88000, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2-а
29.03.2012 Справа № 18/45
Суддя господарського суду В.Кривка
розглянувши матеріали за скаргою суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи -ОСОБА_1, м. Ужгород на дії державного виконавця Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області щодо винесення постанови від 22.10.2010 року про розшук майна боржника при виконані рішення господарського суду Закарпатської області №18/45 від 29.06.2010р. за позовом Акціонерного комерційного банку „Східно -Європейський банк”, м. Київ до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи -ОСОБА_1, м. Ужгород про стягнення 35 996 грн. 99 коп.
з участю представників сторін:
від скаржника -ОСОБА_2, довіреність від 13.09.2011 року, ОСОБА_3, довіреність від 26.12.2011 року;
від стягувача - не з'явився;
від органу ДВС -ОСОБА_4, довіреність від 09.02.2012 року;
суд встановив:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 29.06.2010 року у справі №18/45 повністю задоволено позов Акціонерного комерційного банку „Східно -Європейський банк”, м. Київ до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи -ОСОБА_1, м. Ужгород та стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи -ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Акціонерного комерційного банку „Східно -Європейський банк”, м. Київ Печерський район, бульвар Дружби народів, б.17/5, (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19364130) суму 29 754 (Двадцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн. 31 коп., а також суму 298 (Двісті дев'яносто вісім) грн. 77 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 195 (Сто дев'яносто п'ять) грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання вказаного рішення суду видано відповідний наказ від 12.06.2010 року.
Постановою Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції № ВП №20572999 від 30.07.2010 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №18/45.
13.09.2010 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 12.10.2010 року винесена постанова про арешт коштів боржника.
Постановою № ВП 20572999 від 22.10.2010 року винесено постанову про розшук майна боржника, а саме транспортний засіб, що належить боржникові автомобіль марки: Ford Focus НОМЕР_2; № кузова: НОМЕР_3 На виконання вказаної постанови 07 лютого 2011 року державним виконавцем ОСОБА_2. разом з працівниками ДАІ було здійснено опис і арешт автомобіля Ford Focus що належить боржнику, про що був складений акт опису й арешту майна.
Не погоджуючись з винесеною постановою про розшук майна боржника від 22.10.2010 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1В звернулася до господарського суду зі скаргою про скасування вищезазначеної постанови про розшук майна боржника, з огляду на її неправомірність. При цьому стверджує, що органом ДВС при винесенні оскаржуваної постанови порушено положення Закону України „Про виконавче провадження” (в діючій редакції на час виникнення спірних правовідносин), як щодо повідомлення боржника про вчинення згаданої виконавчої дії (надіслання боржнику копії оскаржуваної постанови) так і дотримання встановленого законом порядку при її винесенні. Зокрема стверджує, що боржник постійно перебував/є по місцю реєстрації (проживання), наявне у нього майно, в т.ч. автомобіль Ford Focus не приховував. У той же час, державний виконавець не звертався до неї як усно, так і письмово з вимогою передати автомобіль, чи інше майно для проведення необхідних виконавчих дій в рахунок стягнення боргу, тому вважає що належних підстав для вчинення такої виконавчої дії не було, оскільки відповідно до вимог закону та Інструкції про проведення виконавчих дій, необхідною умовою оголошення майна в розшук є відсутність в ході виконавчого провадження відомостей про місцезнаходження як боржника так і його майна. Більше того зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні, належні докази надання згоди стягувача на відшкодування витрат, пов'язаних з розшуком майна боржника як на час винесення ухвали так і на даний час, чим грубо порушенні вимоги ст. 42 Закону України „Про виконавче провадження” (в діючій редакції на час виникнення спірних правовідносин). Поряд цим наголошує, що згідно п. 5.3.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, на арештований автомобіль не може бути звернуто стягнення за даним виконавчим провадженням, оскільки відповідно до кредитного договору № 014/1228/5/12137 від 24.03.2008 року укладеного між ВАТ „Ерсте Банк” та ОСОБА_1 автомобіль марки Ford Focus перебуває в забезпеченні цього договору (про що подала договір застави від 24.03.2008 року №014/1228/512137/1 та витяг Державного реєстру обтяжень рухомого майна).
Уповноважений представник стягувача проти скарги заперечив, між тим в судове засідання 29.03.2012 року з розгляду даної скарги не з'явився, письмових пояснень по суті скарги не подав, в т.ч. на вимогу суду.
Уповноважений представник органу ДВС доводи скаржника підтвердив, щодо недотримання державним виконавцем встановленого ст. 42 Закону України „Про виконавче провадження” порядку при винесенні оскаржуваної постанови, в.ч. і відсутність згоди стягувача на авансування оскаржуваної виконавчої дії, тому проти скасування вказаної постанови не заперечує, при цьому наголошує щодо урахування викладеної ним в письмових поясненнях по суті скарги позиції щодо неможливості звернення стягнення на вказаний автомобіль у даному виконавчому провадженні, внаслідок обтяження вказаного майна за договором застави укладеного між ВАТ „Ерсте Банк” та ОСОБА_1 (додаткові письмові пояснення по суті скарги -в матеріалах справи).
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження” (в діючій редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 42 Закону України „Про виконавче провадження” (в діючій редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначаються порядок та підстави оголошення розшуку майна боржника в межах виконавчого провадження, при цьому як вбачається з її положень коментована норма підлягає застосуванню тільки у разі переховування майна боржником, або у разі відсутності інформації щодо його місцезнаходження. Поряд з цим, за приписами ч. 5 вказаної статті за виконавчими документами які не зазначені у ч. 1 даної статті державний виконавець може винести постанову про оголошення розшуку майна боржника тільки за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до цього Закону. В цьому випадку стягувач має право у судовому порядку вимагати від боржника компенсації витрат, пов'язаних з проведенням розшуку.
Недотримання органом ДВС вимог ст. 42 Закону України „Про виконавче провадження” при винесенні оскаржуваної постанови підтверджується: доводами боржника, оглянутими в судовому засіданні матеріалами виконавчого провадження, а також поясненнями уповноваженого представника Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, яким визнано вищезазначені обставини.
За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність доводів скаржника, враховуючи вищенаведене в сукупності, його скарга підлягає до задоволення, шляхом скасування постанови Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції ВП 20572999 від 22.10.2010 року про розшук майна боржника при виконанні наказу господарського суду Закарпатської області №18/45.
Керуючись ст. ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України,
1. Скаргу задоволити.
2. Скасувати постанову № ВП 20572999 від 22.10.2010 Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про розшук майна боржника, при виконанні наказу господарського суду Закарпатської області №18/45.
Суддя В.Кривка