16 лютого 2012 року 2а-2844/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Старової Н.Е.,
при секретарі судового засідання -Пономаренко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої фірми «Тірас»
додержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області
прооскарження податкових повідомлень-рішень, -
ТОВ «НВФ «Тірас»звернулось до суду з позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 09.12.2010 № 1000832300/0 та від 29.12.2010 № 1000832300/1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставним та необґрунтованими, оскільки висновки податкового органу суперечать нормам чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у встановленому законодавством порядку.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як встановлено судом, 01.12.2010 року посадовими особами ДПІ у Вишгородському районі Київської області, на виконання постанови від 06.07.2009 «Про призначення позапланової документальної перевірки»Ленінського районного суду м. Луганськ, було проведено документальну невиїзну перевірку TOB «НВФ «Тірас»по взаємовідносинах з платником податків TOB «Альвєйськ 07»за період 01.01.2008 по 31.12.2008.
За результатами вказаної перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області було складено акт № 2596/23-1/34442763 від 01.12.2010.
На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.12.2010 р. №1000832300/0, яким TOB «НВФ Тірас»донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 1 621 340,49 грн., з них: за основним платежем -1 080 893,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -540 446,83 грн.
Не погоджуючись з висновками Акту перевірки та вважаючи їх безпідставними, позивачем було подано до ДПІ у Вишгородському районі Київської області заперечення від 02.12.2010 б/н до акту перевірки №2596/23-1/34442763 від 01.12.2010 р., однак податковим органом було відмовлено в задоволенні заперечень та залишено акт перевірки без змін (Рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 06.12.2010 № 6872/10/23-135/2992).
Позивачем також було подано скаргу від 09.12.2010р. на податкове повідомлення-рішення від 09.12.2010 р. №1000832300/0 до ДПІ у Вишгородському районі Київської області. За результатами розгляду скарги Позивача, ДПІ прийняло рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 29.12.2010 року, яким у задоволенні скарги було відмовлено, а податкове повідомлення-рішення від 09.12.2010 р. №1000832300/0 залишено без змін.
Позивач 21.01.2011 року подав скаргу до ДПА в Київській області на податкове повідомлення-рішення від 09.12.2010 р. №1000832300/0 та на рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 29.12.2010 року. За результатами розгляду ДПА в Київській області скарги було прийнято рішення від 11.03.2011 року, яким у задоволені скарги було відмовлено та податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Позивачем було подана до ДПА України скаргу від 04.04.2011 року на податкове повідомлення-рішення від 09.12.2010 р. №1000832300/0 (від 29.12.10 № 1000832300/1) та на рішення прийняті за розглядом попередніх скарг. ДПА України прийняло рішення від 02.06.2011, яким у задоволені повторної скарги було відмовлено, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про їх оскарження.
Відповідно до ст. 11.1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»ДПІ проводять документальні невиїзні перевірки на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів обов'язкових платежів незалежно від способу їх подачі.
Відповідно до «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10 серпня 2005 року (далі по тексту - Порядок № 327) документальна перевірка -це перевірка, яка проводиться в приміщенні податкового органу на підставі поданих декларацій.
Відповідно до п.п.7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.
Також, відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок п. 3.1 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 18.08.2005 р. №350 передбачено, що підрозділи, які здійснюють адміністрування податку на додану вартість (далі - підрозділи адміністрування ПДВ), протягом 30 днів, наступних за днем надходження податкової декларації до податкового органу, проводять документальну невиїзну перевірку.
Таким чином, враховуючи вищевикладені норми, вбачається, що податковий орган вправі приступити до проведення невиїзної перевірки декларації (і лише декларації) тільки на протязі 30 днів з моменту надходження податкової декларації до податкового органу і лише тільки по одній декларації.
Також необхідно відмітити, що 23.04.2009 р. ДПІ у Вишгородському районі Київської області проводилась -планова виїзна перевірка TOB «НВФ «Тірас»дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.06.2006 р. по 31.12.2008 р., про що було складено акт перевірки №385/23-1/34442763.
Відповідно до п.4 Указу Президента України № 817/98 от 23.07.1998 р. «Про дерегулювання підприємницької діяльності»вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності у разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови.
В даному випадку, податковий орган складаючи акт перевірки №2596/23-1/34442763 від 01.12.2010 фактично провів повторну перевірку TOB «НВФ «Тірас», чим порушив чинне в Україні законодавство.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
В акті перевірки зазначено, що до перевірки надано протокол допиту гр. ОСОБА_1, який зазначив, що він ніяких документів від імені TOB «Альвєйськ 07»не підписував, господарську діяльність не вів, підприємство зареєстрував за винагороду, без наміру здійснювати господарську діяльність. Крім того директором вказаного підприємства було призначено померлого ОСОБА_2
У відповідності до п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФ України від 24.05.1995 №88 первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити: підписи осіб, відповідальних на здійснення господарських операцій і складання первинного документа.
На підставі зазначеного, податковим органом зроблено висновок про те, що первинні документи TOB «Альвєйськ 07»не мають юридичної сили та доказовості, адже підписані не уповноваженими особами.
З зазначеним висновком податкового органу суд не погоджується.
В акті перевірки робиться посилання на матеріали дослідчої перевірки в рамках кримінальної справи, порушеної проти гр. ОСОБА_3, однак це є порушенням ст. 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Таким чином, преюдиційне обов'язкове значення при визначенні вини особи у вчиненні злочину є відповідний вирок суду, а не матеріали дослідчої перевірки, а тому посилання перевіряючих є безпідставним, адже на момент прийняття акту перевірки такого вироку не існувало.
Також в акті перевірки зазначено, що між TOB «НВФ «Тірас»в особі директора Іващенка М. М., що діяв на підставі статуту підприємства та TOB «Альвєйськ 07»в особі ОСОБА_5 (що діяв на підставі довіреності - копія додається) було укладено договір купівлі-продажу від 10.01.2008 р.
Відповідно до вказаного договору TOB «Альвєйськ 07»зобов'язувалось поставити товар, а TOB «НВФ «Тірас»прийняти його та сплатити його вартість.
Про виконання умов вказаного вище договору свідчать, акти приймання-передачі, податкові накладні, банківські виписки.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону (наприклад якщо правочин про заставу нерухомого майна укладений письмово, але не посвідчений нотаріусом, то його правомірність спростовується ст. 577 ЦК України. Якщо особа склала заповіт, але не виділила частини спадщини тому, хто має право на обов'язкову частку, правомірність заповіту частково заперечується відповідним приписом ст. 1241 ЦК України).
У випадках, прямо не передбачених у законодавстві, презумпція правомірності правочину може бути спростована судом.
Таким чином, оскільки ЦК України не передбачає прямого посилання на норми, якими б спростовувалось правомірність укладення договору про надання послуг, то таке рішення повинен приймати суд. Вказані положення містяться в листі Верховного Суду України від 24.11.2008 р. «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання угод недійсними».
З огляду на викладене податковий орган перевищив свої повноваження щодо визначення договору про надання послуг таким, що не має юридичної сили та доказовості.
Будь-яких доказів того, що договір, укладений TOB «НВФ «Тірас»з TOB «Альвєйськ 07», був визнаний у судовому порядку недійсним суду не надано.
Зазначені обставини підтверджують порушення перевіряючими п. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДДА України від 10.08.2005 № 327 відповідно до якого, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).
Під час здійснення TOB «НВФ «Тірас»з TOB «Альвєйськ 07»господарських операцій, що підтверджується Актом перевірки, було додержано вимог чинного законодавства, а саме були надані послуги, оплата була проведена в повному обсязі (наявність безготівкової оплати послуг представниками ДПІ не заперечується), по кожній операції були виписані і надані податкові накладні, заповненні у повній відповідності з приписами п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Господарські операції у повній відповідності з вимогами чинного законодавства відображено в реєстрах податкового та бухгалтерського обліку, господарські зобов'язання по здійсненних господарських операціях виконано повністю.
Також в акті перевірки вказано, що «згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону правочини укладені між TOB «НВФ «Тірас»з TOB «Альвєйськ»договори: від 10.01.2008р. за МА-26/1-08 10.01.2008 року за №А-2б/2-08 на суму 6 358785,01 грн. Вказав правочини порушують публічний порядок суперечать інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб».
На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що висновки податкового органу про відсутність у особи яка підписала договір належних повноважень та, як наслідок, визнаючи договори нікчемними у зв'язку із порушенням публічного порядку, є необґрунтованими.
Чинний Цивільний Кодекс України, згідно ст. 215 ЦК України, передбачає два випадки недійсності правочину, а саме: недійсний правочин - визнаний судом недійсним та нікчемний -недійсний в силу закону.
З огляду на викладене, при визнанні недійсність правочину повинна бути встановлена відповідним рішенням суду, а при його нікчемності повинна бути пряма вказівка в самому законі (наприклад, недодержання нотаріальної форми договору купівлі-продажу нерухомості).
Тому, стверджуючи про нікчемність правочину ДПІ у Вишгородському районі Київської області повинна була вказати прямі норми Закону, відповідно до яких договір поставки є нікчемний, хоча ЦК України щодо договорів поставки таких випадків не передбачено.
Таким чином, ДПІ у Вишгородському районі Київської області в акті перевірки ототожнила поняття недійсності та нікчемності правочину, стверджуючи про нікчемність правочину орган ДПІ Вишгородському районі Київської області в акті перевірки перерахувала норми, які саме стосуються недійсності правочину, без посилання на відповідне рішення суду.
Також, роблячи такі необґрунтовані висновки, перевіряючими не взято до уваги положення ст. 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Будь-яких доказів того, що правочини були визнані у судовому порядку недійсними ДПІ Вишгородському районі Київської області не було надано.
Положеннями ст. 11 Закону № 509 не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарські правочини нікчемними або недійсними та в односторонньому порядку, без наявності відповідного рішення суду, стягувати одержане за цими договорами у дохід держави.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що дії посадових осіб ДПІ у Вишгородському районі Київської області суперечать вимогам чинного законодавства України.
В Акті перевірки також значиться що «податкові накладні, відображені в реєстрах отриманих податкових накладних «НВФ «Тірас»за травень 2008р. б/н від 08.05.2008р. та 28.05.2008р. порядкові номери 54, 60 в матеріалах, наданих до перевірки, - відсутні».
З даним висновком податкового органу суд не погоджується, оскільки на планову виїзну перевірку TOB «НВФ Тірас», яка проводилась в 2009 році та на підставі якої був складений акт №385/23-1/34442763 всі документи були надані.
01.12.2009 слідчим BBC СВ ПМ ДПА в Луганській області було винесено постанову про проведення виїмки. Всі документи по фінансово-господарській діяльності підприємства з TOB «Альвєйськ 07»були вилучені, що підтверджується протоколами виїмки від 15.12.2009р., від 05.06.2009р., 10.12.2009р.
В Акті перевірки вказано, що «НВФ «Тірас»включило до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним TOB «Альвєйськ 07»підписані не посадовими особами TOB «Альвєйськ 07», так як керівник TOB «Альвєйськ 07»податкові накладні не підписував».
З висновком ДПІ не погоджуємось вважаємо безпідставним з огляду на наступне.
Уповноваженою особою TOB «Альвєйськ 07»був ОСОБА_6, якому були надані права здійснювати від імені та в інтересах TOB «Альвєйськ 07»будь-які фінансово-господарські операції.
В зв'язку з цим податкові накладні виписані TOB «Альвєйськ 07»були підписані уповноваженою особою TOB «Альвєйськ 07», а саме ОСОБА_6 на підставі довіреності, копія якої міститься в матеріалах справи.
В акті перевірки зазначено, що покупець товару (робіт, послуг) для визначення податкового кредиту має право включати тільки оригінали податкових накладних, що підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг) та скріплюється печаткою.
Враховуючи те, що TOB «НВФ «Тірас»віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, які не підписувалися посадовими особами, уповноважених платників податку -TOB «Альвєйськ 07»здійснювати поставку послуг, податковий кредит зменшується на суму податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від TOB «Альвєйськ 07».
Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
В силу пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»зазначений Закон право на податковий кредит пов'язує зі сплатою сум податків, тобто обов'язковою підставою для включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до бюджету. Відповідно до документів та як зазначено в акті перевірки TOB «НВФ «Тірас»повністю сплатило вартість послуг TOB «Альвєйськ 07», в т.ч. податок на додану вартість.
Підпунктом 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У даному випадку датою виникнення у TOB «НВФ «Тірас»права на податковий кредит по ПДВ є дати виписки TOB «Альвєйськ 07»податкових накладних.
Так, відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або виписка податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав цей Закон не передбачає.
Зазначеним законом, так само як й іншими законодавчими та нормативно-правовими актами України не передбачені повноваження органів податкової служби визнавати або вважати податкові накладні відсутніми або недійсними (нечинними), документами, що не мають сили податкових накладних, тощо.
Однак, включена TOB «НВФ «Тірас»до складу податкового кредиту оспорювана сума податку на додану вартість підтверджена належними податковими накладними.
На момент здійснення господарських операцій між TOB «НВФ «Тірас»та TOB «Альвєйськ 07», останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, а також мав свідоцтво про реєстрацію платників податку на додану вартість.
До того ж, відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Доказів того, що TOB «НВФ «Тірас»знало про недостовірність відомостей щодо TOB «Альвейськ 07»в Акті перевірки не наведено та суду не надано.
За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про продавців, відомості про яких внесені до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої недостовірності.
Окрім того, показання директора та матеріали дослідної перевірки самі по собі не тягнуть за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Крім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Чинне законодавство України, зокрема й Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (послуг). Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній ситуації такий обов'язок покладений податковою інспекцією на TOB «НВФ «Тірас», що суперечить вимогам чинного законодавства.
Законом України «Про систему оподаткування»для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.
Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»вчинення зазначених дій є не тільки правом, а й прямим обов'язком податкових органів.
Також звертаємо увагу на те, що Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 1 березня 2000 року №79 визначено порядок видачі податковим органом платнику податків свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.
Згідно п. 9 вказаного Положення при реєстрації платника податку на додану вартість податковим органом обов'язково проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку -юридичних осіб або Реєстру фізичних осіб -платників податків (засновники, місцезнаходження, види діяльності, підпорядкованість, форма власності, організаційно-правова форма).
Пунктом 14.1 встановлено, що з метою перевірки достовірності даних про заявника податковий орган може звернутись до державного реєстратора за отриманням витягу з Єдиного державного реєстру.
Таким чином, обов'язок перевірки відомостей про юридичну особу покладений законодавцем на податковий орган, а тому, оскільки TOB «Альвєйськ 07»мало належне свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість, видане відповідним податковим органом, то відомості про нього є достовірними.
Відтак, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Ухилення однією із сторін від сплати податків після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України не є підставою для виключення зі складу податкового кредиту скаржника сплаченої ним суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням послуг, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб TOB «Альвєйськ 07».
Таким чином, TOB «НВФ «Тірас»мало всі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які підтверджуються податковими накладними, що були виписані TOB «Альвєйськ 07».
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що висновки щодо порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства є безпідставними.
Відповідно до статті 67 Конституцій України кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
Наведена норма є конституційним закріпленням саме обов'язку сплати податків і зборів, який виникає у платника цих податків і зборів, тобто, зобов'язаної особи, яким у конкретному випадку є постачальник.
Тому, сама по собі несплата податку постачальниками послуг (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит TOB «НВФ «Тірас»та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не повинні нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку постачальниками товарів, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Чинне законодавство, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість», не містить жодної правової норми, яка передбачає обов'язок покупця сплачувати ПДВ до бюджету (оскільки сума податку розраховується як різниця між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту), якщо такий податок не сплачено продавцем або іншою особою, з врахуванням податку, одержаного від покупця у складі ціни товару (послуг, робіт).
Покладення такого обов'язку на TOB «НВФ iptc»- суперечить гарантованим Конституцією України принципам законності, відповідно до яких жодна юридична дія в правовій державі не може бути поза сферою дії принципу законності.
Окрім того, в Акті перевірки не доведено належними доказами несплату податку на додану вартість TOB «Альвєйськ 07»у встановленому законом порядку до бюджету. Не зроблено в акті перевірки посилання на акт перевірки вказаних підприємств, яким виявлено несплату податку у відповідному періоді, не наведено доказів прийняття рішення про донарахування виявленої недоплати.
Враховуючи відсутність належних доказів щодо несплати податку до бюджету, а також доказів, що підтверджували б статус TOB «Альвєйськ 07», як неплатника податку на додану вартість у вказаному періоді, а також обізнаність про це TOB «НВФ «Тірас», вважаємо неправомірним висновок ДПІ про безпідставність віднесення податку сплаченого TOB «НВФ «Тірас»в ціні придбаної продукції до податкового кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Отже, позивачем були виконані всі вимоги, які дають підприємству право на віднесення сум до податкового кредиту, передбачений ст.ст. 7, 9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР та Положення «Про реєстрацію платників податків ПДВ», затверджений наказом ДПА України від 01.03.2000р. № 79.
Таким чином, відповідач безпідставно та необґрунтовано здійснив донарахування позивачу сум податкових зобов'язань та неправомірно застосував відносно позивача штрафні санкції.
Згідно пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані серед іншого дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч зазначеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх і беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його заперечення проти позову і не довів правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з одночасним повним та належним обґрунтуванням позивачем своїх позовних вимог.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 122, 158-163, 167, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 09.12.2010 № 1000832300/0 та від 29.12.2010 № 1000832300/1.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Старова Н.Е.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 лютого 2011 р.