Іменем України
26 березня 2012 року Справа № 5020-1608/2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Рибіної С.А.,
суддів Балюкової К.Г.,
Голика В.С.,
за участю:
прокурора - Шульга Антон Миколайович, посвідчення №574 від 18.11.2008;
позивача - не з'явився, Севастопольська міська рада;
позивача - не з'явився, довіреність №8 від 06.01.2012, Балаклавська районна у місті Севастополі Рада;
позивача - не з'явився, Комунальне підприємство "Агенція розвитку Балаклавського району";
відповідача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 09.01.12, Товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс";
третьої особи -не з'явився, Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий символ";
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Плієва Н.Г.) від 28 листопада 2011 року у справі № 5020-1608/2011
за позовом Заступника прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)
в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3, Севастополь,99011)
Балаклавської районної у місті Севастополі Ради (вул. Новікова, 14, Севастополь,99042)
Комунального підприємства "Агенція розвитку Балаклавського району" (вул. Крестовського, 28 а,Севастополь,99042)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" (вул. Назукіна, 5,Севастополь,99042)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий символ" (вул. Назукіна, 1а,Севастополь,99042)
про витребування майна
Заступник прокурора міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольмарінсервіс” про зобов'язання повернути майно Комунальному підприємству „Агенція розвитку Балаклавського району” (найменування позивача підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а.с. 42 т.1).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевіркою, проведеною прокуратурою міста Севастополя, встановлено порушення законодавства при використанні об'єкта нерухомого майна, який перебуває у комунальній власності. Договір, на підставі якого майно передано відповідачеві, визнаний судом неукладеним, однак майно відповідачем не повернуто та використовується ним.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 28 листопада 2011 року у справі №5020-1608/2011 позов задоволено, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" повернути Комунальному підприємству "Агенція розвитку Балаклавського району" частину набережної Назукіна, загальною площею 1017 кв.м., розташовану у Балаклавському районі м. Севастополя.
Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позов залишити без задоволення.
Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального та процесуального права.
Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції невірно встановлено факт вибуття спірної частини набережної Назукіна з володіння Комунального підприємства „Агенція розвитку Балаклавського району”. Також, на думку скаржника, судом першої інстанції необґрунтовано зроблено висновок щодо користування та утримання ним частини набережної Назукіна без достатніх правових підстав.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 січня 2012 року апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів Гоголя Ю.М., Лисенко В.А.
За розпорядженням керівництва суду від 12 березня 2012 року, суддю Гоголя Ю.М. замінено на суддю Голика В.С.
Розпорядженням керівництва суду від 26 березня 2012 року суддю Лисенко В.А. замінено на суддю Балюкову К.Г.
У судових засіданнях прокурор та представник позивача заперечували проти апеляційної скарги та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримував та просив суд скасувати рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовити.
Інші учасники явку своїх представників у судові засідання не забезпечили, про час і місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу Україні зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Віщого господарського суду Україні від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалася, а матеріали справи в достатній мірі характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
На підставі рішення Севастопольської міської ради №4519 від 08 червня 2008 року Комунальному підприємству „Агенція розвитку Балаклавського району” передано у господарське відання комунальне майно, а саме частину набережної Назукіна загальною площею 1017 м.кв., що розташована у Балаклавському районі міста Севастополя.
З матеріалів справи вбачається, що 11 листопада 2008 року між Комунальним підприємством „Агенція розвитку Балаклавського району” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Севастопольмарінсервіс” укладено договір про спільну діяльність (далі - Договір), предметом якого сторони визначили спільну діяльність сторін без утворення юридичної особи та без об'єднання вкладів сторін, для організації належного відпочинку фізичними особами у Балаклавському районі міста Севастополя, забезпечення туристичної привабливості Балаклавського району та отримання соціального та економічного ефекту (п. 2.1. Договору).
Порядок передачі у користування об'єкту Договору (частина набережної Назукіна площею 1017 м.кв.) сторони обумовили пунктом 2.2 Договору, в якому визначено, що сторона 1 (Комунальне підприємство „Агенція розвитку Балаклавського району”) надає для спільної діяльності стороні 2 (Товариство з обмеженою відповідальністю „Севастопольмарінсервіс”) об'єкт з умовою використання його відповідно до пункту 2.1 Договору.
01 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Севастопольмарінсервіс” (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Золотий Символ” (сторона 2) укладено договір про надання послуг, згідно якого сторона 1 надає стороні 2 платні послуги з розміщення плавучих залізобетонних понтонів вздовж набережної Назукіна. Підставою надання послуг є договір про спільну діяльність від 11 листопада 2008 року.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11.04.2011 у задоволенні позову прокуратури міста Севастополя про визнання договору про спільну діяльність недійсним та витребування майна відмовлено. Проте даним рішенням встановлено, що спірний договір є неукладеним.
Після встановлення факту неукладенності договору про спільну діяльність відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Севастопольмарінсервіс”- майно не повернув, в зв'язку з чим прокурор звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, заслухавши скаржника та інших учасників справи судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
До відсутності правової підстави дана стаття відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним або коли закінчився строк дії договору, на підставі якого особа користувалася майном, тощо.
Майно отримано відповідачем на підставі договору про спільну діяльність, який визнано судом неукладеним, тому до нього можуть бути застосовані вимоги статті 1213 Цивільного кодексу України, як до майна підстава набуття якого відпала.
З вищевикладеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Довід відповідача щодо відсутності доказів передачі Товариству з обмеженою відповідальністю „Севастопольмарінсервіс” майна та користування ним частиною набережної Назукіна не визнається судовою колегією у зв'язку з наступним.
Договором про спільну діяльність від 11 листопада 2008 року передбачена передача майна від Комунального підприємства „Агенція розвитку Балаклавського району” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольмарінсервіс”. Даний порядок сторонами не дотриманий.
Однак 01 січня 2009 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Золотий Символ” був укладений договір про надання послуг, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Золотий Символ" послуги з розміщення певного майна вздовж набережної. Виконання цього договору підтверджується наявними у матеріалах справи листами, такими як: лист Міністерства транспорту та зв'язку України №7430/04/14-09 від 29.12.2009, лист капітана морського торговельного порту №КП-2/137 від 29.04.2011 та інши (т.2, а.с. 36-37), також тим, що в провадженні господарського суду міста Севастополя знаходиться справа, предметом спору по якій є зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий Символ” звільнити акваторію Балаклавської бухти в місті Севастополі від понтонів, які розміщені вздовж набережної Назукіна.
Стосовно договору про надання послуг від 01.01.2009, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю „Севастопольмарінсервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Золотий Символ” судова колегія встановила, що він не визнаний недійсним, не розірваний та є діючим. Дана обставина свідчить, що спірне майно було прийнято відповідачем та використовується ним до теперішнього часу.
За таких обставин твердження скаржника, що дане майно не отримувалося ним та не використовується ним в теперішній час, не приймається до уваги судом апеляційної інстанції.
Крім того, Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду №5020/96/2011 за позовом прокуратури міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради та Балаклавської районної Ради міста Севастополя до Комунального підприємства „Агенція розвитку Балаклавського району”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольмарінсервіс” встановлено, що фактично об'єкт договору про спільну діяльність -частина набережної Назукіна площею 1017 кв.м., яка розташована у Балаклавському районі міста Севастополя, переданий Товариству з обмеженою відповідальністю „Севастопольмірінсервіс” та використовується ним шляхом розміщення залізобетонних плавучих понтонів для стоянки маломірних суден.
Згідно частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін. Якщо у справі беруть участь ті самі сторони, однак інші треті особи, то факти, встановлені рішенням у такій справі, матимуть преюдиціальне значення.
Не має винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи.
У пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
Оскільки зазначений вище та даний спори мають однакові сторони, судом правомірно застосована стаття 35 Господарського процесуального кодексу України, щодо визнання договору про спільну діяльність неукладеним та факту отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" майна, що є предметом даного спору.
Інші доводи скаржника також не знайшли свого підтвердження належними доказами та є довільним тлумаченням скаржником норм права та матеріалів справи.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято при вірному встановленні обставин справи та правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Плієва Н.Г.) від 28 листопада 2011 року у справі № 5020-1608/2011 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 28 листопада 2011року у справі № 5020-1608/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя С.А. Рибіна
Судді К.Г. Балюкова
В.С. Голик
Розсилка:
1. Заступник прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)
Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)
Балаклавська районна у місті Севастополі Рада (вул. Новікова, 14,Севастополь,99042)
Комунальне підприємство "Агенція розвитку Балаклавського району" (вул. Крестовського, 28 а,Севастополь,99042)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольмарінсервіс" (вул. Назукіна, 5,Севастополь,99042)
3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий символ" (вул. Назукіна, 1а,Севастополь,99042)