25 лютого 2011 року 9830/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Старової Н.Е.,
суддів -Балаклицького А.І. та Щавінського В.Р.,
при секретарі судового засідання -Теплухіній М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доОкружного адміністративного суду м. Києва та
Голови Окружного адміністративного суду м. Києва Вовка Павла В'ячеславовича
провизнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення сум щомісячного грошового утримання судді
ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва (далі -відповідач 1) та голови Окружного адміністративного суду м. Києва Вовка П.В. (далі -відповідач 2) в якому просить скасувати наказ № 227/к від 06.09.2010, визнати протиправними дій відповідача 2 щодо проведення перевірки (розслідування) виходу і перебування позивача у відпустці для догляду за дитиною, поновити його на посаді голови Окружного адміністративного суду м. Києва, стягнути з відповідача 1 на користь позивача заборгованість з виплати щомісячного грошового утримання судді в розмірі 9 002,19 грн.
В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправним та скасувати наказ Окружного адміністративного суду м. Києва № 227/к від 06.09.2010 про відрахування позивача з посади Голови Окружного адміністративного суду м. Києва, визнати протиправними дії Голови Окружного адміністративного суду м. Києва Вовка Павла В'ячеславовича щодо проведення перевірки (розслідування) виходу та перебування ОСОБА_1 у відпустці для догляду за дитиною шляхом направлення запиту до ГУ охорони здоров'я та медичного забезпечення м. Києва від 21.09.2010 щодо витребування підтвердження обґрунтованості видачі Центральною районною поліклінікою Голосіївського району м. Києва заключення лікарсько-консультативної комісії від 02.06.2010 № 740, зобов'язати відповідача ввести в штат Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_1 на посаду судді, стягнути з Окружного адміністративного суду м. Києва на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати щомісячного грошового утримання судді за жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року у розмірі 36 008,76 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваний наказ виданий із порушенням норм законодавства України про працю, оскільки позивача було відраховано зі штату Окружного адміністративного суду м. Києва в період його перебування у відпустці по догляду за дитиною.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та просили задовольнити уточнений позов в повному обсязі.
Відповідачі до судового засідання не з'явились, звернулися до суду із письмовим клопотанням про розгляд справи за їх відсутності та просили відмовити у позові.
Суд визнав за можливе закінчити розгляд справи за відсутності позивача та відповідачів.
Заслухавши доводи та пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Позивач був обраний безстроково на посаду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Постановою Верховної Ради України від 16 березня 2006 року, Указом Президента України від 9 червня 2006 року призначений головою цього суду ( а.с. 11).
Постановою Верховної Ради України від 03.06.2010 № 2316-VI позивача звільнено з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги судді (а.с. 18).
Дане рішення було оскаржено позивачем до Вищого адміністративного суду України, який постановою від 13.08.2010 відмовив позивачу в задоволенні позову (а.с. 41-49).
Відповідно ст. 128 Конституції України -всі судді, крім суддів Конституційного Суду України обираються Верховною Радою України, в порядку встановленому законом.
Частиною 5 статті 126 Конституції України визначено, що суддя звільняється з посади органом, що його обирав або призначав.
У статтях 3 та 24 Закону України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України»№ 1625-1V від 18.03.2004 передбачено, що звільнення з посади судді обраного безстроково відбувається на пленарному засіданні Верховної Ради України, прийняття Верховною Радою України рішення стосовно звільнення судді з посади оформляється постановою Верховної Ради України.
Спір між органом, який обрав ОСОБА_1 суддею безстроково та звільнив його з цієї посади вирішено.
Оскільки позивач обраний безстроково професійним суддею та був призначений на адміністративну посаду Голови Окружного адміністративного суду м. Києва, то при його звільненні, відповідно до частини 7 статті 20 Закону України «Про судоустрій України» № 3018-ІІІ від 07.02.2002 - припинення повноважень судді припиняє здійснення ним повноважень на адміністративній посаді в суді.
Враховуючи Постанову ВАСУ від 13.08.2010, якою остаточно на день розгляду справи судом, визнано законність звільнення ОСОБА_1 Постановою Верховної Ради України від 03.06.2010 № 2316-VI з посади судді, позовні вимоги за даним спором про відрахування ОСОБА_1 з посади голови Окружного адміністративного суду м. Києва не підлягають задоволенню і є безпідставними з урахуванням частини 7 статті 20 Закону України «Про судоустрій України».
ОСОБА_1 був присутній на пленарному засіданні ВРУ при його звільненні, що свідчить про те що йому відомо, що відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів визначено законодавством. Тому вихід судді у відпустку по догляду за дитиною за день до прийняття остаточного рішення компетентним органом про звільнення, не є підставою для не відрахування його зі штату суду після звільнення з посади судді.
Голова Окружного адміністративного суду м. Києва при виданні наказу № 227/к від 06.09.2010 про відрахування позивача зі штату Окружного адміністративного суду м. Києва із займаної посади Голови суду (а.с. 32) на підставі Постанови Верховної Ради України від 03.06.2010 № 2316-VI керувався не частиною 3 статті 40 КЗпП України, як вказує у своїй позовній заяві позивач, а статтею 222 КЗпП України, оскільки особливості звільнення з посади суддів обумовлені -Законами України «Про судоустрій України» № 3018-111, «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України»№ 1625 -1У, «Про статус суддів»№ 2862-ХІІ від 15.12.1992, що відповідає Конституції України і нормам Кодексу законів про працю України. Компетенція голови суду з цього приводу, оскільки від не є роботодавцем відносно судді, обумовлена пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та полягає у виданні наказу з відрахування зі штату звільненого компетентним органом судді. Перебування судді у відпустці про догляду за дитиною не заперечує виданню наказу про його відрахування, оскільки звільнення судді за рішенням Верховної Ради України визнано правомірним.
Відносно запитів зроблених Головую Окружного адміністративного суду м. Києва 21.09.2010 до Головного Управління Охорони здоров'я та медичного забезпечення м. Києва, правомірності надання декретної відпустки адміністрацією суду ОСОБА_1, суд з урахуванням мотивів викладених у позовної заяві та заперечень відповідачів, пояснень наданих у судовому засіданні, виходячи з положень статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»і того факту, що Вовк П.В. вперше призначений на посаду голови Окружного адміністративного суду м. Києва і приступив до виконання своїх адміністративних обов'язків 06.09.2010 повинен був належним чином прийняти суд як керівник, з проведенням перевірки ефективності діяльності апарату суду.
Тому дії голови по встановленню компетентності і контролю ефективності діяльності апарату суду і окремих її фахівців є його обов'язком. Приступаючи до виконання обов'язків голови суду він повинен з'ясувати законність і обґрунтованість дій фахівців кожного структурного підрозділу суду, у тому числі -надання відпустки по догляду за дитиною попередньому голові суду.
Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про відпустки» та статті 179 КЗпП України відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а за медичним висновком до шести років, може бути використана повністю або частинами, також, батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.
Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України «Про відпустки»підставою для надання такої відпустки зазначеним особам є довідка з місця роботи матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення строку відпустки, довідки з місця проживання про те, що дитина проживає з батьками, свідоцтво про народження дитини.
Тому, вихід позивача у відпустку по догляду за дитиною був можливий лише за умови надання відповідних довідок.
Як встановлено судом та підтверджено позивачем та його представником у судовому засіданні, підставами для видачі наказу від 02.06.2010 № 234/в про вихід ОСОБА_1 у відпустку по догляду за дитиною, стали: його заява, медична довідка від 02.06.2010 № 740 та свідоцтво про народження дитини НОМЕР_1 Вказані документи ні є достатніми для надання відпустки батьку за догляду за дитиною, що свідчить о некомпетентності фахівця якій відповідає за роботу з кадрами.
Пунктом 3 частини 1 статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (дійсним на час вчинення оскаржуваних дій) визначено, що голова місцевого суду, серед іншого, контролює ефективність діяльності апарату суду.
Суд приходить до висновку, що при виконанні покладеного на Вовка П.В. як голову Окружного адміністративного суду м. Києва законодавством України обов'язку по контролю ефективності діяльності апарату суду останній діяв правомірно, належно перевіряючи компетентність фахівців апарату суду. Тому посилання позивача на неправомірність дій голови суду відносно запитів пов'язаних з наданням йому відпустки, ніяким чином не стосується ОСОБА_1, а була необхідністю для належного прийняття суду і розуміння ефективності діяльності апарату суду і її фахівців.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем до Окружного адміністративного суду м. Києва заявлена також вимога про виплату заборгованості щомісячного грошового утримання з жовтня 2010 року по січень 2011 року в сумі 36008 грн. 76 коп.
Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»джерелом виплати щомісячного довічного грошового утримання є Державний бюджет України в межах асигнувань, виділених Державній судовій адміністрації України для судів загальної юрисдикції стосовно 2010 року. У 2011 році, відповідно п. 5 ст. 138 вказаного закону -довічне грошове утримання суддям загальної юрисдикції виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів державного бюджету.
Позивачем не заявлені вимоги до належних відповідачів про стягнення заборгованості по несплаті довічного грошового утримання з жовтня 2010 року по січень 2011 року, згідно ст. 52 КАС України, суд може лише за згодою позивача провести заміну відповідача і не наділений правом за своєю ініціативою залучати до справи інших співвідповідачів. Оскільки позивач звернувся з декількома позовними вимогами по яких відповідач вказаний ним є належним і не звертався у своїй позовної заяві до належних відповідачів з приводу стягнення грошового утримання з дня відрахування зі штату суду, у задоволенні вказаної позовної вимоги до Окружного адміністративного суду м. Києва належить відмовити.
В ході розгляду даної адміністративної справи, позивачем не доведено неправомірності дій відповідачів, в той же час, відповідачами в повній мірі та обґрунтовано доведено у запереченнях з додатками, що при прийнятті оскаржуваного наказу та вчиненні оскаржуваних дій, вони діяли на підставі, у межах та у спосіб, що передбачений законодавством України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Оскільки вимоги позивача щодо скасування наказу № 227/к від 06.09.2010, зобов'язання відповідача ввести позивача в штат Окружного адміністративного суду м. Києва є похідними від вимог про визнання протиправними наказу № 227/к від 06.09.2010 та дій відповідача 2, то відмова в задоволенні першочергових позовних вимог тягне за собою відмову в задоволенні похідних позовних вимог.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий - суддя Старова Н.Е.
Судді:
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 02 березня 2011 р.