16.02.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-118/12р. Головуючий в першій
інстанції Фисюк О.І.
Категорія 33 Доповідач в апеляційній
інстанції Зотов В.С.
16 лютого 2012 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Зотова В.С.,
суддів: Єфімової В.О., Птіціної В.І.,
при секретарі: Блох Д.Д.,
за участю: прокурора Нікуліна Д.В.,
представника відповідача Дровосекова Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційні скарги Головного управління державної казначейської служби України у м. Севастополі та Військової прокуратури Севастопольського гарнізону на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 21 липня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Військової прокуратури Севастопольського гарнізону, Головного управління державної казначейської служби України у м. Севастополі, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства та суду, -
08.12.2008 позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із позовною заявою до Військової прокуратури Севастопольського гарнізону, про відшкодуванні матеріальної шкоди у розмірі в сумі 18 400, 96 грн. та моральної шкоди в сумі 1000 000 грн., які завдані незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.07.2002 року військовою прокуратурою Севастопольського гарнізону було порушено кримінальну справу за фактом загибелі матроса ОСОБА_5 під час тушіння пожежі на корветі „Придніпров'я", тобто з липня 2002 року відносно нього продовжувалося незаконне кримінальне переслідування, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.425 КК України, у результаті чого він протягом 6 років перебував під слідством та судом. По вказаній кримінальній справі відносно нього був постановлений виправдувальний вирок. У зв'язку з чим позивач вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства України, він має право на відшкодування на його користь як матеріальної шкоди, спричиненої неправомірним притягненням його до кримінальної відповідальності, так і на відшкодування моральної шкоди, спричиненої вищезазначеними подіями.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 21 липня 2011 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у м.Севастополі на користь ОСОБА_4 у відшкодування витрат на правову допомогу під час його знаходження під слідством та судом - суму у розмірі 2500 грн., суму транспортних витрат у розмірі 65 грн. 61 коп., у відшкодування суми моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури суму у розмірі 11 200 грн.00коп., всього стягнути 13 765 грн. 61коп. У задоволенні решта позовних вимог - відмовити. Судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету.
Не погодившись з таким рішенням, Головне управління державної казначейської служби України у м. Севастополі подало апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати у частині стягнення з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у м. Севастополі, як таке що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити в цій частині нове рішення.
Не погодившись з таким рішенням, Військова прокуратура Севастопольського гарнізону також подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в частині позовних вимог позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу під час його знаходження під слідством та судом, відшкодування суми моральної шкоди відмовити у повному обсязі. Вважають, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, що брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга Військової прокуратури Севастопольського гарнізону підлягає відхиленню, а апеляційна скарга Головного управління державної казначейської служби України у м. Севастополі частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 22.07.2002 року заступником військового прокурору Севастопольського гарнізону порушено кримінальну справу за фактом загибелі матроса в/ч А 1750 ОСОБА_6 на корветі „Придніпров'я".
Так, 17.10.2006 року за ознаками злочину, передбаченого ст.425 ч.2 КК України, було порушено кримінальну справу відносно позивача - капітана 2 рангу ОСОБА_4
06.11.2006 року ОСОБА_4 був притягнутий як обвинувачений та йому було пред'явлено обвинувачення (кр.справа т.7 а.с.53-55).
19.07.2007 року у зв'язку із відсутністю в діях позивача складу злочину по вказаній кримінальній справі Військовим місцевим судом Севастопольського гарнізону постановлено виправдувальний вирок, яким ОСОБА_4 був виправданий.
Ухвалою Військового апеляційного суду Військово-морських сил від 25.10.2007року вирок суду першої інстанції залишений без змін.
Ухвалою Колегії суддів Військової судової колегії Верховного Суду України від 21.05.2008 року касаційні скарги потерпілого, його представника та прокурора залишені без задоволення.
23 липня 2008 року позивач у досудовому порядку врегулювання спору звернувся до Військової прокуратури Севастопольського гарнізону із заявою про відшкодування моральної шкоди, але відповідно до повідомлення із військової прокуратури Севастопольського гарнізону вих.№3262 від 01.08.2008р. йому було відмовлено, у зв'язку з чим він був змушений звертатися до суду за захистом свого невизнаного та порушеного права.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про порядок відшкодування збитку, заподіяного громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», відповідно до ст.1 якого підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, колегія суддів погоджується з таким висновком.
Відповідно до вимог п.1 ст. 2 Закону про право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановления виправдувального вироку.
Таким чином, у зв'язку із відсутністю у діях позивача складу злочину та приймаючи до уваги, що Військовим місцевим судом Севастопольського гарнізону постановлено виправдувальний вирок відносно позивача, який набув законної сили, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у позивача є усі підстави, передбачені Законом, для звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди та він є належним позивачем по заявлених вимогах.
Згідно ст. З Закону встановлено, що у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):
1)заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;
2)майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане все звернене в дохід держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;
3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;
4)суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;
5)моральна шкода.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що лише частина заявлених позивачем вимог є заснованими на законі та такими що підлягають задоволенню, а саме: стягнення витрат, сплачених за надання юридичної допомоги, суму транспортних витрат та стягнення суми у відшкодування моральної шкоди, проте не у розмірах, заявлених позивачем, тому що, вони є значно завищеними та не підтвердженими належними доказами у заявлених розмірах.
У своєму позові позивач просить стягнути на його користь суму у відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 7 500 грн., це витрати понесені на оплату послуг адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, проте в якості доказів цих витрат до матеріалів справи долучена лише одна квитанція на суму 500 грн. (Т.1 арк.с.95), крім того підлягає задоволенню вимоги у частині стягнення витрат за надання правової допомоги у розмірі 2 000 грн., факт отримання адвокатом зазначеної суми в якості оплати за надання правової допомоги підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 18.09.2008 року (Т.1 арк.с.141), а тому вимоги позову у цій частині підлягають задоволенню лише у розмірі 2 500 грн., з чим погоджується колегія суддів.
Будь-яких підтверджень оплати юридичної допомоги під час знаходження позивача під слідством на суму 5 000 грн. позивачем суду не надано, отже вимоги у цій частині є недоведеними, а тому і не підлягаючими задоволенню.
Вимоги позову у частині відшкодування витрат на транспортні розходи, пов'язані із проїздом позивача з міста свого постійного проживання смт.Чорноморське до місця проведення слідчих дій, прокуратури та суду, підлягають частковому задоволенню, лише за період часу з 06.11.2006 року по 25.10.2007 року, коли позивач був притягнутий в якості обвинуваченого до набрання вироком законної сили, та у межах витрат, які підтверджуються наданими позивачем квитанціями, тобто лише у розмірі 65,61 грн. (Т.1 арк.с.77), у задоволенні решти вимог по відшкодуванню транспортних витрат необхідно відмовити з тих підстав, що вони не відносяться до того періоду, коли позивач перебував під слідством та його законні права та інтереси порушувалися органами досудового слідства та прокуратури.
Відповідно до ч.5 ст.4 Закону, відповідно до якого: відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль дез організації свого життя. До того ж моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відповідно до вимог ст. 13 Закону передбачено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Керуючись нормами діючого законодавства, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позову у частині відшкодування суми моральної шкоди під час знаходження позивача під слідством протягом 11 місяців 11 днів (з 06.11.2006 р. - моменту притягнення його в якості обвинуваченого (т.7 а.с. 53-55 крим. справи) та до набрання чинності виправдувальним вироком 25.10.2007 року), що дійсно спричинило позивачу значні моральні страждання та хвилювання, факт такого спричинення був доведений позивачем.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції зробив вірний розрахунок відшкодування моральної шкоди, який виходячи із мінімального розміру заробітної платні та періоду перебування позивача під слідством дорівнює 11 200 грн., а саме: (960грн. - мін. заробітна платня з 01.04.2011 р. х 11 міс. 20 днів).
Також, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що не підлягають задоволенню вимоги щодо зарахування періоду притягнення до кримінальної відповідальності з 01.12.2006 р. по 21.05.2008 р. у загальний стаж служби (роботи) у ВМС України як такі, що не відповідають положенням ст.ст.7,8 Закону України «Про порядок відшкодування збитку, заподіяного громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», оскільки під вартою ОСОБА_4. не перебував, відсторонення його від роботи у зв'язку із проведенням досудового слідства також місця не мало, як вже зазначалося його звільнення з лав ВМС України відбулося у зв'язку із їх реформуванням, доказів неможливості працевлаштування після звільнення саме через притягнення до кримінальної відповідальності суду не надано.
Вимоги позову у частині стягнення витрат на проїзд до м.Київа на касаційний розгляд справи у Верховному Суді України, витрат на проживання та харчування під час його вимушеного перебування у м. Севастополі на рівні добового утримання, витрат, понесених у результаті підготовки, копіювання та відправлення листами на замовлення скарг, звернень на незаконні дії прокурорських працівників на адреси високопосадовців усіх рівнів, витрати на ксерокопіювання кримінальної справи, витрати на проїзд до місця лікування, не засновані на вимогах закону, відшкодування таких витрат не передбачено Законом України «Про порядок відшкодування збитку, заподіяне" громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», а тому вони не можуть бути задоволені.
Отже, колегія суддів погоджується з усіма висновками суду першої інстанції, однак не погоджується з тим, що визначені вище суми, що підлягають стягненню на користь позивача, відповідно до рішення суду першої інстанції підлягають стягненню з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у м. Севастополі, оскільки згідно наказу Державного казначейства України від 04.02.2008 року №39 „Про порядок виконання Державного казначейства України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів”, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 09.02.2008 року за №110/14801, виконання зазначених рішень здійснюється Державним казначейством України, а не Головним управлінням Державного казначейства України у м.Севастополі та не через Головне управління Державного казначейства України у м.Севастополі.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду у відповідності до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню в частині стягнення відшкодування шкоди на користь ОСОБА_4 з Державної казначейської служби України в м. Севастополі з ухваленням нового рішення, яким стягнути з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_4 у відшкодування витрат на правову допомогу під час його знаходження під слідством та судом - суму у розмірі 2500 грн., суму транспортних витрат у розмірі 65 грн. 61 коп., у відшкодування суми моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури суму у розмірі 11 200 грн.00коп., а всього стягнути 13 765 грн. 61коп. В іншій частині рішення залишити без змін.
Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, 314,316 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Військової прокуратури Севастопольського гарнізону відхилити.
Апеляційну скаргу Головного управління державної казначейської служби України у м. Севастополі задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 21 липня 2011 року в частині стягнення відшкодування шкоди на користь ОСОБА_4 з Державної казначейської служби України в м. Севастополі - скасувати і в цій частині постановити нове рішення.
Стягнути з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_4 у відшкодування витрат на правову допомогу під час його знаходження під слідством та судом - суму у розмірі 2500 грн., суму транспортних витрат у розмірі 65 грн. 61 коп., у відшкодування суми моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури суму у розмірі 11 200 грн.00коп., а всього стягнути 13 765 грн. 61коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ В.С. Зотов
Судді: /підпис/ В.І. Птіціна
/підпис/ В.О. Єфімова
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя В.С.Зотов