22 червня 2011 року № 2а-10085/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі
головуючого -судді Старової Н.Е.,
при секретарі судового засідання -Пономаренко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомКомунального підприємства Баришівської районної ради «Райводоканал»
доБаришівської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області
провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення
КП Баришівської районної ради «Райводоканал»(далі -позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Баришівської ОДПІ Київської області (далі -відповідач) в якому просить визнати незаконними податкові повідомлення-рішення № 13038/625-0215 від 02.12.2010, № 1033/10/25-017/216-914 від 17.09.2010, № 656/10/15 від 07.07.2010, № 0003941500/0, № 0003971500/0, № 0003981500/0, № 0003961500/0, № 3991500/0 та № 00039515000/0 від 04.06.2010.
В ході розгляду справи судом, представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив лише визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 04.06.2010 № 0003941500/0, № 0003971500/0, № 0003981500/0, № 0003961500/0, № 3991500/0 та № 00039515000/0.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту від 04.06.2010р. невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податків та зборів позивачем до бюджету № 1563/1500-03346621, покладеного в основу спірних податкових повідомлень-рішень, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та суперечать чинному законодавству України.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги мотивовано підтримав з підстав викладених у позовній заяві та додаткових пояснень, які надавались в ході розгляду справи судом, просив позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав. У запереченнях на позовну заяву зазначив, що нарахування пені у сумі 9897,83 грн. по акту № 1563/1500-03346621 від 04.06.2010р. за порушення п. п. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами»зі змінами та доповненнями є правомірним, атому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню.
04.06.2010 року Баришівською ОДПІ в Київській області проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати податків та зборів Комунальним підприємством Баришівської районної ради «Райводоканал»до бюджету, в результаті якої, зокрема, виявлено порушення п. п. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами»зі змінами та доповненнями.
За результатами перевірки було складено акт № 1563/1500-03346621 від 04.06.2010 року. На підставі акту № 1563/1500-03346621 від 04.06.2010 року Відповідачем були направлені податкові повідомлення-рішення від 04.06.2010 року № 0003991500/0, № 0003981500/0, № 0003971500/0, № 0003961500/0, № 0003951500/0, № 0003941500/0.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями винесеними на їх підставі, Позивач оскаржував їх у адміністративному порядку до Баришівської ОДПІ у Київській області, ДПА в Київській області та ДПА України, які своїми рішеннями відмовили Позивачу в задоволенні скарг та залишили оскаржувані податкові повідомлення-рішення в силі.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Порядок списання податкової заборгованості, поняття податкового боргу регулюються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-111 від 21.12.00р. (надалі -Закону), який є спеціальним законом з питань оподатковування, що встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами по податках і зборам (обов'язковим платежам), нарахування та сплати пені і штрафних санкцій, застосовуваних до платників податків контролюючими органами і визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п.п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»в розумінні даного Закону термін «платники податку»означає - юридичні особи, їхні філії, відділення, інші відособлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, що мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу, на яких відповідно до законів покладений обов'язок утримувати й/або сплачувати податки та збори (обов'язкові платежі), пеню і штрафні санкції.
Згідно пункту 1.4 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі-Закон) пеня є платою у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.
Згідно підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
В свою чергу пунктом 1.3 ст. 1 Закону визначено, що податковим боргом є податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Тобто, з системного аналізу наведених норм слідує, що пеня, як податкове зобов'язання може бути нарахована не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати недоїмки.
Щодо твердження відповідача в письмових запереченнях проти позову та його представника в судовому засіданні на те, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Баришівська ОДПІ Київської області діяла в межах вимог ст. 17.1.7 Закону суд зазначає наступне.
Наслідки передбачені даною статтею Закону можуть бути застосовані податковим органом лише в межах строку давності визначеного підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону -1095 днів, а як слідує із зазначеного вище, відповідачем було пропущено даний строк.
Статтею 11 Закону України № 2181-ІІІ визначений спеціальний порядок погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств.
Відповідно до пункту 11.1 статті 11 Закону України № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.
У разі коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені законодавством з питань приватизації. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.
Підпунктом 11.2 статті 11 Закону України № 2181-ІІІ передбачено, що у разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.
У разі коли сума коштів, отриманих від такого продажу, не покриває суму податкового боргу такого платника податків та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням про прийняття рішення щодо: надання відповідної компенсації бюджету, до якого має зараховуватися сума податкового боргу такого платника податків, за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків; реорганізації такого платника податків з урахуванням правил, встановлених цим Законом; ліквідації такого платника податків та списання податкового боргу; оголошення такого платника податків банкрутом у порядку, встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення звернення. У разі коли податковий орган не отримує зазначену відповідь у визначений цим пунктом строк або отримує незадовільну відповідь, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.
Таким чином, для прийняття рішення про стягнення активів, податковий орган повинен підтвердити, що ним вжиті передбачені статтею 11 Закону України № 2181-ІІІ заходи для погашення податкового боргу комунального підприємства, які не дали відповідного результату.
З матеріалів справи та пояснень представників сторін у судовому засіданні, судом встановлено, що позивачем порушено положення ст. 11 Закону № 2181-ІІІ при застосуванні до відповідача санкцій, оскільки відповідач є комунальним підприємством, тому стягнення боргів з нього можливо тільки в порядку вказаної статті Закону.
Згідно з частиною першою статті 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У відповідності до частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесу прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи те, що Баришівською ОДПІ в Київській області оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятті без дотримання вимог статті 11 Закону № 2181-ІІІ, з помилками та нарахуванням пені з порушення встановлених строків, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтвердженні судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Квитанцією № 303 від 17 грудня 2010 року документально підтвердженні судові витрати здійсненні позивачем, а тому вони підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області № 00039441500/0, № 0003971500/0, № 0003981500/0, № 0003961500/0, № 0003991500/0 та № 00039515000/0 від 04.06.2010.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства Баришівської районної ради «Райводоканал» судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Старова Н.Е.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 червня 2011 р.