15 червня 2011 року 2а-897/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі
головуючого -судді Старової Н.Е.,
при секретарі судового засідання -Пономаренко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доБаришівської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області
провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ФОП ОСОБА_1 (далі -позивач) звернулась до суду з позовною заявою до Баришівської ОДПІ у Київській області (далі -відповідач) в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 00019917300 від 22.05.2009.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення (далі -ППР) прийняте відповідачем у наслідок неправильного застосування норм чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги мотивовано підтримав з підстав викладених у позовній заяві та додаткових пояснень, які надавались в ході розгляду справи судом, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню.
На підставі ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-ХII (зі змінами та доповненнями), головним державним податковим ревiзором-iнспектором вiддiлу оподаткування фізичних осіб Баришівської ОДПI було проведено невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2006 по 31.12.2008.
За результатом цієї перевірки було складено акт перевірки від 14.05.2009 № 00482/1730/НОМЕР_1 та винесене податкове повiдомлення-рiшення № 00019917300 від 22.05.2009 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності.
У відповідності до приписів Наказу ДПА України №326 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами", акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема, норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадової особи податкових органів, яка проводила перевірку. За результатами документальної перевірки в aктi викладаються вci суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства. Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафiксованi за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.
В протиріч з приписами вищезазначеного документу, фахівцями Баришівською ОДПI взагалі не досліджено формування доходів та витрат при здійснені підприємницької діяльності. При проведені перевірки використовувалися лише дані квартальних звітів про доходи підприємця.
По друге, щодо порушення підприємцем приписів ст. 13, ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок громадян"
Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1999 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»із вiдповiдними змінами i доповненнями, внесеними до ст. 14 цього Декрету Законом України від 13.02.1998 № 129/98-ВР «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», установлено, що громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, водночас із загальноприйнятою системою оподаткування отримуваних доходів мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, отриманих від окремих видів діяльності, за фіксованим розміром податку через придбання патенту за визначених умов.
Однією з таких умов є здійснення громадянином підприємницької діяльності з продажу товарів i надання супутніх такому продажу послуг на ринках та сплата ринкового збору згідно із законодавством. Іншими умовами діяльності громадянина, котрий здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, для використання цього способу оподаткування доходів є:
- обмеження числа осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, котрі беруть участь у пiдприємницькiй діяльності (не більше п'яти осіб);
- обмеження валового доходу від здійснення підприємницької діяльності самостійно або з використанням найманої праці (не більше семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за останні 12 місяців, що передуватимуть місяцю придбання патенту).
Якщо підприємницька діяльність громадянина вiдповiдає всім вищезазначеним вимогам, то його доходи від здійснення такої діяльності можуть оподатковуватися за фіксованим розміром податку. Доходи платника фіксованого податку, отримані від здійснення інших видів підприємницької діяльності, оподатковуються на загальних підставах. Як встановлено при перевірки і у судовому засіданні, позивач не здійснювала інші види підприємницької діяльності тільки здійснювала продаж комбікормів -основний і єдиний вид діяльності.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Перехід на сплату фіксованого податку здійснюється за допомогою придбання патенту. Патент придбавається за плату за умови дотримання підприємцем низки умов а саме:
- кiлькiсть осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином -платником податку, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у пiдприємницькiй діяльності, не перевищує п'яти;
- валовий доход такого громадянина вiд самостійного здійснення пiдприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів i надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платником ринкового збору згідно з законодавством. Доходи такого громадянина, одержані від здійснення інших видів підприємницької діяльності, оподатковуються у загальному порядку.
Не дозволяється застосування фіксованого податку при здійсненні торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.
Тобто недотримання платником податку вищезазначених умов унеможливлює сам факт отримання патенту, та ведення підприємницької діяльності за умови сплати фіксованого розміру податку. Актом перевірки не встановлено недодержання підприємцем вищезазначених приписів, так як саме з дозволу податкового органу (видача патентів протягом 2006-2008 р.р.) ФОП ОСОБА_1 виконувала свою діяльність по продажу комбікорму.
Умови за якими патент може бути скасований (з його вилученням) за рішенням керівника податкового органу до закінчення строку його дії викладені в ст. 14 ДКМУ № 13-92 а саме:
- патент за дорученням або від iменi платника фіксованого податку здійснюється торгівля особою, відомості про яку не внeceнi до патенту. У цьому випадку громадянин-пiдприємець позбавляється права застосовувати фіксовану ставку податку протягом 12 календарних місяців, наступних за місяцем вчинення порушення, та сплачує штраф у розмiрi повної суми фіксованого податку в розрахунку за місяць за кожну особу, відомості про яку не внeceнi до патенту;
- платник фіксованого податку, особи, які перебувають з ним у трудових відносинах, а також члени його сім'ї, які беруть участь у пiдприємницькiй діяльності, здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами. У цьому випадку громадянин-пiдприємець притягається до відповідальності згідно з законодавством України.
Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
У той же час зазначений Декрет не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем. При перевірки позивач надала перевіряючим всі документи які стосуються її предприємніцької діяльністі у тому числі і валові втрати які вона понесла на придбання комбікорму, рішення суду по ціх втратах та іньши. Але у акті перевірки відсутні дослідження ціх документі і посилання на них. Тому посилання у акті перевірки на завищення позивачем граничного обсягу виручки без відрахування понесених валових втрат є необьективним і не ґрунтується на законі.
Також чинним законодавством України не передбачено застосування будь-яких заходів відповідальності за порушення платником податків вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.99 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»при перевищенні граничного обсягу виручки.
Суд надає правову оцінку висновкам податкової інспекції про наявність підстав для нарахування суб'єкту малого підприємництва - платнику фіксованого патенту податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб із сум, що перевищують граничний обсяг виручки, з урахуванням загальних принципів, закріплених у Конституції України, яка є законом прямої дії, та у Декреті Кабінету Міністрів України від 21.01.99 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», виключно якими встановлюються засади податкових відносин в Україні між суб'єктом підприємницької діяльності -платника фіксованого патенту та податковою інспекцією.
В Наказі ДПА України № 633 від 29.12.2003 «Про затвердження Податкового роз'яснення щодо застосування положення п. 1.8 ст. 1, п. 9.12 ст. 9 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»вказано: Оскільки до прийняття «Спеціального закону»оподаткування фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності (від продажу товарів, надання послуг, виконання робіт у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи) проводитиметься на підставі Декрету та Указу (а не Закону), термін «загальний оподатковуваний дохід»у визначенні наданому Законом, до такого доходу не застосовується. Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону термін «загальний оподатковуваний дохід»визначається як будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Така ж позиція викладена і у листі ДПА України № 2125/ч/17-0715 від 28.04.2007.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів з яких підстав перевіряючі дійшли висновку, щодо можливості скасування ФОП ОСОБА_1 патенту та, з огляду на яку норму чинного законодавства їй був нарахований податок з доходів фізичних осіб. Крім того, судом встановлено, що валові втрати позивача за перевіряємий період відповідачем не враховувались, що вбачається з акту перевірки від 14.05.2009 № 00482/1730/НОМЕР_1, а тому скасування патенту і нарахування податкового зобов'язання є незаконним та безпідставним.
Враховуючи викладене, суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтвердженні судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Квитанцією № 234-2 від 26.05.2009 документально підтвердженні судові витрати здійсненні позивачем в розмірі 3,40 грн., а тому судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 22 травня 2009 року № 0001991730/0.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Старова Н.Е.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 червня 2011 р.