"28" березня 2012 р. Справа № 61/420
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Прокопанич Г.К.
суддів Алєєвої І.В.
Попікової О.В.
за участю представників:
Позивача: ОСОБА_1 дов. від 21.11.2011 року ;
Відповідача 1: не з'явився;
Відповідача 2: не з'явився.
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Медікус" на рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2011 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2012 року
у справі № 61/420 господарського суду міста Києва
за позовом відкритого акціонерного товариства "Готель "СЛАВУТИЧ"
до відповідача -1 товариства з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер"
відповідача -2 товариства з обмеженою відповідальністю "Медікус"
про визнання недійсним договору № 22/10/07 про поворотну фінансову допомогу
У серпні 2011 року відкрите акціонерне товариство "Готель "СЛАВУТИЧ" звернулися до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер", товариства з обмеженою відповідальністю "Медікус", просило визнати недійсним з моменту укладення договір про поворотну фінансову допомогу № 22/10/07 від 22.10.2007 року, укладений між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер", посилаючись на відсутність повноважень голови правління позивача щодо підписання вищезазначеного договору.
Рішенням господарського суду міста Києва від 31.10.2011 року (суддя Івченко А.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2012 року (головуючий Буравльов С.І., судді Андрієнко В.В., Вербицька О.В.) позов задоволений, поновлено строк позовної давності для звернення відкритого акціонерного товариства “Готель “Славутич” з даним позовом до суду, визнано недійсним договір про поворотну фінансову допомогу № 22/10/07 від 22.10.2007 року.
Оскаржені судові акти мотивовані посиланням на норми Цивільного кодексу України щодо визнання договору недійсним, з посиланням на відсутність попереднього погодження договору про поворотну фінансову допомогу від Наглядової ради позивача.
Не погодившись з прийнятими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Медікус" звернулося з касаційною скаргою, просило скасувати судові рішення, прийняти нове, яким у позові відмовити, посилаючись на відсутність належної оцінки письмовим доказам, які містяться у матеріалах справи. Заявником касаційної скарги зазначено, що Наглядова рада позивача надала згоду на укладання з товариством з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер" договору №22/10/07 про поворотну фінансову допомогу.
Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 27.03.2012 року №03.07-05/211 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Попікова О.В.
У судове засідання 28.03.2012 року представники відповідачів не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідачів.
Колегія суддів, вислухавши представника позивача, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.10.2007 року між відкритим акціонерним товариством “Готель “Славутич” (позичальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Вольний вітер” (позикодавець) укладено договір № 22/10/07 про поворотну фінансову допомогу (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу в сумі 3 000 000,00 грн.
Зазначений договір з боку позивача підписав голова правління Прохоров Д.А., який діяв на підставі статуту.
Позивач на підтвердження своєї правової позиції посилається на статті 203, 215 Цивільного кодексу України відповідно до яких, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Спір у даній справі виник внаслідок того, що голова правління відкритого акціонерного товариства “Готель “Славутич” не був наділений відповідними повноваженнями та не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності у відповідності до статуту товариства на підписання договору.
Судами попередніх інстанції було досліджено статут відкритого акціонерного товариства “Готель “Славутич”, відповідно до умов якого пунктом п. 8.5.1 передбачено, що виконавчим органом товариства, який здійснює оперативне керівництво його поточною діяльністю, є Правління. Правління утворюється у складі голови Правління та членів Правління (п. 8.5.3 Статуту).
Згідно з пунктом 8.5.14 статуту голова правління у межах своєї компетенції згідно з діючим законодавством та цим статутом: здійснює оперативне управління фінансово-господарською діяльністю товариства; видає накази, розпорядження, інші нормативні документи з питань діяльності товариства, в тому числі на виконання рішень правління; відповідно до чинного законодавства вільно розпоряджається майном та коштами товариства; представляє інтереси товариства в усіх установах, підприємства, організаціях в Україні та за її межами; видає довіреності; діє від імені товариства без довіреності; укладає угоди, договори, контракти та інші юридичні акти від імені товариства без додаткових обмежень і погоджень (крім встановлених цим статутом) на суму, що не перевищує еквівалент двадцяти тисяч євро за курсом Національного банку України на момент укладання угоди. У разі, коли вартість угоди перевищує двадцять тисяч євро, голова Правління повинен одержати письмову згоду Наглядової ради товариства; інші повноваження.
Пунктом 8.4.10 статуту передбачено, що в проміжок часу між проведенням загальних зборів акціонерів товариства наглядова рада: розглядає та затверджує звіти, які подає правління, ревізійна комісія; виступає, у разі необхідності, ініціатором проведення позачергових ревізій та аудиторських перевірок фінансово-господарської діяльності товариства; визначає умови оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; призначає та достроково відкликає членів та голову правління товариства; виносить рішення про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства; затверджує положення, правила, процедури та інші внутрішні документи товариства; попередньо погоджує угоди, які укладаються від імені товариства на суму, що перевищує еквівалент двадцяти тисяч євро за курсом Національного банку України на момент укладення угоди, а також всі угоди, які передбачають відчуження, заставу та передачу основних засобів товариства у спільну діяльність з іншими суб'єктами підприємницької діяльності; інші повноваження.
Також, судами було досліджено протокол № 10 Наглядової ради відкритого акціонерного товариства “Готель “Славутич” від 18.10.2007 року, в якому йдеться про розгляд питання Наглядовою радою про укладення договору про зворотну фінансову допомогу (а.с. 111, том 1).
Суди попередніх інстанцій правильного дійшли висновку, що вказаний протокол не можна прийняти в якості доказу попереднього погодження укладення оспорюваного договору про надання поворотної фінансової допомоги від 22.10.2007 року, оскільки він не встановлює істотних умов договору (ціни договору, строку повернення фінансової допомоги тощо), а голова правління ВАТ “Готель “Славутич” і без додаткових повноважень має право відповідно до п. 8.5.14. статуту укладати угоди, договори, контракти та інші юридичні акти від імені товариства.
З відзиву товариства з обмеженою відповідальністю "Медікус" вбачається наявність не одного договору про поворотну фінансову допомогу №22/10/07 від 22.10.2007 року а декількох договорів про поворотну фінансову допомогу, які були укладені у різні періоди часу.
З протоколу № 10 Наглядової ради відкритого акціонерного товариства “Готель “Славутич” від 18.10.2007 року не випливає, який саме договір уповноважено укласти голову правління відкритого акціонерного товариства “Готель “Славутич”.
Крім того, з вищенаведеного протоколу вбачається можливість укладання договору на проведення ремонтно-будівельних робіт саме з закритим акціонерним товариством "Корпорація "Краситель" а не договір про поворотну фінансову допомогу з товариством з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер".
Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом норм матеріального і процесуального права, які по суті зводяться до оспорювання висновку суду стосовно доведеності обставин справи та намагань відповідача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 1117 ГПК України, а тому не можуть впливати на правильність та законність оскаржуваних судових рішень, підстав для скасування яких колегія не вбачає.
Доводи заявника касаційної скарги щодо пропущення строку позовної давності також не заслуговують на увагу, оскільки судами попередніх інстанцій вже було надано правову оцінку цим обставинам.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, тому підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 -11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Медікус" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2012 року у справі № 61/420 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К.Прокопанич
Судді: І.В.Алєєва
О.В. Попікова