Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "27" березня 2012 р. Справа № 2/5007/21/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенко О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. (довіреність №10 від 09.02.12), ОСОБА_2. (довіреність №22 від 23.03.12)
від відповідача: ОСОБА_3. (довіреність №44 від 26.03.12),ОСОБА_4. (довіреність №43 від 26.03.12)
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано" (м.Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Бердичів" (с.Райгородок, Бердичівський район)
про стягнення 62854,47 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 62854,47грн., з яких: 26771,97грн. збитків, які виникли внаслідок оплати за послуги елеватора; 36082,50 грн. збитків, які виникли внаслідок втрати зерна у вазі при сушці та чистці. Позовні вимоги грунтуються на тому, що при прийомі на елеватор ТОВ Кубличське ХПП, був проведений аналіз придбаного у відповідача зерна, який показав невідповідність якості товару вимогам зазначеним у договорі поставки, при таких показниках були надані послуги по сушці та чистці зерна, що призвело до втарти ваги та додаткової оплати за послуги елеватора.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві.
Представники відповідача у судовому засіданні подали відзив на позовну заяву, позовні вимоги не визнали.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
16 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Грано" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Бердичів" (постачальник) були укладені два договори поставки №16/11-11, за умовами яких постачальник зобов'язався поставити й передати у власність покупцеві, а покупець прийняти і оплатити товар (сою українського походження врожаю 2011) на суму 637500,00грн. та 637499,80грн.
На виконання умов договору, відповідач поставив позивачу товар , що підтверджується товарно-транспортними накладними, а останній в свою чергу здійснив його оплату про що не заперечили сторони у судовому засіданні.
За умовами договорів, товар повинен відповідати нормам якості, встановленим ДСТУ 4964:2008, а також показникам:
- смітна домішка - не більше 2%;
- вологість - не більше 15%;
- олійна домішка - не більше 12%.
Решта показників має відповідати вимогам ДСТУ 4964:2008, що діє на Україні (п.4.1 договору).
При прийомі зерна на елеватори ТОВ Кубличське ХПП та ТОВ "Агро-Транзит-Інвест" був проведений аналіз доставленого зерна за результатами якого виявлено розбіжності якості товару та невідповідність товару вимогам договорів поставки, що підтверджується реєстрами №151 від 18.11.11, №1024 від 19.11.11, №1025 від 20.11.11, №1030 від 21.11.11, №156,№157,№790 від 23.11.11.
У вказаних реєстрах зафіксовано розбіжності по якості товару, а саме:
- смітна домішка від 2,2% до 5%;
- вологість від 15,6% до 19,8%.
При таких показниках на елеваторі були надані послуги по сушці та чистці зерна, в наслідок чого зерно втратило частину ваги на суму 36082,50грн. та призвело до додаткової оплати за послуги елеватора на суму 26771,97грн.
Спір виник з того приводу, що всупереч умовам догорів, товар був поставлений неналежної якості, у зв'язку з чим позивач поніс збитки.
Відповідно до ст. 675 ч.1 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
В пункті 1.3 договору, зазначено, що умови поставки визначаються відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів ("Інкотермс" в редакції 2000 року), а саме EXW-склад Житомирська область,Бердичівський район,с.Маркуші.
Здійснення поставки товару на умовах EXW-склад зумовлює встановлення меж відповідальності сторін у спірному правовідношенні. Так, термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця обов'язки щодо завантаження товару в місці відправлення та всі ризики й витрати такого вантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу.
Разом з тим, даний договір чітко не розкриває наміри сторін,зокрема, обов'язок продавця завантажити товар на транспортний засіб покупця, а лише зобов'язує продавця повідомити покупця про готовність товару до відгрузки, забезпечити товар необхідними документами та передати їх покупцю (п.п.3.2-3.4 договору).
Частина 2 ст. 664 ЦК України визначає, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Отже, зобов'язання вважаються виконаними в момент вручення товару перевізнику. Факт такого вручення засвідчується товарно-транспортними накладними у яких зазначені дані про вантаж.
Таким чином, враховуючи умови Договору та норми права відповідач виконав свої зобов'язання по Договору в момент вручення товару перевізнику і з цього моменту до позивача (покупець) перейшли всі ризики загибелі або пошкодження товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 687 названого Кодексу перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо, зокрема, якості товару здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або нормами цивільного законодавства.
Судом встановлено, що укладеним сторонами Договором передбачені норми якості товару .
З пояснень представників сторін встановлено, що позивач неодноразово брав на аналіз товар перед його придбанням та проводив перевірку влагоміром безпосередньо на зерносховищі.
Пунктом 3.5 договору, передбачено, що покупець зобов'язаний направити до зерноскладу свого повноважного представника для цілей здійснення та належного оформлення процедур приймання-передачі товару, що говорить про те, що передача товару здійснювалась в присутності представника позивача.
Між тим, позивач жодного разу не відмовився від прийняття товару. Позивачем не надано доказів відмови від договору у зв'язку з поставкою товару неналежної якості, як то передбачено ч. 2 ст. 678 ЦК України, згідно якої, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
Позивачем не надано доказів надходження претензій щодо якості товару на адресу відповідача.
За таких обставин господарський суд вважає, що позивачем не доведено наявності правопорушення у вигляді поставки неякісного товару з боку відповідача, отже безпідставною є вимога позивача про стягнення збитків, пов'язаних з неналежною якістю товару.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
Відмовити в задоволенні позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання 02.04.12.
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати: 1 в справу