м. Київ
15 березня 2012 року Справа № 2а-720/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомУправління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області
до
про Рокитнянського районного госпрозрахункового відділення профілактичної дезінфекції при Рокитнянській санітарно-епідеміологічній станції Київської області
стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені,
Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області звернулось до суду з позовом про стягнення з Рокитнянського районного госпрозрахункового відділення профілактичної дезінфекції при Рокитнянській санітарно-епідеміологічній станції Київської області заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені у загальному розмірі 13875 грн. 19 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має перед територіальним органом Пенсійного фонду України заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені у вказаному вище розмірі.
Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють контроль за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою надходження страхових внесків, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, а також стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків, фінансових санкцій та пені, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми вказаної заборгованості.
Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15 березня 2012 року о 13 год. 00 хв.
У судове засідання, призначене на 15 березня 2012 року, представники сторін не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Матеріали справи містять клопотання представників позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Крім того, до суду надійшла заява представника відповідача про визнання адміністративного позову у повному обсязі та надання розстрочки у виплаті заборгованості у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем підприємства.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, Рокитнянське районне госпрозрахункове відділення профілактичної дезінфекції при Рокитнянській санітарно-епідеміологічній станції Київської області (ідентифікаційний код 22201928, місцезнаходження: 09600, Київська область, Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Братів Липовенків, буд. 2) зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за № 1018010085, що підтверджується відомостями, наведеними у картці особового рахунку (а.с. 7-9), а отже є страхувальником у розумінні положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058-IV.
Судом встановлено, що відповідачем не сплачено самостійно визначену ним суму страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень -грудень 2010 року та суму внесків, донарахованих територіальним органом Пенсійного фонду України за результатами позапланової перевірки, у загальному розмірі 13631 грн. 68 коп.
Крім того, у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування начальником Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області прийнято рішення від 31.08.2010 № 210, яким на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058-IV до Рокитнянського районного госпрозрахункового відділення профілактичної дезінфекції при Рокитнянській санітарно-епідеміологічній станції Київської області застосовано фінансові санкції та пеню.
Вказане рішення отримано представником відповідача 06.09.2010, про що свідчить його підпис на рішенні (а.с. 53).
Заборгованість по сплаті фінансових санкцій у сумі 229 грн. 73 коп. та пені у сумі 13 грн. 78 коп. у строк, встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058-IV, відповідачем не сплачено.
У зв'язку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни, позивачем, у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058-IV, відповідачу направлено вимоги про сплату боргу за № Ю-546 від 05.04.2011 та № Ю-1073 від 05.01.2012, які були отримані ним 06.04.2011 та 10.01.2012, про що свідчать копії повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с. 21, 54).
Обов'язок щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені у загальному розмірі 13875 грн. 19 коп. у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР (далі -Основи законодавства № 16/98-ВР), загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування як: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України (частина перша статті 4 Основ законодавства № 16/98-ВР).
Частиною другою статті 4 Основ законодавства № 16/98-ВР встановлено, що відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання загальнообов'язкового державного соціального страхування зазнавало змін.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(надалі - Закон України № 1058-IV).
З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 № 2464, яким до Закону України № 1058-IV внесено відповідні зміни.
В той же час, відповідно до пункту 7 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 № 2464, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Таким чином, до правовідносин, що встановлюють порядок нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, підлягають застосуванню норми Закону України № 1058-IV в редакції, що діяла до 1 січня 2011 року.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України № 1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Частинами третьою та четвертою цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду.
Абзацом другим пункту 1 статті 14 Закону України № 1058-IV передбачено, що страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 та частини шостої статті 20 Закону України № 1058-IV, страхувальник, яким є відповідач, зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі.
Згідно з частинами шостою та дванадцятою статті 20 Закону України № 1058, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.
Обчислення страхових внесків здійснюється щомісячно за ставками, визначеними пунктами 4.1, 4.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та статтею 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною першою статті 106 Закону України № 1058-IV встановлено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України № 1058-IV, обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 64 цього Закону, виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право не частіше одного разу на календарний рік проводити планові, а також у випадках, передбачених законодавством, - позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах і організаціях та у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок.
Судом встановлено, що у жовтні -листопаді 2006 року, Управлінням Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області, на підставі статті 64 Закону України № 1058-IV, проведено позапланову перевірку своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати Рокитнянським районним госпрозрахунковим відділенням профілактичної дезінфекції при Рокитнянській санітарно-епідеміологічній станції Київської області страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Під час перевірки посадовими особами Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області виявлено, що відповідачем, в порушення вимог Закону України № 1058-IV, своєчасно не обчислено та не сплачено страхові внески за лютий - грудень 2004 року у загальному розмірі 10114 грн. 18 коп.
За результатами перевірки позивачем складено акт від 07.11.2006 № 19, на підставі якого відповідачу донараховано суму страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у вказаному вище розмірі.
З матеріалів адміністративної справи також вбачається, що відповідачем до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області було подано розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень - грудень 2010 року.
Згідно даних вказаної звітності, розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 33,2 % за жовтень 2010 року становить 1766 грн. 41 коп., листопад 2011 року -1745 грн. 14 коп., грудень 2010 року -1668 грн. 52 коп.
З урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості у розмірі 1662 грн. 57 коп., самостійно визначений відповідачем розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень - грудень 2010 року у сумі 3517 грн. 50 коп. у строк, встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058-IV, не сплачено.
Відповідно до частини другої статті 106 Закону України № 1058-IV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій, розмір яких визначено пунктами 8, 9 статті 106 цього Закону.
Пунктом 2 частини дев'ятої статті 106 зазначеного Закону передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Таким чином, територіальний орган Пенсійного фонду України, встановивши порушення відповідачем вимог частини шостої статті 20 Закону України № 1058, що виявилось у несвоєчасній сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, обгрунтовано застосував до Рокитнянського районного госпрозрахункового відділення профілактичної дезінфекції при Рокитнянській санітарно-епідеміологічній станції Київської області фінансові санкції та пеню, виходячи з приписів пункту 2 частини дев'ятої статті 106 зазначеного Закону.
Абзацом 1 частини третьої статті 106 Закону України № 1058 встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Згідно з абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058 , у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Частиною чотирнадцятою статті 106 Закону України № 1058 передбачено, що суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків, стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.
При цьому, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується (частина шістнадцята статті 106 Закону України № 1058 ).
Враховуючи, що рішення Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області від 31.08.2010 № 210 та вимоги від 05.04.2011 № Ю-546, 05.01.2012 № Ю-1073 протягом 10 робочих днів після їх отримання відповідачем оскаржені не були, заборгованість не погашена, отже борг відповідача по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені у загальному розмірі 13875 грн. 19 коп. вважається узгодженим.
Зважаючи на ту обставину, що згідно з приписами пункту 7 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 № 2464на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені у загальному розмірі 13875 грн. 19 коп. заявлено позивачем у межах повноважень, визначених чинним законодавством України.
На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідач суду не надав та визнав позовні вимоги у повному обсязі.
Крім того, до суду надійшло клопотання представника відповідача про надання розстрочки у виплаті заборгованості у зв'язку з незадовільним фінансовим станом підприємства.
Так, представник відповідача зазначає, що сплата заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкціях та пені ускладнена у зв'язку зі зменшенням прибутків Рокитнянського районного госпрозрахункового відділення профілактичної дезінфекції при Рокитнянській санітарно-епідеміологічній станції Київської області, а відтак надання розстрочки у виплаті заборгованості на умовах щомісячної сплати боргу рівними частинами упродовж 24 місяців значно спростить виконання зазначеного зобов'язання.
Представник позивача проти надання розстрочки у виплаті заборгованості на вказаних умовах не заперечував, про що надіслав суду відповідну заяву.
Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитись від адміністративного позову, а відповідач -визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Цією ж статтею встановлено, що судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково.
Судом встановлено, що визнання відповідачем адміністративного позову не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, а тому приймається судом.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області у розмірі 13875 грн. 19 коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив та позов визнав; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про надання розстрочки у виплаті заборгованості перед Управлінням Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області, суд зазначає наступне.
Право суду надавати відстрочення або розстрочення виконання судового рішення обумовлено статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.
Керуючись принципом диспозитивності, покладеним в основу адміністративного судочинства, а також беручи до уваги ту обставину, що відповідач позов визнав, зважаючи на те, що позивач проти надання розстрочки не заперечував, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про надання розстрочки у виплаті заборгованості підлягає задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Стягнути з Рокитнянського районного госпрозрахункового відділення профілактичної дезінфекції при Рокитнянській санітарно-епідеміологічній станції Київської області на користь Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені у сумі 13875 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн. 19 коп.
3. Встановити розстрочку виконання даної постанови суду у наступному порядку: суму заборгованості у розмірі 13875 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн. 19 коп. стягнути рівними частинами щомісячно упродовж двадцяти чотирьох місяців з дня набрання постановою законної сили.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Харченко С.В.