21 березня 2012 року Справа № 2а-997/12/1070
Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Воронюк М.М.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)
від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
до
проПублічного акціонерного товариства «Укргідроенерго»
Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області
часткове скасування податкового повідомлення-рішення, -
Публічне акціонерне товариство «Укргідроенерго»(далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області (далі - відповідач) про часткове скасування податкового повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області від 21 листопада 2011 року № 0009441700 за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 1744,84 грн. (1509,07 грн. -за основним платежем, 235,77 - за штрафними (фінансовими) санкціями).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки базується на підставі помилкових висновків про порушення філією «Кременчуцька ГЕС»ПАТ «Укргідроенерго»вимог підпунктів 9.12.1, 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164, пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України яке полягає у незабезпеченні наявності документів про державну реєстрацію, систему оподаткування фізичних осіб, з якими позивач проводив розрахунки. Спростовуючи зазначений висновок позивач стверджує, що філія «Кременчуцька ГЕС»ПАТ «Укргідроенерго»виплачувала кошти не фізичним особам-підприємцям платникам єдиного податку через розрахунковий рахунок, а відшкодовувала працівникам підприємства, які перебували у відрядженні, витрати на покупку проїзних квитків. Частина коштів, яка на думку відповідача перераховувалася згідно авансових звітів фізичним особам-підприємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3, була виплачена зазначеним особам за операціями купівлі-продажу обладнання як платникам податку на додану вартість, що підтверджується податковими накладними, однак перевіряючими зазначена обставина врахована не була.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 12 березня 2012 року.
Судове засідання, призначене на 12 березня 2012 року, судом відкладено у зв'язку з неявкою відповідача на 21 березня 2012 року.
21 березня 2012 року у судове засідання прибув представник позивача. Відповідач надав заперечення проти позову, однак явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача за наявних в матеріалах справи доказів.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.
З наявного у матеріалах справи заперечення проти позову вбачається, що відповідач позов не визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На думку відповідача, якщо працівник, який відряджений, проводить розрахунки готівкою за отримані послуги з перевезення з фізичною особою-підприємцем, необхідно, крім квитків, квитанцій, чеків, розрахунків тощо, отримувати копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Пояснень щодо наявності підстав для визначення операцій з купівлі позивачем у фізичних осіб-підприємців обладнання у якості розрахунку згідно авансових звітів, відповідач суду не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Публічне акціонерне товариство «Укргідроенерго»зареєстроване Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 5 січня 1995 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 453093 (а.с. 10).
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 452780, в структурі Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго»утворено філію «Кременчуцька ГЕС»яка є відокремленим підрозділом без права юридичної особи.
На податковому обліку філія «Кременчуцька ГЕС»Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго»перебуває в Світловодській об'єднаній державній податковій інспекції Кіровоградської області.
Відповідно до матеріалів справи, в період з 24 жовтня 2011 року по 1 листопада 2011 року посадовими особами Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області проведено невиїзну позапланову документальну перевірку філії «Кременчуцька ГЕС»Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2010 року по 30 червня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2010 року по 30 червня 2011 року, результати якої оформлено актом від 8 листопада 2011 року № 278/2300/00130961 (далі -Акт перевірки) (а.с. 28-52).
В Акті перевірки зазначено, що філія Кременчуцька ГЕС»ПАТ «Укргідроенерго» у 2010 році сплачувала кошти приватним підприємцям через розрахунковий рахунок, згідно авансових звітів (виплата доходу) без документального підтвердження їх підприємницької діяльності, форми оподаткування (відсутні копії свідоцтв про сплату єдиного, податку, торгові патенти), в сумі 8021,45 грн. До перевірки не надано жодного документа, який свідчив би про державну реєстрацію, сплату єдиного податку, торгові патенти, на ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,. ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_31, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_23, ОСОБА_24 Непред'явлення до перевірки зазначених документів визначено відповідачем як порушення вимог підпунктів 9.12.1, 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв'язку з чим позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2010 рік в сумі 1203,00 грн.
У 2011 році філія «Кременчуцька ГЕС»ПАТ «Укргідроенерго»сплачувала кошти приватним підприємцям ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_25, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_10, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_32. через розрахунковий рахунок, згідно авансових звітів (виплата доходу) без документального підтвердження їх підприємницької діяльності, форми оподаткування (відсутні копії свідоцтв про сплату єдиного, податку , торгові патенти), в сумі 3800,00 грн. Відсутність зазначених документів кваліфіковано відповідачем як порушення підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164, пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, внаслідок якого підприємством, як податковим агентом, не проведено нарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 570,00 грн.
На підставі висновків про порушення позивачем вимог підпунктів 9.12.1, 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164, пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2011 року № 0009441700, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок з доходів найманих працівників за основним платежем на суму 1723,22 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 301.81 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням рішенням № 0009441700, в частині нарахування податкових зобов'язань за платежем податок з доходів найманих працівників у сумі 1509,07 грн. та штрафної санкції у сумі 235.77 грн., позивач, 24 листопада 2011 року звернувся із скаргою до Державної податкової адміністрації в Кіровоградській області. Рішенням Державної податкової адміністрації в Кіровоградській області від 23 січня 2012 року № 312/10/25014 скаргу ПАТ «Укргідроенерго»від 24 листопада 2011 року залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0009441700 -без змін.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку висновкам відповідача про порушення філією «Кременчуцька ГЕС» ПАТ «Укргідроенерго»вимог підпунктів 9.12.1, 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164, пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України при розрахунках з власними працівниками згідно авансових звітів за придбані у відрядженні проїзні квитки, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що працівниками філії «Кременчуцька ГЕС»ПАТ «Укргідроенерго»за час перебування у відрядженні було придбано проїзні квитки у 2010 році на загальну суму 4520,00 грн., у 2011 році на загальну суму 3800,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями проїзних квитків. В подальшому, на підставі наданих оригіналів проїзних квитків та звітів про використання коштів, наданих на відрядження, працівникам підприємства було відшкодовано вартість понесених ними витрат про придбанню проїзних документів.
Відносини у сфері справляння податку з доходів фізичних осіб у 2010 році врегульовано Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-IV, а з 1 січня 2011 року - Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (Розділ IV «Податок на доходи фізичних осіб»).
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платниками податку є: 1) резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; 2) нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.
Згідно з пунктом 3.1 статті 3 вказаного Закону, об'єктом оподаткування резидента є: 1) загальний місячний оподатковуваний дохід; 2) чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; 3) доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; 4) іноземні доходи.
Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року (підпункт 4.1 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).
У силу вимог підпункту 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпункту 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт (з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пункту 170.9 статті 170 цього Податкового кодексу України) не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу.
Пунктом 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та пунктом 170.9 статті 170 Податкового кодексу України визначено порядок оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.
Зі змісту зазначених положень вбачається, що кошти, отримані працівником на відрядження або під звіт не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу та не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Якщо ж кошти, отримані на відрядження або під звіт не були повернуті у встановлений строк або були надмірно витрачені, то вони підлягають оподаткуванню на загальних підставах.
Суми витрат платника податку на відрядження, що не включаються до загального місячного або річного оподатковуваного доходу та не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, розраховуються згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(підпункт 9.10.1 "а" пункту 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»), із врахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон»від 23 квітня 1999 року № 663, постанови Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів»від 2 лютого 2011 року № 98 та Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за № 218/2658, а також інших нормативних документів з цих питань.
Згідно пункту 1 розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).
Підприємство, що відряджає працівника, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом). Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток (пункт 5 розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон).
Пунктом 15 розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон передбачено, що підтвердними документами, які засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Податкового кодексу України. Згідно пункту 6 розділу 2 вказаної Іінструкції, витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.
Відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 та пункту 7 постанови Кабінету Міністрів від 2 лютого 2011 року № 98, державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження в межах України і за кордон підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності оригіналів підтвердних документів відшкодовуються витрати на проїзд (включаючи перевезення багажу) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження.
Відповідно до пункту 11 розділу 2 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження.
Разом із звітом подаються документи в оригіналі, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.
Таким чином, за умови наявності належним чином оформленого звіту про використання коштів у відрядженні та оригіналів документів, що засвідчують вартість понесених витрат на проїзд, кошти, відшкодовані працівнику на купівлю проїзних документів, виключаються з об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб.
Тому, у даному випадку, понесені філією «Кременчуцька ГЕС»ПАТ «Укргідроенерго»витрати по відшкодуванню вартості проїзних квитків працівникам, які перебували у відрядженні на підставі звітів про використання коштів, наданих на відрядження не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, що вказує на помилковість висновків про порушення позивачем вимог підпунктів 9.12.1, 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164, пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України.
Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що якщо працівник, який відряджений, проводить розрахунки готівкою за отримані послуги з перевезення з фізичною особою-підприємцем, необхідно, крім квитків, квитанцій, чеків, розрахунків тощо, отримувати копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки чинним законодавством такого обов'язку не передбачено.
Необхідно зазначити, що на операції з відшкодування працівникам підприємства витрат, понесених на купівлю проїзних квитків у відрядженні, не поширюються положення пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якими визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, оскільки кошти на проїзд відшкодовуються безпосередньо працівникам підприємства, а не виплачуються юридичною особою фізичним особам-підприємцям за цивільно-правовими угодами. Тому, для відшкодування витрат на проїзд, понесених у відрядженні, працівникам підприємства не потрібно отримувати у перевізників документи, що підтверджують їх державну реєстрацію як суб'єктів підприємницької діяльності, а юридичній особі зберігати такі документи.
Судом також встановлено, що сума коштів у розмірі 1740,45 грн., була сплачена позивачем на користь фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не за операціями згідно авансових звітів, як це зазначено в Акті перевірки, а в рахунок оплати придбаних матеріалів для ремонту кондиціонерів та ремкомплекту, що підтверджується рахунками-фактурами (т. 2 а.с. 23, 27), банківськими виписками (т. 2 а.с. 20, 25), видатковими накладними (т. 2 а.с. 28), платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 21, 26) та податковими накладними (т. 2 а.с. 24, 29). Зі змісту наданих податкових накладних від 29 липня 2010 року № 73 та від 1 вересня 2010 року № 13 (т. 2 а.с. 29) вбачається, що на момент розрахунку з позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували на загальній системі оподаткування та були платниками податку на додану вартість, що також підтверджується свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість (т. 2 а.с. 40, 41).
Пунктом 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено, що податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Відповідно до підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 вказаного Закону, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. До спеціального законодавства належить спеціальна (спрощена) система оподаткування (згідно з Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746) та звичайна/загальна система оподаткування (згідно з розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»).
Згідно статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
З системного аналізу норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»слідує, що особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не утримує податок з таких виплат, за умови наявності документального підтвердження факту перебування фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, яким може бути свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість або виписана такою фізичною особою податкова накладна.
Отже, купуючи у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 товари, філія «Кременчуцька ГЕС»ПАТ «Укргідроенерго»не виступає щодо останніх податковим агентом та не зобов'язана нараховувати податок з доходів фізичних осіб за наявності підтвердження перебування таких осіб на загальній системі оподаткування зі сплатою податку на додану вартість. Підтвердженням перебування фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на загальній системі оподаткування є наявність належним чином оформлених податкових накладних, однак перевіряючими зазначеної обставини враховано не було та визначено операції з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як перерахування коштів згідно авансових звітів, що вказує на відсутність належного з'ясування фактичних обставин посадовими особами Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області при проведенні перевірки та про безпідставність висновків про заниження філією «Кременчуцька ГЕС»ПАТ «Укргідроенерго»податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб у сумі 261,07 грн. за 2010 рік.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, врахувавши ту обставину, що відповідачем не доведено правомірність дій щодо прийняття податкового повідомлення-рішення в частині нарахування податкових зобов'язань по податку з доходів найманих працівників у сумі 1509,07 грн. та штрафної санкції у сумі 235,77 грн. з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго»підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області від 21 листопада 2011 року № 0009441700 в частині нарахування податкових зобов'язань по податку з доходів найманих працівників у сумі 1509 (одна тисяча п'ятсот дев'ять) гривень 7 копійок та штрафної санкції у сумі 235 (двісті тридцять п'ять) гривень 77 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Повний текст постанови виготовлено 26 березня 2012 року.