Справа № 0306/1830//2011
провадження № 22-ц/0390/342/2012 Головуючий у 1 інстанції:Бондар В.М.
Категорія: 48 Доповідач: Русинчук М. М.
27.02.2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді - Русинчука М.М.
суддів - Матвійчук Л.В., Мудренко Л.І.
при секретарі - Губарик К.А.
з участю позивача -ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 05 січня 2012 року,
В листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 до 10 вересня 2007 року. Від шлюбу в них народився син -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Син навчається на стаціонарному відділенні у Львівському університеті бізнесу та права на контрактній основі з 30 червня 2008 року, стипендії не отримує та винаймає житло у приватному секторі м. Львова. Оплачує навчання та утримує сина вона за свої кошти, відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає, хоча має таку можливість, оскільки отримує нерегулярний і мінливий дохід, який повністю витрачає на власні потреби. Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 9 000 грн.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 05 січня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення місцевого суду скасувати та ухвалите нове, яким позов задовольнити.
Заслухавши пояснення позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати з ухваленням нового з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який між ними було розірвано 10.09.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 10.09.2007 року (а.с.3).
Від шлюбу народилась дитина -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками якого є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження від 15.01.1991 року (а.с.2).
01.09.2008 року позивач уклала з Львівським університетом бізнесу та права договір № 85/08/10 про навчання її сина ОСОБА_3 на юридичному факультеті даного навчального закладу на контрактній основі, форма навчання стаціонарна (а.с.4). Вартість навчання за один рік становить 8900 грн.
Відмовляючи в позові про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували навчання сина сторін по справі у названому навчальному закладі, і відповідач внаслідок того, що не працює, здійснюючи догляд за інвалідом І групи, не може надавати своєму синові матеріальну допомогу.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак зазначеним вимогам закону рішення місцевого суду не відповідає, оскільки ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають встановленим в справі обставинам.
Згідно із ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Ч. 1 ст. 184 СК України передбачає, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
У відповідності до ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
З доданої до матеріалів апеляційної скарги довідки за № 550 від 17.11.2011 року, наявних у справі згаданого договору та квитанцій про оплату навчання (а. с. 5-7) вбачається, що ОСОБА_3 навчається платно на 4-му курсі денної форми юридичного факультету Львівського університету бізнесу та права, стипендії не отримує у зв'язку з чим потребує від батьків надання матеріальної допомоги.
Оскільки відповідач не відноситься до категорії непрацездатних осіб і не звільнений від обов'язку надавати матеріальну допомогу повнолітній дитині у зв'язку з її денним платним навчанням у вищому навчальному закладі, висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача можливості надавати таку допомогу є неправильним.
В своїй позовній заяві позивачка просила стягнути з відповідача аліменти на повнолітнього сина, який навчається, а не додаткові витрати на навчання, як це помилково розцінив суд, посилаючись на такий свій висновок як на одну з підстав відмови в позові. Те, що розмір аліментів (8900 грн.), які позивачка просила стягнути в її користь з відповідача, співпадає із сумою коштів, сплачених за один рік навчання сина, не давало суду підстав вважати що предметом позову є стягнення додаткових витрат, а не аліментів, пов'язаних з навчанням повнолітньої дитини.
Тому, з врахуванням обов'язку позивачки утримувати повнолітнього сина та зважаючи на ту обставину, що відповідач здійснює з 17.02.2009 року догляд за інвалідом 1-ї групи ОСОБА_4, отримує допомогу в розмірі 111,60 грн., виходячи з принципів розумності та справедливості, нерегулярних доходів відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 24.11.2011 року - дати звернення до суду з позовом і до 30 червня 2012 року, дати закінчення навчання ОСОБА_3
З відповідача на підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України підлягає до стягнення в дохід держави судовий збір в розмірі 321 грн. 90 коп., що включає в себе 214,60 грн. судового збору, який підлягав сплаті при поданні позову до суду і 107,30 грн. судового збору при поданні апеляційної скарги.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції про відмову в позові слід скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ковельського міськрайонного суду від 05 січня 2012 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2, який проживає АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 500 (п'ятсот) грн. щомісячно, починаючи з 24 листопада 2011 року і до 30 червня 2012 року включно.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 321 (триста двадцять одна) грн. 90 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя:
Судді: