29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"26" березня 2012 р.Справа № 11/21/1704-10
За позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ
до комунального підприємства "Міськтепловодоенергія" м. Кам'янець-Подільський
про стягнення основного боргу в розмірі 6 885 615,37 грн., 682 446,05 грн. пені, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 361547,45грн., 3% річних від основного боргу на суму 147879,17 грн.
Головуючий суддя Радченя Д.І.,
судді Магера В.В., Вибодовський О.Д.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 102/10 від 26.12.11р.;
Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №4751 від 27.12.11р.;
ОСОБА_3 за довіреністю №4750 від 27.12.11р.;
ОСОБА_4 за довіреністю № 44 від 16.01.12 р.
У судовому засіданні 26.03.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення,
повний текст рішення виготовлено та підписано колегією суддів відповідно до ст. 85 ГПК України
29 березня 2012 року.
Суть спору:
Позивач - дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" м. Київ звернувся із позовом до відповідача - КП "Міськтепловодоенергія" м. Кам'янець-Подільський про стягнення 8 077 488,04грн. заборгованості за договором №06/09-1527 ТЕ-34, в тому числі: 6 885 615,37 грн. основного боргу, 682 446,05 грн. пені, 361 547,45грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 147 879,17 грн. 3% річних від основного боргу.
Розгляд справи неодноразово відкладався, а також провадження у даній справі зупинялось до розгляду по суті справи № 11/1853-10 про визнання недійсним договору про переведення боргу №14/10-127 від 06.04.2010р., який є підставою заявленого позову.
Розпорядженням керівника апарату суду № 37/12 від 24.01.2012 року за погодженням з головою суду за заявою судді Радчені Д.І. в зв'язку зі складністю подальший розгляд справи призначений в колегіальному складі - головуючий суддя Радченя Д.І, судді Магера В.В. та Вибодовський. О.В..
З огляду на викладене з 21.01.2012р. розгляд справи проводився у колегіальному складі.
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості з посиланням на ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 550-552, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України.
Як на підставу заявленого позову посилається на договір поставки природного газу №06/09-1527ТЕ-34 від 23.09.2009р. та на договір переводу боргу від 06.04.2010 року № 14/10-127.
Відповідач у відзиві від 11.10.2010р. просить відмовити в позові посилаючись на те, що КП "Міськтепловоденергія" є новоствореним підприємством, що розпочало свою господарську діяльність з 01.02.2010р. Заборгованість, яка була передана відповідачу в розмірі 8 049 765,37 грн., згідно договору про перевід боргу від 06.04.2010 року № 14/10-127, прийнята останнім тому, що в іншому випадку договір на постачання природного газу не був би укладеним. Вважає правомірною дату початку нарахування штрафних санкцій 11.04.2010р. Просить відмовити позивачу в позові в частині нарахування пені в розмірі 682 446,05 грн., нарахування за встановленим індексом інфляції в розмірі 361 547,45 грн., 3% річних в розмірі 147 879,17 грн. та розстрочити стягнення суми основного боргу. Звертає увагу, що значна частина боргу утворена внаслідок несвоєчасної оплати житлово-комунальних послуг населенням територіальної громади м.Кам'янця-Подільського, яке відповідно до Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" від 13.11.1996р. звільнене від сплати пені.
У відзиві від 06.12.2011р. (поданий до суду 07.12.2011р.) просить відмовити в позові посилаючись на норми Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та "Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року №894.
Позивач в запереченнях на відзив від 15.12.2011р. просить суд задовольнити позов в повному обсязі з огляду на те, що спірна заборгованість виникла на підставі договору переводу боргу від 06.04.2010 року № 14/10-127 і не підпадає під дію Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".
Відповідач у доповненні до відзиву на позовну заяву від 16.01.2012р. повідомляє про вжиті заходи, з метою списання спірної заборгованості, КП "Міськтепловодоенергія" на виконання Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та "Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року №894.
В доповненнях до відзиву на позовну заяву від 21.02.2012р. відповідачем повідомлено суд про те, що згідно відомостей бухгалтерського обліку КП "Міськтепловодоенергія" спірна заборгованість відповідачем списана.
В доповненнях до відзиву на позовну заяву від 01.03.2012р. відповідачем підсумовано позицію викладену у попередніх відзивах та доповненнях до відзивів.
16.03.2012р. представником відповідача Мозенковим О.В. також подано додаткові пояснення (правову позицію) щодо заявлених позовних вимог, в якій останній наводить висновки необхідності відмови в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 26.03.2012р. повноважні представники сторін підтримали позиції викладені ними в письмових поясненнях по справі та попередніх судових засіданнях.
Суд, оцінивши подані позивачем по справі документи, рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” та ЗАТ “Тепловоденергія” 23.09.2009р. укладено договір № 06/09-1527 БО-34 на поставку природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник згідно з цим договором зобов'язується передати у власність покупцю природний газ за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 2 цього договору.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що постачальник передає покупцю в період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року дванадцять мільйонів сімсот тисяч куб. м. газу. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки оформляється актом приймання-передачі газу. Акт приймання - передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки наданого постачальником (п. 4.4 договору).
Оплата вартості газу, відповідно до п. 6.1 договору, проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10-го числа поточного місяця, подальші проплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10-го числа, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
21.12.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки природного газу, відповідно до якої доповнено пункт 2.1 договору пунктом 2.1.1 - постачальник передає покупцю в період з 01.01.2010 року по 30.04.2010 року газ в обсязі шість мільйонів чотириста двадцять тисяч куб. м.
На виконання умов укладеного договору та додаткової угоди, відповідно до актів передачі-приймання природного газу від 31.10.2009 року на суму 2180731,99 грн., від 30.11.2009 року на суму 3128736,89 грн., від 31.12.2009 року на суму 5057325,07 грн., від 31.01.2010 року на суму 6161248,45 грн. постачальником передано ЗАТ “Тепловоденергія” природний газ на загальну суму 16528042,40 грн.
Взяті на себе зобов'язання за отриманий газ ЗАТ “Тепловоденергія” належним чином не виконало.
6 квітня 2010 року між ДК “Газ України ”НАК “Нафтогаз України” (кредитор), ЗАТ “Тепловоденергія” (первісний боржник) та КП “Міськтепловоденергія” (новий боржник) укладено договір № 14/10-127 про переведення боргу за договором № 06/09-1527 БО-34 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.2009р.
За умовами цього договору (п. 1.1) за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором № 06/09-1527 БО-34 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.2009р. (далі -“зобов'язання”) укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов'язанні та змінює первісного боржника у зобов'язанні.
Відповідно до п. 2.1 договору, сторони встановили, що сума боргу, який переводиться на нового боржника становить 8 049 765,37грн.
За цим договором до нового боржника перейшли обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена в пункті 2.1 статті 2 договору (п. 3.1 Договору). Новий боржник зобов'язується протягом п'яти календарних днів з моменту підписання цього договору перерахувати грошові кошти у сумі, зазначеній в пункті 2.1 статті 2 цього договору на рахунок кредитора (п. 3.2 Договору).
Відповідно до п. 4.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, переданих згідно пункту 2.1 статті 2 договору, у строк визначений п. 3.2 статті 3 договору, новий боржник зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Крім того, новий боржник у повному обсязі приймає на себе відповідальність за весь час прострочення виконання зобов'язань первісним боржником за договором № 06/09-1527 БО-34 відповідно до його умов.
Взяті на себе зобов'язання за договором про перевід боргу відповідач належним чином не виконав, сплативши лише частину заборгованості, а саме: платіжним дорученнями від 14.04.2010р. в розмірі 388050,00 грн., від 05.05.2010р. в розмірі 388050,00 грн., від 04.06.2010р. в розмірі 388050,00 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача зменшилась до 6885615,37 грн.
З огляду на непогашення зазначеної заборгованості, позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.
За несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати природного газу, на підставі п. п. 7.1, 7.2, 7.10 договору № 06/09-1527 БО-34 від 23.09.2009р. позивачем також нарахована відповідачу пеня в сумі 682446,05 грн. за період з 15.03.2010р. по 15.09.2010р.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 361547,45 грн. нарахувань за встановленим індексом інфляції за період з листопада 2009р. по березень 2010р. та 3 % річних в сумі 147879,17 грн. за період з 11.11.2009р. по 15.09.2010р.
В процесі розгляду справи судом, відповідачем на виконання вимог Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та "Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію", вчинялись дії по списанню спірної заборгованості.
За результатами цих дій позивачу було направлено договори про списання заборгованості та штрафних санкцій, які є предметом розгляду справи (лист від 16.12.2011 року №4647).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності, суд враховує таке:
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 520 ЦК України передбачає право заміни боржника у зобов'язанні. Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою стороною лише за згодою кредитора.
Як вбачається з матеріалів справи, 6 квітня 2010 року між ДК “Газ України ”НАК “Нафтогаз України” (кредитор), ЗАТ “Тепловоденергія” (первісний боржник) та КП “Міськтепловоденергія” (новий боржник) укладено договір №14/10-128 про переведення боргу за договором № 06/09-1527 БО-34 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.2009р.. укладеного між ДК “Газ України ”НАК “Нафтогаз України” (кредитор), ЗАТ “Тепловоденергія” (первісний боржник).
Відповідно до п. 4.1 договору про перевід боргу новий боржник (відповідач) у повному обсязі приймає на себе відповідальність за весь час прострочення виконання зобов'язань первісним боржником за договором № 06/09-1527 БО-34 відповідно до його умов.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно із п.10 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України затверджених наказом Держкомнафтогазу від 01.11.1994 за № 355 розрахунки за газ здійснюються за цінами та в порядку, передбаченому договорами, які укладаються між газопостачальною і газозбутовою організаціями та споживачами, а також між газозбутовими організаціями та споживачами. Термін оплати, порядок нарахування оплати і перевірки правильності нарахування обумовлюється договором між сторонами.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті за постачання газу не виконав, в результаті чого у нього виникла заборгованість, яка станом на дату звернення до суду складає 6885615,37грн., що не спростовується відповідачем.
При цьому судом враховується, що за час розгляду спору в суді набрав чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".
Відповідно до вказаного Закону України підлягає списанню заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що до заявленої позивачем суми основного боргу увійшло 6161248,45 грн. заборгованості за газ поставлений в січні 2010р. та 724366,92 грн. заборгованості за грудень 2009р.
При визначенні періоду заборгованості судом приймається до уваги п. 6.3. договору № 06/09-1527 БО-34 від 23.09.2009р., за змістом якого визначено, що за наявності заборгованості у покупця за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.
З врахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що підлягає списанню, згідно вимог чинного законодавства, заборгованість, яка обліковувалася станом на 1 січня 2010 року та не погашена відповідачем, тобто заборгованість за грудень 2009р. в сумі 724 366,92 грн.
Відповідно до пункту 2.5 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" Кабінетом Міністрів України постановою від 08.08.2011р. №894 затверджено "Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію".
На виконання зазначеного Закону України та порядку списання відповідач провів комплекс дій, зокрема:
- склав акти звірки заборгованості за газ, які направив позивачу у справі для підписання (докази відправки наявні в матеріалах справи);
- створив комісію з питань списання заборгованості;
- на засіданні комісії прийняв рішення про списання заборгованості за природний газ, в тому числі по договору від 6 квітня 2010 року № 14/10-127 про переведення боргу за договором № 06/09-1527 БО-34 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.2009р., в сумі 3964265,52 грн., 682446,05 грн. пені, 361547,45грн. інфляційних нарахувань, 147879,17 грн. 3% річних (протокол від 20.10.2011р.).
- склав проекти договорів про списання від 16.12.2011р., примірники яких направив позивачу у справі (докази направлення наявні в матеріалах справи).
Так, згідно змісту наданих документів: рішення комісії про списання заборгованості (протокол від 20.10.2011р.), договору про списання від 16.12.2011р., листа №4647 від 16.12.2011р. щодо списання заборгованості відповідач провів списання заборгованості по договору від 6 квітня 2010 року № 14/10-127 про переведення боргу за договором № 06/09-1527 БО-34 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.2009р. в сумі 3964265,52 грн.
В матеріалах справи є докази, що між сторонами проводилась переписка, за результатами якої позивач відмовив відповідачу в списанні наведеної вище заборгованості.
При цьому судом враховується, що сума, яка підлягала списанню - це заборгованість за грудень 2009р., тобто 724 366,92 грн. Враховуючи викладене та вчинений відповідачем комплекс дій, суд вважає, що заборгованість в сумі 724 366,92 грн. є списаною, згідно вимог Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та "Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію", а тому провадження у справі в цій частині належить припинити по п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Щодо вимог про стягнення 6 161 248,45 грн. заборгованості за газ поставлений в січні 2010р., так, як відповідачем не подано доказів погашення зазначеної заборгованості і вона не підпадає під дію Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", оскільки не обліковувалася станом на 1 січня 2010 року, то вимоги про її стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на зазначені положення, позивач заявив до стягнення з відповідача 361 547,45 грн. втрат від інфляції, за період з листопада 2009р. по березень 2010р. та 147 879,17 грн. 3% річних за період з 11.11.2009р. по 15.09.2010р.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.2. договору від 23.09.2009р. передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивач просить стягнути з відповідача 682446,05 грн. пені за період з 15.03.2009р. по 15.09.2010р.
Вирішуючи питання про стягнення пені, інфляційних та 3 % річних судом приймається до уваги таке:
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства, ДК "Газ України" , ДК "Укртрансгаз" , ДК "Укргазвидобування" , ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок" .
З огляду на викладене, враховуючи зміст установчих документів відповідача, комунальне підприємство "Міськтепловодоенергія" м.Кам'янець-Подільський є підприємством, на яке поширюється дія наведеного Закону України.
Пунктом 2.2. ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" передбачено, що на умовах, визначених цим Законом, підлягає списанню, зокрема, заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
Як вже зазначалось, позивач просить суд стягнути з відповідача 682446,05 грн. пені за період з 15.03.2009р. по 15.09.2010р. включно, 361547,45грн. втрат від інфляції за період з листопада 2009р. по березень 2010р. та 147879,17 грн. 3% річних за період з 11.11.2009р. по 15.09.2010р. тобто пеня, річні та інфляційні нараховані у період, який визначено в п. 2.2. ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" .
Згідно п. 2.5. ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" списання заборгованості здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року №897 "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" , який набрав чинності 27.08.2011 року, визначає механізм списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ та електричну енергію, зокрема із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ.
Встановлений механізм передбачає вчинення низки дій, направлених на вчинення списання заборгованості, зокрема, утворення повноважних комісій, складання відповідних протоколів та актів.
Відповідно умов п. 6 вказаного Порядку кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника, як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів.
Згідно з умовами п. 7 вказаного Порядку заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3% річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 р. по 1 січня 2011 р., щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання приписів, зазначених у названому Законі та Порядку списання відповідач провів комплекс дій, зокрема:
- склав акти звірки заборгованості за газ, які направив позивачу у справі для підписання (докази відправки наявні в матеріалах справи);
- створив комісію з питань списання заборгованості;
- на засіданні комісії прийняв рішення про списання заборгованості по штрафним санкціям, 3% річних та інфляційних втратах, в тому числі по договору від 6 квітня 2010 року № 14/10-127 про переведення боргу за договором № 06/09-1527 БО-34 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.2009р., в сумі 3964265,52 грн., 682446,05 грн. пені, 361547,45грн. інфляційних нарахувань, 147879,17 грн. 3% річних (протокол від 20.10.2011р.).
- склав проект договору про списання від 16.12.2011р., примірник якого направив позивачу у справі.
За наслідками вказаних дій в грудні 2011 року відповідач звернувся до позивача з листом №4647 від 16.12.2011р., щодо списання заборгованості за природний газ, до якого додав проекти договорів про припинення зобов'язань, в тому числі проект договору, яким списано заборгованість по 682 446,05 грн. пені, 361 547,45грн. інфляційних нарахувань, 147 879,17 грн. 3% річних, нарахованих згідно договору від 6 квітня 2010 року № 14/10-127 про переведення боргу за договором № 06/09-1527 БО-34 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.2009р.
Окремо в матеріалах справи наявні докази, що між сторонами проводилась переписка за результатами якої позивач відмовив відповідачу в списанні наведеної вище заборгованості.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази колегія судів прийшла до висновку, що КП "Міськтепловодоенергія" було дотримано вимоги п. 2.5. ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та п. п. 6-7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію щодо списання заборгованості із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій по договору від 6 квітня 2010 року № 14/10-127 про переведення боргу за договором № 06/09-1527 БО-34 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.2009р. (аналогічна правова позиція щодо порядку списання заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій відображена в постанові ВГСУ від 12.02.2012р. у справі № 42/181-17/488)
Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, оскільки відповідачем з додержанням вимог Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію проведено списання 682446,05 грн. пені за період з 15.03.2009р. по 15.09.2010р. включно, 361547,45грн. втрат від інфляції за період з листопада 2009р. по березень 2010р. та 147879,17 грн. 3% річних за період з 11.11.2009р. по 15.09.2010р. провадження в цій частині належить припинити по п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покласти на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 44-49, п. 1-1 ст.80, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
Позов дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ до комунального підприємства "Міськтепловодоенергія" м. Кам'янець-Подільський про стягнення основного боргу в розмірі 6 885 615,37 грн., 682 446,05 грн. пені, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 361547,45грн., 3% річних від основного боргу на суму 147879,17 грн. задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства "Міськтепловоденергія", м. Кам'янець-Подільський, Хмельницької області, вул. Тімірязєва, 123 (код 36588183) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України”, м. Київ, вул. Шолуденка, 1 (код 31301827) 6161248,45грн. (шість млн. сто шістдесят одна тис. двісті сорок вісім грн. 45 коп.) основної заборгованості, 25500,00 грн. (двадцять п'ять тис. п'ятсот грн. 00 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
Видати наказ.
В частині стягнення 724 366,92 грн. основної заборгованості, 682 446,05 грн. пені, 361547,45 грн. втрат від інфляції та 147 879,17 грн. 3% річних провадження в справі припинити по п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Головуючий суддя Д.І. Радченя
суддя В.В. Магера
суддя О.Д. Вибодовський