9) та вирішено після затвердження фінансового звіту товариства за 2008 рік, на протязі 12 місяців з дня здійснення державної реєстрації цього рішення, виплатити ОСОБА_1 вартість частини майна товариства згідно з його балансовою вартістю, пропорційно її частці в статутному капіталі товариства.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ “Зоряна” від 23 січня 2009 року затверджено фінансовий звіт товариства за 2008-й рік та ухвалено виплатити позивачу кошти в розмірі її внеску до Статутного фонду товариства, що зазначений в Установчому договорі від 24.06.1998 року, а саме 673,85 гривень (Т.1, а.с.64).
Крім того, наявними в матеріалах справи доказами, а саме листами № 61 від 23.01.2009 року та № 80 від 28.09.2009 року (Т.1, а.с.10-11) відповідач повідомляв позивачу про можливість отримання вартості частини майна товариства, пропорційну частці позивача у статутному капіталі товариства у розмірі 673, 85 гривень, при цьому наводячи свої обґрунтування та розрахунки такої вартості.
Не погоджуючись з вказаною сумою, позивач звернулася з позовом в господарський суд Рівненської області з вимогою про стягнення з ТОВ “Зоряна” вартості частини майна товариства пропорційно її частці в статутному капіталі товариства без зазначення її розміру.
В подальшому представником позивача визначено розмір вартості частини майна товариства пропорційно частці ОСОБА_1 в статутному капіталі товариства, яку просить стягнути позивач, яка складає 85 370,00 грн. (т.2 а.с.225-227).
Посилання відповідача на наявність рішення господарського суду Рівненської області від 10.12.2009 року по справі №2/153 (Т.1, а.с.18-20), яким відмовлено ОСОБА_1 у позові про зобов'язання ТзОВ “Зоряна” сплатити їй вартість частини майна пропорційно розміру її частини у статутному капіталі, як на підставу припинення провадження у справі, є необгрунтованим, оскільки розмір виплат, які підлягають виплаті позивачу у зв'язку із виключенням її зі складу учасників товариства в ході судового розгляду вказаної вище справи не досліджувався та такий факт не встановлювався, оскільки ОСОБА_1 передчасно звернулася до суду за захистом своїх прав та не заявляла клопотання про призначення судової експертизи щодо визначення ринкової вартості майна товариства.
При цьому підставою звернення до суду з позовом у даній справі № 12/176 є іншими ніж у справі №2/153, а саме невиплата вартості частини майна товариства, пропорційно її частці у статутному капіталі після закінчення 12 місячного строку з дня виходу встановленого ст. 54 Закону України “Про господарські товариства”.
Переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позову, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства.
Згідно частини 2 статті 64 Закону України “Про господарські товариства” виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених ст.ст.54 та 55 цього Закону.
У відповідності до положень статті 54 Закону України “Про господарські товариства” (в редакції, що діяла на момент виходу учасника та виплати її частки) при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Приписами статті 51 вказаного вище Закону визначено, що установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.
Разом з тим, частиною другою статті 148 ЦК України встановлено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
Окрім того, пункт 4.5 установчого договору товариства з обмеженою відповідальністю “Зоряна”, у редакції, яка була чинною на час прийняття рішення про виключення позивача зі складу учасників товариства, передбачає, що при виході учасника з товариства йому сплачується вартість частини майна товариства пропорційно його частці у статутному фонді та виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства і в строк 12 місяців з дня виходу. Сам статут відповідача (у чинній на той час редакції) такі правовідносини між учасником товариства та товариством не регулює.
Пунктом 3.7 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. N 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", роз'яснено, що відповідно до статей 54 і 64 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що учасник товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства.
Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.
Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.
Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 N 242), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87).
Враховуючи наведене, господарським судом може бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (був виключений) з товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати такому учаснику.
Отже вартість майна, що підлягає поверненню, за своїм визначенням не є тотожною поняттю внеску до статутного фонду і залежно від стану господарської діяльності Товариства та загальних економічних процесів у суспільстві може не співпадати з ним за розміром (зокрема, бути більшою чи меншою).
Разом з тим, приймаючи до уваги зміст наведених вище законодавчих норм, слід зазначити, що оцінка дійсної (реальної) вартості майна Товариства, за наявності спору, може бути здійснена як шляхом оцінки майна Товариства відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", так і шляхом проведення відповідної судової експертизи.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 18.05.2010 року у справі №3/38 (Т.1, а.с. 109-111) було призначено судову економічну експертизу, проведення якої було доручене Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.
У висновку судової будівельно-технічної, товарознавчої та економічної експертизи №0442 (Т.2 а.с. 2-43), наданим Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, вказано (Т.2 а.с.11), що експертом в результаті проведеного дослідження було встановлено наступне: ринкова вартість основних засобів (приміщення перукарні) Товариства з обмеженою відповідальністю “Зоряна”, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Князя Острозького, 22 станом на 21.12.2008 року становить 1191800,00 гривень. Ринкова вартість основних засобів (рухомого майна) Товариства з обмеженою відповідальністю “Зоряна”, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Князя Острозького, 22 станом на 21.12.2008 року становить 3278,00 грн.; Ринкова вартість основних засобів (приміщення перукарні) Товариства з обмеженою відповідальністю “Зоряна”, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Князя Острозького, 22 станом на станом на момент затвердження звіту за 2008 рік становить 1191800,00 грн. Ринкова вартість основних засобів (рухомого майна) Товариства з обмеженою відповідальністю “Зоряна”, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Князя Острозького, 22 станом на момент затвердження звіту за 2008 рік становить 3278,00 грн.; вартість частини майна ТОВ “Зоряна” з урахуванням ринкової вартості основних засобів, пропорційна частці ОСОБА_1 в розмірі 7,2% в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю “Зоряна” станом на 21.12.2008 року та станом на момент затвердження звіту за 2008 рік, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 у зв'язку з виключенням з числа учасників ТОВ “Зоряна” становить 85 370,00 гривень.
Таким чином, в результаті проведення судової експертизи у відповідності до вимог процесуального закону, було встановлено, що частка у статутному капіталі ТОВ "Зоряна", яка належить до виплати ОСОБА_1 внаслідок виключення з числа учасників товариства, становить 85 370,00 гривень.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з товариства вартості частини майна, пропорційної розміру її частки у статутному капіталі товариства, відповідають дійсним обставинам справи, не суперечать нормам закону та підтвердженні судово-експертним висновком у даній справі. Тому суд першої інстанції цілком правомірно дійшов до висновку про наявність правових підстав, за яких позов підлягає до задоволення.
У відповідності до приписів статтей 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Поряд з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що є необгрунтованими та не приймаються до уваги твердження скаржника з приводу того, що судом першої інстанції безпідставно не було прийнято до уваги надані до справи відповідачем експертний висновок КНДІСЕ від 15.12.2010 року та аудиторський висновок аудиторської фірми “Гарант перший”, зважаючи на наступне.
Відповідно до пункту 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за № 288/4509, підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Тобто переоцінка в даному випадку не носить імперативного характеру, а тому є правом, а не обов'язком підприємства.
В той же час, балансова вартість майна товариства не відповідає його реальній вартості, тому виплата вартості частки майна товариства виходячи з його балансової вартості, буде порушувати права учасника на отримання реальної (дійсної) частки в майні товариства пропорційно до розміру частки в статутному капіталі товариства.
Таким чином, апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, оскільки останні спростовуються вищевикладеним, суперечать нормам закону та не підтвердженні належними у справі доказами.
Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
З врахуванням викладеного, рішення господарського суду Рівненської області від 08.02.2012р. у справі № 3/38 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоряна" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
1. Рішення господарського суду Рівненської області від 08.02.2012р. у справі №3/38 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоряна" - без задоволення.
2. Справу №3/38 направити в господарський суд Рівненської області.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Гулова А.Г.