Справа № 2102/2-2/2011
Провадження № 2/2102/1/2012
25.01.2012 року смт.Білозерка
25 січня 2012 року Білозерський районний суд Херсонської області
в складі головуючого -судді Сокирко Л.М.
при секретарі: Онофрійчук Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Білозерка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування дійсним, визнання незаконним свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та реальний розділ житлового будинку, -
Позивачка 20 березня 2008 року звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 18 лютого 2000 року Білозерським районним судом Херсонської області, позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені, а саме були визнані недійсними: договір дарування житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; акт прийома в експлуатацію закінченого будівництва житлового будинку та господарських будівель індивідуального забудовника від 30.07.1996 року, затверджений рішенням виконкому Чорнобаївської сільської ради № 57 від 22.08.1996 року на ім'я ОСОБА_4; свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок від 30.08.1996 року, видане виконкомом Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області на ім'я ОСОБА_4 про право її особистої власності на житловий будинок по АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 на половині судові витрати в сумі 500 грн.
Вказане рішення суду їй, як відповідачці, надане не було, що позбавило її права на оскарження. Судом були порушені вимоги цивільно-процесуального законодавства, а саме прийнято до уваги виписку з рішення виконкому Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонсько області, яка не містить ні дати, ні конкретної вказівки на те, яка ділянка видається ОСОБА_2 під будівництво. Суд не з'ясував з яких підстав будинок АДРЕСА_1, зареєстровано на ім'я ОСОБА_4
В мотивованій частині рішення суд вказав, що дійшов висновку про незаконність договору дарування від 18.09.1999 року, укладеному ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, але всупереч ст. 203 ЦПК України, резолютивна частина не містить висновку суду, щодо цієї угоди. Рішення Білозерського районного суду від 18.02.2000 року, за протестом заступника прокурора Херсонської області, як незаконне, 26.04.2001 року Апеляційним судом Херсонської області було скасовано та справу було направлено на новий розгляд до Білозерського районного суду Херсонської області. Скасування рішення Білозерського районного суду повинно було відбутись не тільки за протестом заступника прокурора Херсонської області, але і на підставі того, що в його мотивувальній частині прийнято рішення про скасування не існуючого договору від 18.09.1999 року, тому що договір дарування було укладено 18.09.1996 року.
Скасування рішення Білозерського районного суду також підтверджується: 1.Відповіддю начальника Відділу представництва інтересів громадян і держави в судах радника юстиції Румянцевої О.І. (№ 08/816-00 від 28.04.2001 p.); 2. Відповіддю Голови ради суддів Херсонської області Лободзинського С.В. (№Т-642 від 20.11.2003 р.); 3. Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 26.05.2001 року.
Всупереч ухвали Апеляційного суду Херсонської області суддя Заіченко В.Л. видає ОСОБА_2 рішення Білозерського районного суду від 18.02.2000 року, на підставі якого вона незаконно переоформлює домобудівлю по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 та отримує свідоцтво №40 від 13.04.2000 року на право особистої власності. Даний факт підтверджується відповіддю начальника Херсонського державного БТІ Лосева А.В. (№ 36 від 22.05.2003 р.).
Таким чином, Білозерський районний суд зобов'язаний винести окреме рішення про скасування свідоцтва № 40 від 13.04.2000 pоку, визнати недійсним та не законним і направити рішення до відповідних органів виконавчої влади.
Також підлягає скасуванню Державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯБ № 883381 від 17.11.2006 р.), виданий на ім'я ОСОБА_2 по АДРЕСА_1. Скасуванню підлягає з тієї причини, що земельна ділянка підлягає приватизації на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок. Свідоцтво отримано на підставі незаконного рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 18.02.2000 pоку.
Після скасування рішення Білозерського районного суду від 18.02.2000 року справу вдруге розглядає суддя Заіченко B.JI. 9.11.2000 pоку, таким чином, в черговий раз порушує норми цивільно-процесуального законодавства. Даний факт підтверджується також тим, що суд не намагається вирішити питання по суті справи, а знову скасовує не існуючий договір дарування від 18.06.1996 року (тому що договір було укладено 18.09.1996 р.). При розгляді справи порушуються вимоги ст. 338 ЦПК України, що в черговий раз привело до не вірного рішення. Так в рішенні вказано: "суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав: згідно договору дарування від 18.06.96 pоку, який внаслідок рішення Білозерського районного суду був визнанний недійсним», але в резолютивній частині це питання відсутнє.
Таким чином, Білозерський районни суд в рішенні від 09.11.2000 р. посилається на скасоване рішення того ж суду від 18.02.2000 pоку, а також не зважає на той факт, що у скасованому рішенні питання йшло про договір дарування між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 18.09.1999 року, а в рішенні того ж суду від 09.11.2000 року про договір від 18.06.1096 року, яких у природі не існує.
Факт порушення ст. 21 п.1 ЦПК України також підтверджується відповіддю Голови ради суддів Херсонської області Лободзинського С.В. (№ Т-642 від 20.11.03 p.) відповідно до якої: "Справа за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9 до ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкоємства розглянута 09.11.2000 року суддею Заіченко B.JI. за позовною заявою, яка надійшла до суду 15.02.2000 року. Позов задоволено. Рішення не оскаржувалося.».
Таким чином, свідомо порушено ст. 122 п.2 ЦПК України, а потім ст. 13, 222 ЦПК України. Рішення Білозерського районного суду вдруге не було видане. В резолютивної частини рішення вказано: „Рішення може бути оскаржене на протязі 10 днів з момента ознайомлення з мотивованим рішенням, тобто з 13 листопада 2000 року". Отже, кінцевий строк оскарження повинен був наступити 19.11.2000 pоку, а не 13.11.2000 року, як свідчить запис у рішенні. В рішенні є відмітка: „Рішення набрало законної сили 24.11.2000 року." Для підтвердження того, що рішення від 09.11.2000 року не видавалось відповідачу по справі свідчить копія листа - звернення до голови Білозерського районного суду Херсонської області від 1.09.2006 року, на підставі якого було видане рішення суду тільки в 2006 році, про що є відмітка в справі.
Вище наведене свідчить про те, що у суді Білозерського районного суду Херсонської області розглядалися паралельно дві справи з одних і тих же обставин, предмету спору, за позовом одних і тих же осіб, що є порушенням ст. 122 п. З ЦПК України.
Після скасування рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 18.02.2000 року, до розгляду справи 03.09.2001 року по першій інстанції приступив суддя Куриленко О.С., який в порушення ст. 338 п.2, 4 ЦПК України, не намагався встановити факти та не витребував докази, які мають суттєве значення для вирішення спірного питання. При цьому прийняв суперечне та не законне рішення. Так, в рішенні від 03.09.2001 року вказано: „Позивачка ОСОБА_2 просить визнати недійсним договір дарування від 26.10.1972 року. В судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала, пояснила, що фактично будинок як був її власністю, так і є до цього часу , а договір дарування від 26.10.1972 року був складений фіктивно, щоб отримати квартиру в м.Херсоні. Просить визнати його не дійсним. ОСОБА_5 з позовом погодився, пояснивши, що особисто брав участь в складанні договору дарування і самої дарувальниці не було. Договір був укладений без її присутності, а будинок не був в експлуатації і документів на нього не було. Як пояснив секретар Чорнобаївської сільської ради Білозерського району ОСОБА_10, для укладання договору дарування потрібно мати свідоцтво на право власності на будинок, та на той час дозвіл колгоспу ім .Кірова на перереєстрацію земельної ділянки. При огляді книг реєстрації угод за 1972 рік, таких документів не встановлено на будинок АДРЕСА_1». Виходячи з висновку рішення, секретар Чорнобаївської сільської ради фактично підтвердила, що земельна ділянка під забудову домобудівлі по АДРЕСА_1 надавалась ОСОБА_3 та підтверджує той факт, що вона свідомо з ОСОБА_5 вчинила шахрайські дії з метою особистої вигоди, також вона добре розуміла, що свідомо порушує законодавство СРСР про проведення нотаріальних дій. Відповідно до законодавства України 2001 року, суддя, який під час розгляду цивільної справи встановив факт протиправних дій, повинний був винести окреме рішення та направити матеріали до правоохоронних органів Білозерського РВ УМВС України в Херсонській області, але цього не зробив. Також свідчення того, що ОСОБА_5 не мав права на укладення договору дарування будинку АДРЕСА_1, тому що, у 1972 році він і його сім'я проживали по АДРЕСА_2 батька дружини ОСОБА_11, про що свідчить особистий рахунок НОМЕР_1 господарської книги № 12 Чорнобаївської сільської ради за 1972 року та зареєстровано його сім'ю за адресою АДРЕСА_1
05.06.2002 року ухвалою Апеляційного суду Херсонської області рішення Білозерського районного суду від 03.09.2001 року скасовано, як незаконне та таке, що не відповідає чинному законодавству України, та справу направлено до Білозерського районного суду для подальшого розгляду, але до цього часу скасоване рішення не розглянуто та окремого рішення про порушення суддею Куриленко О.С. законодавства України Радою суддів Апеляційного суду Херсонської області не винесено.
Для підтвердження того, що ОСОБА_5 та секретар Чорнобаївської сільської ради ОСОБА_10 скоїли шахрайські дії свідчать такі документи:
витяг з рішення виконкому Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області (б/дати, номера, року та вказівки на виділення земельної ділянки ОСОБА_2 під забудову), в архівних документах такого рішення не має;
копія договору від 26.10.1972 р. без особистого підпису ОСОБА_3, що є очевидним з договору дарування;
копія відповіді начальника Херсонського державного БТІ Лосева А.В. від 22.05.2003 року № 36, в якій вказується, що відповідно архівних даних, індивідуальним забудовником домобудівлі по АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, на ім'я якої складено акт прийому в експлуатацію домобудівлі від 30.07.1996 року та їй видане свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок від 30.08.1996 року. Також в довідці вказано, що договір дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інвентарній справі відсутній. Дане роз'яснення є природним, тому що відповідно до погосподарської книги № 12 о/р НОМЕР_1 проведено запис, що ОСОБА_5 зареєстрований по АДРЕСА_1 але проживав з сім'єю по АДРЕСА_2 у ОСОБА_11;
довідка голови Чорнобаївської сільської ради Соломахіна С.В., яка свідчить про те, що у 1972 році в погосподарській книзі № 12 о/р 976 відмітка про реєстрацію договору дарування будинку по АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутня, що є природнім, тому що витяг з погосподарської книги № 12 свідчить, що ОСОБА_5 зі своєю сім'єю проживав по АДРЕСА_2 у ОСОБА_11, а особистий рахунок зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1. Витяг з книги стверджує, що ОСОБА_2 ніякого відношення до домобудівлі по АДРЕСА_1 не має;
копія відповіді завідуючого Державного нотаріального архіву Херсонської області Обухової JI.B. (№ вих.76/1-18 від 18.01.2008 pоку) в якій вказано, що запис за 1972 рік у Реєстрі нотаріальних дій Чорнобаївської сільської ради не відповідає запису за 1972 рік та нарядів договорів відчуження житлових будинків, в них вказано різні номери та дати реєстрації і проведення нотаріальних дій, що є суттєвим порушенням Закону України про нотаріальні дії.
У подальшому позовна заява не розглядалась, що підтверджує, що суд першої інстанції виніс рішення відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_1 до ОСОБА_2, у той самий час у мотивованій та результативній частині рішення Білозерського районного суду та ухвали Апеляційного суду Херсонської області відсутні мотивації про визнання договору дарування від 26.10.72 року недійсним та зовсім не згадується, що договір дарування від 26.10.72 року було фіктивно укладено між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, що підтверджується рішенням того ж Білозерського суду від 03.09.2001 pоку, але в подальшому ці суперечні питання суд не намагався вирішити і не брав до уваги, що рішення Білозерського суду від 03.09.2001 року в черговий раз було скасовано. Виникає питання - до якого часу буде використовуватися ст. 20 п.2 ЦПК України.
26.05.2006 року Верховний суд України виніс ухвалу про визнання договору дарування за 1972 рік відносно ОСОБА_2 до ОСОБА_5 недійсним, незважаючи, що договір дарування від 26.10.1972 рік було укладено фіктивно між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а не з ОСОБА_5
Таким чином, ні Апеляційним судом Херсонської області, ні Верховним судом України питання законності договору дарування між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 і ОСОБА_3 не розглядалося.
На підтвердження того, що земля не видавалась (ОСОБА_2) свідчать слідуючі документи:
довідка Фастовця Л.М., в якій вказується, що на підставі наказу № 52 від 10.02.1997 року Херсонського облавтодору проведено реорганізацію ДРСУ-55 та Білозерського райДУ шляхом об'єднання та утворення з 15.04.1997 року Білозерського райДРСУ Херсонського облавтодора.
Аналогічну довідку надав і начальник філіалу «Білозерський автодор»Бойко С.В.
Копією генерального плану забудови в с. Чорнобаївка (територія ДРСУ-55), який затверджує, що будівництво житлового фонду на землях колишнього Білозерського райДУ, та ДРСУ-55 було дозволено тільки у 2000 році, тому що раніше ця територія передбачалась під будівництво Чорнобаївського дитсадка та ринку (копія держплану додається).
Відповідно до погосподарської книги № 12 за 1965 рік, у будинку по АДРЕСА_1 проживав ОСОБА_3 зі своєю сім'єю, про що свідчить о/р 974. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали у цьому будинку до дня смерті.
Таким чином, просила визнати договір дарування від 18 вересня 1996 року дійсним, відповідно до обставин, що виникли; визнати недійсним свідоцтво про право власності на домобудівлю, розташовану по АДРЕСА_1 № 40 від 13 квітня 2000 року; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯБ № 8833810) на ім'я ОСОБА_2, виданий 17 листопада 2006 року, скасувати рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 9.11.2000 року та рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 17.11.2003 року, які було винесено у порушення норм матеріального та процесуального права. Судові витрати покласти на відповідача.
В ході судового засідання 28 серпня 2008 року представник позивачки від позовних вимог в частині скасування рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 17 листопада 2003 року та рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 9 листопада 2000 року відмовився.
Відмова представника позивачки від позовних вимог в частині скасування рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 17 листопада 2003 року та рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 9 листопада 2000 року судом прийнята та згідно ухвали суду від 28 серпня 2008 року, провадження у справі в цій частині було закрито.
В ході судового засідання 23 жовтня 2008 року представник позивачки доповнив позовні вимоги, а саме: просив провести реальний розподіл домобудівлі, розташованої по АДРЕСА_1, виділивши їй 42/100 частини, відповідно до договору дарування, та зобов'язати відповідачку поновити первинний план забудови будинку, у відповідності з технічним планом домобудівлі станом на 1996 рік.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник позовні вимоги не визнали, суду пояснили, що відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доведення обставин про визнання того чи іншого факту, правочину, договору відповідно до вимог ЦПК України, покладено на позивача. Норми закону на які посилається позивачка, не можуть бути застосовані до вказаних правовідносин, крім того, позивачка не надала суду жодного належного та допустимого доказу, на підставі якого ґрунтується правова підстава, щодо оспорювання свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок та державного акту на право власності на земельну ділянку.
Посилання позивачки на ту обставину, що свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок від 13.04.2000 року № 40, яке одержала ОСОБА_2, не може бути незаконним, оскільки воно було видане на підставі рішення Білозерського районного суду від 18.02.2000 року під головування судді Заіченко В.Л., в подальшому було скасоване і має бути судом визнане незаконним. Вважають, що підстави позивачки є помилковими. Відповідно до листа від 06.08.2010 року (адвокатський запит) повідомлялось, що житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_2, згідно до Свідоцтва про право власності на домобудівлю від 27.04.2000 року, виданого Чорнобаївською сільською радою на підставі рішення Чорнобаївської сільської ради від 13.04.2000 року №40 (Акт прийняття закінченого будівництва житлового будинку і господарських будівель індивідуального забудовника). Відповідно до cт. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають зі цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Оскаржуване свідоцтво, було видане на підставі рішення колегіального органу - Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області.
Таким чином, позивачка обрала не правильний спосіб захисту своїх прав та інтересів, звертаючись до суду в порядку цивільного судучинства з вказаним позовом. Позивачка не вказала, в який спосіб порушено її право.
Відповідно до рішення колегії по цивільним справам Апеляційного суду Херсонської області від 17.11.2010 року, в задоволенні позовних вимоги позивачки про визнання права власності в порядку спадкування за законом було відмовлено. Відповідно до рішення колегії по цивільним справам Апеляційного суду Херсонської області від 14.07.2011 року , позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування будинку, акту введення в експлуатацію будинку, свідоцтва про право власності були задоволені, що дало право ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1
Підстави та докази, на які посилається представник позивачки при розгляді справи та в позові, не мають правового значення, так як, відповідно до зазначених обставин та підстав, вже ухвалені рішення Апеляційного суду Херсонської області, що відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, що встановлені судовими рішеннями у цивільній справі звільняються від доказування.
Зазначені рішення позбавляють позивачку ОСОБА_1 звертатись з відповідною правовою вимогою про порушення її права відносно домоволодіння АДРЕСА_1. При розгляді даної цивільної справи, позивачка так і не довела в чому порушено її право, як спадкоємця, чи як особи, яка є землекористувачем в суміжної земельній ділянці.
Крім того, позивачка пропустила строк звернення до суду, який, в даному випадку, складає три роки.
Позивачка на протязі всього часу розгляду справи не заявила вимоги про поновлення строку.
Просили суд, відмовити у позові.
Суд заслухав сторони, перевіривши матеріали справи, а також матеріали цивільних справ № 2-10/11 та № 2-155/10, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи зі слідуючого:
Однією із вимог позивачки є вимога, щодо визнання договору дарування від 18 вересня 1996 року дійсним, відповідно до обставин, що виникли.
Суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню з таких підстав: 27 січня 2000 року ОСОБА_2 звернулася до Білозерського районного суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про визнання угод недійсними (справа №2-155).
18 лютого 2000 року Білозерським районним судом Херсонської області за даним позовом було ухвалено рішення, відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені. Було визнано недійсними: договір дарування житлового будинку по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; акт прийома в експлуатацію закінченого будівництва житлового будинку та господарських будівель індивідуального забудовника від 30.07.1996 року, затверджений рішенням виконкому Чорнобаївської сільської ради № 57 від 22.08.1996 року на ім'я ОСОБА_4; свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок від 30.08.1996 року, видане виконкомом Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області на ім'я ОСОБА_4 про право її особистої власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 по половині судові витрати в сумі 500 грн.
Згідно постанови Президії Херсонського обласного суду від 26 квітня 2001 року, рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 18 лютого 2000 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд в той же суд.
При новому розгляді справи, 3 вересня 2001 року Білозерським районним судом Херсонської області було ухвалено рішення, відповідно до якого договір дарування від 26.10.1972 року, зареєстрований Чорнобаївською сільською радою Білозерського району Херсонської області за № 196 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно будинку АДРЕСА_1, визнано недійсним.
Згідно ухвали колегії суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 5 червня 2002 року, рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 3 вересня 2001 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.
При новому розгляді справи, 17 листопада 2003 року Білозерським районним судом Херсонської області було ухвалено рішення, відповідно до якого позов задоволено частково. Визнано недійсними; договір дарування житлового будинку в АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 26.10.1972 року, посвідчений Чорнобаївською сільською радою Білозерського району Херсонської області; акт прийомки в експлуатацію вказаного будинку від 30.07.1996 року; свідоцтво про право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1, видане Чорнобаївською сільською Радою на ім'я ОСОБА_4; договір дарування 42/100 частин жилого будинку в АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідчений 18.09.1996 року Білозерською нотаріальною конторою. ОСОБА_2 відмовлено у визнанні за нею права власності на весь жилий будинок в АДРЕСА_1
Згідно ухвали колегії суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 25 лютого 2004 року, рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 17 листопада 2003 року було залишено без змін.
Згідно ухвали колегії суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 26 травня 2006 року, касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 17 листопада 2003 року відхилена.
3 вересня 2009 року ОСОБА_2 звернулася до Білозерського районного суду Херсонської області із заявою про перегляд рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 17 листопада 2003 року за нововиявленими обставинами.
Згідно ухвали Білозерського районного суду Херсонської області від 10 листопада 2009 року, заяву ОСОБА_2 задоволено. Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 17 листопада 2003 року, ухваленому у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про визнання недійсним договорів дарування будинку, акту вводу в експлуатацію будинку, свідоцтва на право власності на будинок на ім'я ОСОБА_4 та визнання права власності на будинок скасовано за нововиявленими обставинами.
Згідно рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 15 лютого 2011 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів дарування будинку, акту вводу в експлуатацію будинку, свідоцтва на право власності на будинок на ім'я ОСОБА_4 та визнання права власності на будинок, позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним договір дарування жилого будинку в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 26.10.1972 року, посвідченого Чорнобаївською сільською радою. Визнано недійсним акт вводу в експлуатацію закінченого будівництва житлового будинку та господарських будівель індивідуального забудовника від 30.07.1996 року та свідоцтво про право власності на жилий будинок в АДРЕСА_1, виданих Чорнобаївською сільською радою на ім'я ОСОБА_4. Визнано недійсним договір дарування 42/100 частин жилого будинку в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідчений 18.09.1996 року державним нотаріусом Білозерської нотаріальної контори. Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1
Згідно ухвали колегії суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 14 липня 2011 року, рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 15 лютого 2011 року в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на жилий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 скасовано і ухвалено нове, яким відмовлено позивачці у задоволенні цих вимог. В іншій частині це ж рішення залишено без змін.
Крім того, 15 лютого 2000 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звернулися до Білозерського районного суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання права власностів в порядку спадкування по закону.
Згідно рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 9 листопада 2000 року, у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування по закону, позов задоволено. Позивачу продовжено строк для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 Визнано за ОСОБА_3, який помер в 1996 році та ОСОБА_4, яка померла в 1999 році, право власності на 48/100 домобудівлі, розташованої по АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 право власності на 52/100 домобудівлі, розташованої по АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_5 право власності, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, на 0,12 домобудівлі, розташованої по АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 право власності, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 по 0,072 частини домобудівлі, розташованої по АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 судові витрати в сумі 445 грн.
24 грудня 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звернулися до Білозерського районного суду Херсонської області із заявою про перегляд рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 9 листопада 2000 року за нововиявленими обставинами.
Згідно ухвали Білозерського районного суду Херсонської області від 14 серпня 2009 року, заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_5 задоволено. Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 9 листопада 2000 року, ухваленому у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування по закону, скасовано за нововиявленими обставинами.
Згідно рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 23 липня 2010 року, у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання права власностів в порядку спадкування по закону, позов задоволено. Позивачу продовжено строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 Визнано за ОСОБА_3, який помер в 1996 році та ОСОБА_4, яка померла в 1999 році, право власності на 48/100 домобудівлі, розташованої по АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 право власності на 52/100 домобудівлі, розташованої по АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, на 0,12 домобудівлі, розташованої по АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 право власності в порядку спадкування за закономм після смерті матері ОСОБА_4 по 0,072 частини домобудівлі, розташованої по АДРЕСА_1.
Згідно ухвали колегії суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 19 листопада 2010 року, рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 23 липня 2010 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Таким чином, договір дарування 42/100 частин жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1 укладений 18 вересня 1996 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та посвідчений 18.09.1996 року державним нотаріусом Білозерської нотаріальної контори Херсонської області згідно рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 15 лютого 2011 року визнано недійсним.
Згідно ухвали колегії суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 14 липня 2011 року, рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 15 лютого 2011 року в цій частині залишено без змін.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Враховуючи те, що судом договір дарування визнано недійсним, то питання про визнання його дійсним суперечить вимогам цивільного судочинства.
Вимоги позивачки, щодо визнання незаконним свідоцтва на право власності на домобудівлю, розташовану по АДРЕСА_1 № 40 від 13.04.2000 року, видане на ім'я ОСОБА_2, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку (серія ЯБ № 8833810), виданого 17 листопада 2006 року на ім'я ОСОБА_2 та реальний розподіл домобудівлі, розташованої по АДРЕСА_1, з виділенням їй 42/100 частин, відповідно до договору дарування, та вимоги зобов'язати відповідачку поновити первинний план забудови будинку у відповідності з технічним планом домобудівлі станом на 1996 рік не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до cт. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають зі цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника майна, визнається судом незаконним та скасовується
Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Згідно ст. 396 ЦК України, право на захист, передбачений зокрема ст. 393 ЦК України, гарантується особі, яка має речове право на чуже майно.
Отже, підставами для визнання акта недійсним є не лише його невідповідальність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів особи (позивача у справі). Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суда немає правових підстав для задоволення позову.
Таким чином, при вирішенні спору судом, насамперед підлягає встановлення наявності прав, на захист якого спрямовано позов.
Як вбачається із матеріалів справи позивачкою не надано жодного належного доказу на підтвердження свого права, як на спірну домобудівлю так і на земельну ділянку.
Керуючись ст. ст. 204, 393, 396 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 15, 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування дійсним, визнання незаконним свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та реальний розділ житлового будинку - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через Білозерський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: