номер провадження справи 8/9/12
Запорізької області
21.03.12 Справа № 5009/689/12
За позовом Прокурора Василівського району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах -
позивач-1 -Дніпрорудненська міська рада (71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, пр. Ентузіастів, 11)
позивач-2 -Комунальне підприємство “Дніпрорудненський водоканал” Дніпрорудненської міської ради (ліквідатор Баранова О.Р. -АДРЕСА_1)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об'єднання “Моліс” (69001, м. Запоріжжя, вул. Шевченка, 31)
про стягнення 1267107 грн. 47 коп. збитків
.
Суддя І. А. Попова
Представники:
Позивача-1 -ОСОБА_1 дов. № 12/30-01 від 03.01.2012 р.
Позивача-2 -ОСОБА_2., дов. № 2 від 05.12.2011 р.
Відповідача -ОСОБА_3., дов. від 21.12.2010 р.
ОСОБА_4., дов. від 20.04.2011 р.
Прокурор -Шашенков Р.А., посв. НОМЕР_1 від 20.09.2011 р.
Заявлено позовні вимоги про стягнення 1267107 грн. 47 коп. збитків.
Розгляд справи, призначений на 12.03.2012 р., відкладався до 21.03.2012 р. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 21.03.2012 р.
Прокурор підтримує вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування позову вказує, що КП «Дніпрорудненський водоканал»та ТОВ «Виробниче об'єднання «Моліс»укладено договір № 1 від 07.12.2005 р. Відповідно до п. 2 предметом договору визначено централізоване холодне водопостачання та водовідведення. Термін дії договору визначено до 31.12.2006 р., відповідно до Додаткової угоди від 01.06.2006 дію договору подовжено до 31.12.2007 р. Після завершення дії вказаного договору сторонами укладено договір № 1 від 26.11.2008 р. про надання послуг з водопостачання та водовідведення. Зустрічною перевіркою у КП «Дніпрорудненські теплові мережі»встановлено, що КП «Дніпрорудненські теплові мережі»та ТОВ «ВО «Моліс»укладено договори на постачання технічної води від 13.06.2006 р. № 61/01 та від 04.05.2007 р. №05/814. Технічна вода подавалася до ТОВ «ВО «Моліс»для розбавлення стоків до концентрації, яка дозволяє здійснити подальше очищення стоків на очисних спорудах міста. Розрахунки за надання послуг по водовідведенню стоків технічної води, яка фактично була поставлена на договірних засадах КП «Дніпрорудненські теплові мережі»для ТОВ «ВО «Моліс», не проводились. Зустрічною звіркою у ТОВ «ВО «Моліс»встановлено, що протягом періоду з 01.06.2006 р. по 30.11.2009 р. КП «Дніпрорудненський водоканал»і ТОВ «ВО «Моліс»укладено договори про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 07.12.2005 р. № 1 та від 26.11.2008 р. № 1. Шляхом звіряння даних встановлено, що дані щодо обсягу та вартості послуг водопостачання та водовідведення, зазначені в обліку ТОВ «ВО «Моліс»відповідають даним бухгалтерського обліку КП «Дніпрорудненський водоканал». Інших договорів щодо водопостачання та водовідведення ТОВ «ВО «Моліс»та КП «Дніпрорудненський водоканал»протягом зазначеного періоду не укладалось. Прокурорською перевіркою встановлено, що КП «Дніпрорудненські теплові мережі»не надавало послуг з водовідведення, так як даний вид послуг протягом вказаного періоду постачаємої ТОВ «ВО «Моліс»технічної води надавався виключно КП «Дніпрорудненський водоканал», на балансі якого перебувають каналізаційні мережі м.Дніпрорудне. Також під час перевірки даних Журналів по воді за 2007 та 2009 роки, встановлено, що в оперативному обліку КП «Дніпрорудненський водоканал»щомісяця відображалися послуги водовідведення, у тому числі стоків, які утворилися внаслідок надання послуг постачання технічної води від КП «Дніпрорудненські теплові мережі»до ТОВ «ВО «Моліс». Таким чином, за період з 01.06.2006 р. по 01.12.2009 р. стоки, утворені після змішування нечистот ТОВ «ВО «Моліс»та технічної води, яку надавало КП «Дніпрорудненські теплові мережі»потрапляли до каналізації та очисних споруд м.Дніпрорудне, однак розрахунки ТОВ «ВО «Моліс»за відведення цих стоків не здійснювались, доход від надання послуг водовідведення КП «Дніпрорудненський водоканал»не отримано. У період з 01.06.2006 р. по 01.12.2009 р. КП «Дніпрорудненський водоканал»надавало послуги відповідно до тарифів, затверджених рішеннями Виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради від 21.06.2005 р. № 159, від 25.07.2007 р. № 218 та від 09.12.2008 р. № 296. Таким чином, за період з 01.01.2009 р. по 01.12.2009 р. КП «Дніпрорудненський водоканал»недоотримано доходи за водовідведення 250087 куб. м. стічних вод з розрахунку тарифів, встановлених для підприємств на загальну суму 1267107,47 грн. Внаслідок несплати надання послуг ТОВ «ВО «Моліс»щодо водовідведення стоків від технічної води, КП «Дніпрорудненський водоканал»завдано збитків на суму 1267107,47 грн., які прокурор просить стягнути на користь позивача-2.
Позивач-1 та позивач-2 підтримали вимоги, заявлені прокурором.
Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов вказує, що, по-перше, прокурором пред'явлено позов не в інтересах органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності. По-друге, в позовній заяві не наведено жодної норми матеріального права або положень договорів, порушення яких відповідачем, на думку прокурора, призвело до завдання збитків. По-третє, у відповідача відсутня заборгованість чи будь-які інші невиконані зобов'язання перед КП «Дніпрорудненський водоканал»за договорами про надання послуг з водопостачання та водовідведення. Крім того, відповідач вважає, що відсутні факти та доводи, які б свідчили про вчинення відповідачем протиправних дій за договорами про надання послуги з водопостачання та водовідведення. Стоки, що утворилися внаслідок господарської діяльності підприємства відповідача, відводилися до каналізаційної мережі КП «Дніпрорудненський водоканал»на підставі та в порядку, передбачених договором № 1 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 26.11.2008 р. Обсяги стоків за вказаним договором належним чином оплачувалися відповідачем. Технічна вода за договором № 05/814 на постачання технічної води від 04.05.2007 р., укладеним відповідачем з КП «Дніпрорудненські теплові мережі», фактично на жоден господарський об'єкт чи територію, належні відповідачу, не надходила, а отже й участі у формуванні стоків від господарської діяльності відповідача не приймала. Взагалі відсутня технічна можливість постачання технічної води від КП»Дніпрорудненські теплові мережі»на об'єкти відповідача через відсутність підключення до мереж одне одного. У відповідача відсутнє приєднання до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення у місці скиду технічної води КП «Дніпрорудненські теплові мереж», а отже й не можуть існувати відносини щодо відведення таких стоків з КП «Дніпрорудненський водоканал». Стоки технічної води не є наслідком господарської діяльності відповідача і не відводяться до каналізаційних мереж. Таким чином, на думку відповідача, відсутній факт неправомірних дій відповідача, якими заподіяно шкоду правам чи майну КП «Дніпрорудненський водоканал», відсутній факт заподіяння шкоди та настання збитків, не дотримано умову щодо причинного зв'язку між протиправними діями та збитками, відсутні винні дії з боку відповідача, що привели чи могли б привести до заподіяння збитків позивачу.
Заслухавши прокурора, представників сторін, дослідивши додані матеріали, суд знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню внаслідок наступного:
За змістом п. 2 ст. 121 Конституції України та ст. ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України під представництвом інтересів держави в господарському суді треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи повноваження щодо захисту інтересів держави, вчиняє процесуальні дії. Ці дії згідно з частинами першою та другою ст. 29 Господарського процесуального кодексу України включають звернення прокурора до господарського суду з позовною заявою, участь у справах за його заявою, у разі коли це передбачено законом або визнано за необхідне господарським судом, або за ініціативою прокурора, якщо цього вимагає захист інтересів держави. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
З огляду на викладене судом відхилені доводи відповідача щодо залишення без розгляду позову прокурора.
Щодо суті спору наявні матеріали свідчать:
КП «Дніпрорудненський водоканал»та ТОВ «ВО «Моліс»07.12.2005 р. укладено договір № 1 про надання послуг з водопостачання та водовідведення. Після закінчення терміну дії зазначеного договору сторонами укладено аналогічний договір № 1 від 26.11.2008 р., за умовами якого водоканал зобов'язався надавати абоненту послуги з водопостачання та водовідведення, а абонент -своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами на умовах цього договору. В цей же період часу товариством «ВО «Моліс»укладалися договори з КП «Дніпрорудненські теплові мережі»від 13.06.2006 р. № 61/01 та від 04.05.2007 р. № 08/814/ (в редакції додаткових угод). Предметом даного договору є надання товариству «ВО «Моліс»послуг з постачання технічної води.
В листопаді 2010 р. КРВ у Василівському районі здійснено перевірку, за результатами якої складено акт № 310/0017 від 19.11.2010 р. За висновками КРВ у Василівському районі згідно актів відпуску комунальних послуг в період з 01.06.2006 р. по 01.12.2009 р. КП «Дніпрорудненські теплові мережі»поставило ТОВ «ВО «Моліс»985250,2 куб. м. технічної води. Технічна вода подавалася до ТОВ «ВО «Моліс»для розбавлення стоків до концентрації, яка дозволяє здійснити подальше очищення стоків на очисних спорудах міста. Також ревізією встановлено, що за період з червня 2006 р. по листопад 2009 р. розрахунки товариством «ВО «Моліс»за водовідведення проведені відповідно до договорів від 07.12.2005 р., від 26.11.2008 р. за обсяг стоків, отриманих від постачання питної води. Розрахунки за надання послуг по водовідведенню стоків технічної води, яка фактично була поставлена на договірних засадах КП «Дніпрорудненські теплові мережі» для ТОВ «ВО «Моліс», не проводились. Таким чином, за висновком КРВ, за період з 01.06.2006 р. по 01.12.2009 р. стоки, утворені після змішування нечистот ТОВ «ВО «Моліс»та технічної води, яку надавало КП «Дніпрорудненські теплові мережі»потрапляли до каналізації та очисних споруд, однак розрахунки між КП «Дніпрорудненський водоканал»та ТОВ «ВО «Моліс»за водовідведення цих стоків не здійснювались, доход від надання послуг водовідведення не отримано. За ревізуємий період за розрахунками КРВ водоканалом недоотримано доходи за водовідведення 9855250 куб. м. стічних вод з розрахунку тарифів, на загальну суму 4718946,86 грн. (у тому числі за період з 01.01.2009 р. по 01.12.2009 р. 250087 куб. м. на суму 1520528,96 грн.), підприємству завдано збитків на суму 3932455 грн. 71 коп. (в тому числі 1267107,47 грн. за 2009 р.).
Сума збитків в розмірі 1267107,74 грн., як неодоотриманого доходу КП «Дніпрорудненський водоканал»за надання послуг з водовідведення технічної води, є предметом даного позову.
Взаємовідносини суб'єктів господарювання у спірних відносинах регулюються приписами Законів України «Про питну воду та питне водопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Про охорону навколишнього природного середовища», Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затв. наказом Міністерства з питань житлово-комунальних послуг № 190 від 27.06.2008 р. (далі - Правила № 190), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затв. Наказом Держбуду України від 19.02.2002 р. № 37 (далі -Правила № 37), Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затв. Наказом Держбуду України від 19.02.2002 р. № 37 (далі - Інструкція).
Згідно п. 1.4, 2.1, 3.1 Інструкції приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України , затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, , а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту. Договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання»та «Про житлово-комунальні послуги». Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.
За визначенням термінів, що вживаються в Правилах № 37 стічні води підприємств -це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).
Відповідно до п. 1.9 Правил № 37 кожне підприємство скидає стічні води в каналізаційну систему населеного пункту через окремий випуск з обов'язковим улаштуванням контрольних колодязів, розташованих за межами Підприємства в місцях, що мають під'їзні дороги. Об'єднання випусків стічних вод від кількох Підприємств дозволяється тільки після контрольного колодязя на випуску кожного Підприємства. Облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію (п. 5.1 Правил № 190). Вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу (п. 5.2 Правил № 190).
Крім того, відповідно до розділу 2 Правил № 37 водоканали зобов'язані установлювати кожному підприємству кількісні та якісні показники приймання стічних вод до міської каналізації, а також вимоги щодо додержання певного режиму скиду стічних вод з урахуванням діючих вимог водокористування при укладанні договорів з підприємствами на водовідведення. Договорами № 1 від 07.12.2005 р. та № 1 від 26.11.2008 р. установлювались як якісні, так і кількісні показники (допустимі концентрації) забруднюючих речовин стічних вод підприємства.
За поясненням представників сторін у засіданні, за наявними матеріалами та згідно акту КРВ в Василівському районі товариство «ВО «Моліс»додержувалось умов договорів про надання послуг з водопостачання та водовідведення, в тому числі і щодо якісних показників стічних вод, які контролювались водоканалом відповідно до договору № 59 від 11.11.2005 р. на каналізаційному випуску товариства. Тобто, стічні води товариства «ВО «Моліс», що утворились внаслідок його господарської діяльності в період 2006 -2009 років та скинуті через каналізаційний випуск у збірний колектор контролювались щодо обсягів вимірювальною технікою (засіб обліку), щодо якісних показників -водоканалом.
Предметом спору є недоотримана водоканалом вартість наданих послуг, як зазначено в позові, з приймання та очищення позивачем-2 об'ємів води, використаної товариством «ВО «Моліс»у господарській діяльності, що була отримана ним із інших джерел, тобто додаткових обсягів стічних вод, не врахованих договором з КП «Дніпрорудненський водоканал».
З цього приводу суд зазначає наступне:
Заявлена до стягнення сума визначена прокурором як збитки в результаті недоотриманого доходу водоканалом за водовідведення (упущена вигода). При цьому, жодного посилання на норми матеріального права (нормативне обґрунтування) прокурором не здійснено.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Пунктом 6 ст. 225 ГК України передбачено, що методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання можуть затверджуватися Кабінетом Міністрів України. При цьому, для настання відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань збитків, що встановлена вказаною нормою, необхідна наявність складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, вина.
По-перше, як встановлено судом, умови договору про водопостачання та водовідведення з КП «Дніпрорудненський водоканал»товариством «ВО «Моліс»не порушувались у ревізуємий період, тобто факт порушення господарського зобов'язання не підтверджено.
По-друге, визначення розміру упущеної вигоди суд знаходить необґрунтованим. Згідно доданого розрахунку сума збитків визначена прокурором як вартість послуг водоканалу (яку останній мав отримати) за приймання та очищення додаткових стоків товариства «ВО «Моліс».
Як вже зазначалось, стічні води, за визначенням Правил № 37, - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок діяльності підприємства після використання води в усіх системах водопостачання. Прокурором та позивачами не надано доказів, що не врахований вузлом обліку стоків відповідача об'єм технічної води був використаний останнім у господарській діяльності.
Прокурором та позивачами не спростовано доводи відповідача щодо того, що розбавлення стоків товариства «ВО «Моліс»технічною водою відбувалось за межами балансової належності мережі водовідведення товариства «ВО «Моліс», без використання цієї води у господарській діяльності підприємства та зумовлено доведенням якості стічних вод, що потрапляють до міської каналізаційної системи, до технічної можливості водоканалу щодо їх очищення та будь-яким чином не пов'язано з перевищенням встановлених договором допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стоках відповідача.
Що стосується договору відповідача з КП «Дніпрорудненські теплові мережі» на постачання технічної води, то цей договір не містить посилань на місце приймання-передачі води, не визначає об'ємів та засобу обліку прийнятої води, режими та терміни надання послуг (згідно договору Додаток № 1) сторонами не узгоджені.
Крім того, суд зазначає, що оскільки дані спірні правовідносини регулюються нормами спеціального законодавства, розмір заподіяних збитків, що підлягають відшкодуванню, та методика їх визначення відповідно до п. 6 ст. 225 ГК України встановлюються відповідним законодавством, зокрема Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів. Здійснений прокурором розрахунок збитків, заявлених до стягнення, не відповідає приписам законодавства.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
При цьому, відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, суд вважає недоведеними протиправну поведінку відповідача, розмір збитків, спричинених позивачу, та підстави їх відшкодування.
На підставі викладеного, ст. 224, 225 ГК України, Законів України «Про питну воду та питне водопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Про охорону навколишнього природного середовища», керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд
В позові відмовити.
Суддя І.А. Попова
Рішення підписано 29 березня 2012 року.