донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
27.03.2012 р. справа №7/5009/7772/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Діброви Г.І.
суддівБойченка К.І, Стойка О.В.
при секретарі Бліновій О.О.
від позивача:ОСОБА_1 -за дов. № 03/02-12 від 03.02.12 р.
від відповідача:ОСОБА_2 -за дов. № 20-529 від 19.12.11 р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Запоріжсталь", м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від12.01.2012 року
у справі№ 7/5009/7772/11 (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТДС Плюс", м.Запоріжжя
до відповідачаВідкритого акціонерного товариства "Запоріжсталь", м. Запоріжжя
простягнення 100352 грн. 59 коп.
У 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДС Плюс", м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжсталь", м. Запоріжжя про стягнення 100352 грн. 59 коп.
Позивач до моменту прийняття рішення по справі 12.01.12 р. надав до суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог, якою просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на його користь основний борг у розмірі 60702 грн. 70 коп., пеню у розмірі 1866 грн. 09 коп., 1% річних у розмірі 241 грн. 16 коп. та 61 грн. 81 коп. інфляційних. Провадження по справі щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 37460 грн. 18 коп. просив припинити.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.01.12 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТДС Плюс” до Відкритого акціонерного товариства “Запоріжсталь” про стягнення 100352 грн. 59 коп. були задоволені частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Запоріжсталь” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТДС Плюс” 60702 грн. 70 коп. основного боргу, 1866 грн. 09 коп. пені, 241 грн. 16 коп. 1% річних, 61 грн. 81 коп. суми інфляційних. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 37460 грн. 18 коп. провадження по справі було припинено.
Відповідач, Відкрите акціонерне товариство "Запоріжсталь", м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 12.01.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції рішення залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 7/5009/7772/11 та наданих представниками сторін пояснень.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.11 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДС Плюс", м. Запоріжжя (позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Запоріжсталь", м. Запоріжжя (відповідач) було укладено договір поставки № 20/2011/1158, згідно умов якого позивач зобов'язався виготовити та поставити, а відповідач на умовах договору прийняти та оплатити продукцію, найменування, ціна та орієнтовна кількість якої вказані у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
У відповідності до п. 4.3 договору визначено перелік товаросупровідних документів, а саме: накладна, сертифікат якості, рахунок та податкова накладна.
Пунктом 5.1 договору сторони домовились, що розрахунок проводиться за фактично поставлену продукцію протягом 35 (тридцяти п'яти) банківських днів з моменту поставки та прийомки продукції відповідно до р. 6 на підставі представлених документів, вказаних у п.4.3. цього договору.
Як зазначає позивач у своєму позові, у 2011 році ним були здійснені поставки продукції на загальну суму у розмірі 132132 грн. 88 коп., що підтверджено видатковими накладеними:
- № Общ-001215 від 23.06.11 р.;
- № Общ-001280 від 04.07.11 р.;
- № Общ-001521 від 29.07.11 р.;
- РН-0002075 від 23.09.11 р.
Відповідач товар отримав, що підтверджено видатковими накладеними з відміткою на зворотньому боці про отримання представником відповідача товару разом з оригіналами документів, однак отриманий товар оплатив лише частково у розмірі 33970 грн. 00 коп.
Оскільки відповідач отриманий товар оплатив лише частково, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжсталь", м. Запоріжжя основного боргу у розмірі 60702 грн. 70 коп., пені у розмірі 1866 грн. 09 коп., 1% річних у розмірі 241 грн. 16 коп. та 61 грн. 81 коп. інфляційних (враховуючи заяву про уточнення позовних вимог).
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів погашення боргу, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.
Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 60702 грн. 70 коп.
Звертаючись до суду із позовом позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 1866 грн. 09 коп. за загальний період з 13.08.11 р. по 05.12.11 р.
Згідно приписів ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, шо обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.ч. 4,6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 2 Закону України "Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.4 договору сторони домовились, що за прострочку оплати згідно п. 5.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0, 1 % за кожен день просрочки від несплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, яка діяла в період стягнення пені. Нарахування та стягнення суми неустойки, а також 1 % річних за неправомірне використання чужими грошовими коштами, здійснюється не більше 6-ти місяців з дня, коли зобов'язання повинно бути виконано (ст. 232 ГК України).
Отже, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 1866 грн. 09 коп., а наявна в мотивувальній частині рішення технічна описка в частині визначення суми пені (арк. справи 105 абз. 8) підлягає виправленню судом першої інстанції у відповідності до приписів ст. 89 Господарського процесуального кодексу України.
Також позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на його користь інфляційні у розмірі 61 грн. 81 коп. та 1% річних у розмірі 241 грн. 16 коп. (враховуючи уточнення позовних вимог).
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні у розмірі 61 грн. 81 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України за вересень 2011 р. та 1% річних у розмірі 241 грн. 16 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за загальний період з 13.08.11 р. по 05.12.11 р.
Також судом першої інстанції правомірно припинено провадження по справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 37460 грн. 18 коп. через відсутність предмету спору.
Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТДС Плюс” та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 60702 грн. 70 коп., пеню у розмірі 1866 грн. 09 коп., 1% річних у розмірі 241 грн. 16 коп. та інфляційні у розмірі 61 грн. 81 коп.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 12.01.2012 р. у справі № 7/5009/7772/11 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжсталь", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 12.01.2012 р. у справі № 7/5009/7772/11 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 12.01.2012 р. у справі № 7/5009/7772/11 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді К.І. Бойченко
О.В. Стойка
Надр. 5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5- ГС Зап. обл.
Ложка Н.Л.