Іменем України
27 березня 2012 року Справа № 5002-2/3828-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заплава Л.М.,
суддів Котлярової О.Л.,
Проценко О.І.,
за участю представників сторін:
представник позивача, ОСОБА_2, довіреність № 26 від 10.01.12, Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління";
представник відповідача, не з'явився, Приморська селищна рада;
відповідач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_1 від 09.10.1997;
представник третьої особи, не з'явився, відкрите акціонерне товариство "Феодосійська суднобудівна компанія "Море";
розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 31.10.2011 у справі № 5002-2/3828-2011
за позовом Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (вул. Горького, 30,Ялта,98600)
до Приморської селищної ради (вул. Гагаріна, 15,Приморський, м. Феодосія,98176) фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
за участю 3-ї особи: відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море"
(вул. Десантників, 1,Приморський, м. Феодосія,98176)
про визнання недійсними рішення і договору оренди земельної ділянки та спонукання до виконання певних дій
Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приморської селищної ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення 5-ї сесії 5-го скликання Приморської селищної ради від 26.06.2006 № 93 «Про передачу земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 в оренду строком на 10 років», визнання недійсним договору оренди землі від 03.07.2006, укладеного між відповідачами, зобов'язання фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 у місячний термін, після набрання законної сили рішення суду, за власний рахунок знести самовільно побудоване капітальне приміщення розміром 11х19 м., що знаходиться на набережній, напроти буни №5 берегоукріплювальних споруд смт. Приморський (м. Феодосія) за адресою, АДРЕСА_2, та використовується під кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», і привести набережну у первісний стан, мотивуючи позов тим, що вищезазначене рішення та договір оренди земельної ділянки є такими, що порушують майнові права та інтереси Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління", якому на праві господарського відання належать берегоукріплювальні споруди, які знаходяться на земельній ділянці наданої в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, якій використовує її під кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1”. Також, Приморська селищна рада приймаючи рішення про затвердження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в оренду та передачі її в оренду, розпорядилася берегоукріплювальними спорудами за відсутність наданих їй повноважень.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2011 (суддя Толпиго В.І.) у справі № 5002-2/3828-2011 у позові Кримському республіканському підприємству "Протизсувне управління" відмовлено.
Відмовляючи у позові, господарський суд першої інстанції виходив з того, що берегоукріплювальні споруди смт. Приморський, загальною довжиною 1,800 км., до складу яких входять: хвильогасяща споруда продольного типу з відкисною частиною, підводний хвильолом, штучний пляж 7 бун, гідротихнична стіна 1-го ярусу, набережна, підпірна стіна 2-го ярусу, свайний причал, не включені в перелік берегоукіплювальних та протизсувних споруд, які належать Автономній Республіці Крим відповідно до постанови Верховної Ради Криму від 21.04.2010.
Не погодившись з постановленим судовим актом, Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2012 залучено до участі у справи у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -відкрите акціонерне товариство "Феодосійська суднобудівна компанія "Море".
У судове засідання 27.03.2012 представники Приморської селищної ради, відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення про дату слухання справи на 27.03.2012.
Від відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність їхнього представника.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність нез'явившихся сторін.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління»є державним підприємством, що входить до складу майна, яке належить Автономній Республіці Крим, та знаходиться у сфері управління Республіканського комітету Автономної республіки Крим із будівництва та архітектури, який є його «Органом управління»(п. 1.1 Статуту).
Додатком № 1 до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 29.06.1992 № 110-1 "Про розмежування майна державної (Республіки Крим) власності та власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної)", прийнятої у відповідності до Постанови Верховної Ради Української РСР "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" від 26.03.1991 №885-ХП, майновий комплекс Кримського протизсувного управління віднесено до загальнореспубліканської власності Криму.
Також, не включені вони до переліку берегоукріплювальних та протизсувних споруд, які належать Автономній Республіці Крим відповідно до постанови Верховної Ради Криму від 21.4.2010 № 1710-5/10.
Ці обставини не оскаржує позивач.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 5-ї сесії 5-го скликання Приморської селищної ради від 26 червня 2006 року №93 «Про передачу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0244 га в оренду строком на 10 років»затверджено проект землеустрою по відведенню земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 для реконструкції з розширення кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1»і передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,0244 га, кадастровий номер: 01:11646000:01:002:0747, розташовану в АДРЕСА_2.
Земельна ділянка площею 0,0164 га відводиться з земель житлової та громадської забудови (землі, використовуємі у комерційних цілях) у мережах смт. Приморський.
Земельна ділянка площею 0,0080 га відводиться за рахунок земель загального користування в т.ч. по угіддям: землі, які використовуються для відпочинку.
На підставі зазначеного рішення, 03 липня 2006 року між Приморською селищною радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди землі площею 0,0244, розташованої у м. Феодосія, смт. Приморський, набережна під реконструкцію та розширення кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Договір зареєстрований у Феодосійському міському відділі Кримської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Рескомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06 лютого 2007 року №040701900005.
Вважаючи, що оскаржувані рішення та договір оренди землі від 03.07.2006 порушують майнові права та інтереси Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління", як балансоутримувача берегоукріплювальних споруд розташованих на переданій в оренду земельній ділянці, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними рішення 5-ї сесії 5-го скликання Приморської селищної ради від 26.06.2006 № 93 та договору оренди землі від 03.07.2006.
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 58 Земельного кодексу України землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм належать до земель водного фонду.
Пунктом 1 статті 59 Земельного кодексу України встановлено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Відповідно до абзацу 1 пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно з нормами Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" повноваження власника землі щодо володіння, користування та розпорядження землями комунальної власності здійснює відповідний орган місцевого самоврядування.
Зазначені положення Конституції України кореспондовані у статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Згідно статті 12 Земельного Кодексу України розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.
Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад, зокрема розпорядження землями комунальної власності.
Частиною третьою статті 124 Земельного кодексу України у редакції, яка діяла на момент прийняття спірного рішення, передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.
Відповідачем у встановленому законом порядку був зроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для реконструкції кафе „ІНФОРМАЦІЯ_1” та погоджений у встановленому порядку.
Спірна земельна ділянка знаходиться в межах території, на яку поширюється компетенція Приморської селищної ради, тобто місцева рада діяла в межах своїх повноважень, тому не має підстав для визнання недійсним рішення Приморської селищної ради.
Враховуючи, що вимоги про визнання недійсним договору оренди є похідними від вимог про визнання недійсним рішення, то необхідно відмовити у позові і в цій частині.
Відповідно до наданого до суду акту приймання -передачі берегоукріплювальних споруд в смт. Приморський, складеного 12.12.1997 між Феодосійською виробничою компанією “Море” та Кримським протизсувним управлінням, на підставі постанови Ради Міністрів України № 1369 від 08.11.1996 “Про інженерний захист території підприємства та споруди від зсувів”, постанови Ради міністрів № 68 від 11.03.1997 “Про заходи по інженерному захисту берегів Чорного та Азовського морів та територій підданих впливу негативних процесів”, рішення Приморського виконкому № 71 від 23.03.1995 “Про передачу берегоукріплювальних споруд”, Феодосійська виробнича компанія “Море” передала в державну власність Кримському протизсувному управлінню берегоукріплення для ремонту та обслуговування.
Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15.03.2000 № 982-2/2000 “Про склад майна, яке належить Автономній Республіці Крим” був затверджений перелік берегоукріплювальних та протизсувних споруд, що належать Автономній Республіці Крим та які знаходяться на балансі Кримського республіканського підприємства “Протизсувне управління”, що викладений у додатку № 3 до постанови.
Проте, у даному переліку, не виявлено запису про належність берегоукріплювальних споруд в смт Приморський міста Феодосія протяжністю 1,800 км, Автономній Республіці Крим та Кримському республіканському підприємству “Протизсувне управління”.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що позивачем не надано доказів віднесення спірного майна до власності Автономної республіки Крим. Не надано позивачем правовстановлюючих документів як на берегоукріплювальні споруди в смт. Приморський так і на земельну ділянку на якій вони знаходяться.
Основними критеріями визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.
Згідно з пунктом 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 № 02-5/225, при вирішенні спорів слід виходити з того, що майно, яке належить до державної власності і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, тобто підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності, визначеним статутом підприємства.
Права підприємства щодо розпорядження закріпленим за ним майном, у тому числі державним, визначені, зокрема, в пунктах 5 та 6 статті 10 Закону України “Про підприємства в Україні”.
Відповідно до статті 73 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.
Згідно зі статтею 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Пунктом 1.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Міністерством юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, визначено, що дане положення визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.
Відповідно до пункту 1.4 даного положення, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Позивач не надав суду доказів державної реєстрації за ним спірного майна, а саме, берегоукріплювальних споруд в смт. Приморський м. Феодосії.
Судова колегія вважає, що позивачем не надано доказів того, що за наявності оспорюваного рішення Приморської селищної ради та спірного договору, позивач позбавлений можливості виконувати покладені на нього функції відповідно до Статуту підприємства по управлінню берегоукріплювальними, протизсувними і пляжними спорудами, що знаходяться у нього на балансі на праві господарського відання.
Щодо застосування строку позовної давності апеляційна інстанція вважає, що такий строк не може бути застосований, оскільки відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Факт порушення прав або охоронюваного законом інтересу позивача не встановлено, тому мотивувальна частина рішення господарського суду підлягає зміні.
Рішення місцевого господарського суду, з урахуванням викладених вище підстав, скасуванню не підлягає.
На підставі вищевикладеного судова колегія вважає, що позовні вимоги необгрунтовані та задоволенню не підлягають, а тому господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову.
Аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що господарський суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2011 у справі № 5002-2/3828-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя Л.М. Заплава
Судді О.І. Проценко
О.Л. Котлярова
Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління"
(вул. Горького, 30,Ялта,98600)
Приморська селищна рада
(вул. Гагаріна, 15,Приморський, м. Феодосія,98176)
фізична особа-підприємець ОСОБА_3
(АДРЕСА_1)
Відкрите акціонерне товариство "Феодосійська суднобудівна компанія "Море"
(вул. Десантників, 1,Приморський, м. Феодосія,98176)