Справа № 2-7261/11 Головуючий у 1 інстанції:Плахтій І.Б.
Провадження № 22-ц/0390/463/2012
Категорія:27 Доповідач: Здрилюк О. І.
01 березня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Здрилюк О І
суддів - Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А.,
при секретарі Сіліч Ю.Л.,
з участю пр-ка позивача - ОСОБА_1
пр-ка відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 24 січня 2012 року,
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 24 січня 2012 року позов у даній справі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 355ПП/6-В від 05 серпня 2008 року в розмірі 66624 грн. 23 коп. та 786 грн. 24 коп. судових витрат
В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати це рішення, та ухвалити нове, посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач на підставі укладеного 05.08.2008 року кредитного договору № 355ПП/6-В заборгував позивачу станом на 18.04.2011 року 30000 грн. основного боргу та відсотки в розмірі 30597 грн.. Заявлені вимоги щодо стягнення штрафу і пені підлягають до часткового задоволення, а саме в розмірі 6027 грн. 23 коп. - пеня за останній рік. Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 66624 грн. 23 коп..
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтями 1048, 1050, 1054 цього Кодексу передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.
Із матеріалів справи вбачається, що 05 серпня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 355ПП/6-В, відповідно до якого останній отримав кредит на споживчі цілі у сумі 30000 грн. під 3,1% на місяць строком до 05 серпня 2011 року (а.с.7-9).
Кошти в сумі 30000 грн. були отримані відповідачем згідно меморіального ордера № 876 від 05.08.2008 року (а.с.14).
На порушення умов кредитного договору ОСОБА_3 свої зобов'язання в частині погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування ним - не виконував.
Із розрахунку позивача вбачається, що станом на 18.04.2011 року заборгованість відповідача перед банком становить 71873,56 грн., з яких: непогашений кредит - 30000 грн., несплачені відсотки - 30597 грн., штраф - 360 грн. та пеня - 10916,56 грн. (а.с.10).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, а тому відповідно до вимог закону та умов договору з нього підлягає стягненню на користь позивача сума основного боргу з нарахованими відсотками. Також підставно відмовлено у стягненні штрафу і вірно застосовано норми ч.2 ст.258 ЦК України та стягнуто пеню лише в розмірі 6027,23 грн..
Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.12 та ч.1 ст.13 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не з'ясовано питання отримання коштів саме ним, а також питання щодо шахрайських дій працівників банку при оформленні кредитного договору - не заслуговують на увагу, оскільки жодних доказів про визнання договору недійсним з таких підстав на час розгляду справи апелянт суду першої інстанції не надав.
Також безпідставним є посилання апелянта на ту обставину, що суд першої інстанції безпідставно допустив представником позивача ОСОБА_1, хоча згідно довіреності представляти інтереси надано ОСОБА_4. Із наявної в матеріалах справи довіреності № 13-11-23035 від 08.11.2011 року (а.с.41) вбачається, що позивач наділив ОСОБА_1 повноваженнями представляти інтереси банку в судах усіх інстанцій.
Не заслуговують на увагу покликання апелянта на те, що суд першої інстанції, оголосивши в судовому засіданні перерву до 27.01.2012 року, фактично вирішив спір 24.01.2012 року, чим сфальсифікував судовий процес. Із журналу судового засідання від 24.01.2012 року та технічного засобу вказаного судового процесу вбачається, що після судових дебатів, в яких приймав участь і сам відповідач, суд о 16 год. 24 хв. вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення, вийшовши з якої о 16 год. 36 хв. проголосив його вступну і резолютивну частину та повідомив, що з повним текстом судового рішення сторони зможуть ознайомитись 27 січня 2012 року (а.с.43, 44).
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 24 січня 2012 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді