22 лютого 2012 року 2а-3271/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,
за участю представників сторін:
від позивача -Барський М.А., Посашкова Н.Г., Шебекін В.Р.,
від відповідача -Воловенко О.М., Гончаренко О.А., Ткаченко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український автобус»
до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Український автобус»з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2011 № 0002291510/0 та від 30.06.2011 № 0002301510/0.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при складанні податкової звітності з податку на прибуток підприємств у 2010 році підприємством встановлено, що у 4 кварталі 2009 року допущено помилку, а саме, не включено до складу валових витрат завітного періоду суми коштів попередньої оплати (авансу) за автобуси. З метою виправлення допущеної помилки, підприємство збільшило валові витрати у 2010 році в рядку декларації 05.2 «самостійно виправлені помилки». Крім того, позивачем обґрунтовано сформовано валові витрати у четвертому кварталі 2010 року, що підтверджується даними банківської виписки та податкової накладної. Проте, податковий орган під час документальної перевірки даних обставин не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств. У зв'язку з цим, позивач просив суд оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасувати.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав. В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували та зазначили, що у 4 кварталі 2010 року позивач відніс до складу валових витрат суму 1102854,00 грн., яка не підтверджена первинними бухгалтерськими документами. Так, на думку податкового органу, у підприємства відсутня видаткова та товарно-транспортні накладні, а тому оскаржувані рішення прийняті податковим органом з урахуванням вимог чинного законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Український автобус»є юридичною особою, що зареєстрована 02.03.2004 виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області.
У червні 2011 року податковим органом проведено камеральну перевірку декларації з податку на прибуток позивача за І квартал 2011 рік за результатами якої складено Акт від 21.06.2011 № 2468/1510/32904285.
В ході камеральної перевірки встановлено порушення пункту 6.1 статті 6, пункту 22.4 статті 22 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, не вірно визначено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду, яка підлягає включенню до складу валових витрат 1 кварталу 2011 року. За даними Акта камеральної перевірки від 12.05.2011 № 1814/23-112/32904285 об'єкт оподаткування за 2009 рік становив 413325,00 грн., за 2010 рік -мав від'ємне значення та складав 1170972,00 грн. (рядок 4.9 декларації). Фактично у рядку 4.9 декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року відображена сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року -7821112 грн., що призвело до завищення валових витрат звітного періоду на суму 6650140,00 грн. та заниження об'єкту оподаткування на 6650140,00 грн.
На підставі Акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2011 № 0002291510/0, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у сумі 3294383,00 грн. та визначено штрафні санкції у сумі 1,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 30.06.2011 № 0002301510/0, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 838940,00 грн., з них 838939,00 грн. -основного платежу та 1,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.
Як пояснила суду посадова особа податкового органу, яка здійснювала камеральну перевірку, висновки камеральної перевірки базуються на висновках документальної планової виїзної перевірки, яка проведена відповідачем у травні 2011 року за результатами якої складено Акт від 27.09.2011 № 1814/23-112/32904285 про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Український автобус»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.09.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 30.09.2009 по 31.12.2010 (далі -Акт документальної перевірки).
Зокрема, перевіряючи під час документальної виїзної перевірки встановили, що на порушення вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 2812.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат за 4 квартал 2010 року по контрагенту ДП «АСЗ № 1»АТ «АК «Богдан Моторс»зайво віднесено витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку на суму 1102854,00 грн. (стор.13 Акта документальної перевірки).
Зокрема, як зазначив відповідач у письмових поясненнях при купівлі товару позивач повинен мати документи, які підтверджують його право власності на придбаний товар. Таким документом, зокрема, є видаткова накладна. Також необхідно мати копії транспортних та супроводжувальних документів. Проте, позивачем під час перевірки даних документів в оригіналі надано не було, тому підприємством завищено показник валових витрат. В результаті встановленого порушення підприємству зменшено від'ємний об'єкт оподаткування в сумі 1102854,00 грн.
У свою чергу, представники позивача пояснили суду, що в декларації з податку на прибуток за 2009 рік ТОВ «Український автобус» було задекларовано об'єкт оподаткування в сумі 109325,00 грн.
Проте, у 2010 році підприємство встановило, що при складанні декларації за 2009 рік було допущено помилку, а саме, у четвертому кварталі 2009 року згідно укладеного з ДП «АСЗ № 1»АТ «АК «Богдан Моторс»договору від 07.08.2009 № 206/1 позивач здійснив попередню оплату за автобуси. Однак, підприємством помилково віднесено до складу валових витрат 2009 року лише суму авансу без ПДВ у розмірі 2545666,70 грн., а сума 7047000,00 грн. помилково не була включена до валових витрат.
Таким чином, підприємство за 2009 рік фактично мало від'ємний результат об'єкта оподаткування в сумі 6973675,00 грн. При цьому, в Акті документальної перевірки не зазначено про заниження у сумі валових витрат у рядку 04 і завищення об'єкта оподаткування у рядку 08 Декларації з податку на прибуток за 2009 рік.
З метою виправлення допущеної помилки, позивачем у декларації з податку на прибуток підприємств за 1 та 2 квартали 2010 року збільшено суму валових витрат у розмірі 7047000,00 грн. у рядку 05.2 «самостійно виправлені помилки», що призвело до зменшення об'єкту оподаткування за 1 квартал і перше півріччя 2010 року. При цьому, в Акті документальної перевірки не зазначено про завищення суми валових витрат у рядку 05.2 і заниження об'єкта оподаткування у рядку 08 декларації за перший квартал і півріччя 2010 року.
У подальшому позивач керуючись пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»зменшив на 80 % суму самостійно виявленої помилки за 2009 рік. Проте, відповідач не зазначив в Акті документальної перевірки, що він дослідив факт дотримання позивачем вимог пункту 22.4 статті 22 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».
У четвертому кварталі 2010 року позивачем було віднесено до валових витрат 1102853,68 грн. - сума авансу сплаченого постачальнику ДП «АСЗ № 1»АТ «АК «Богдан Моторс»на підставі виписки банку від 05.10.2010, яка була наявна під час перевірки та надана посадовій особі податкового органу. Крім того, операція сплати авансу підтверджується даними податкової накладної від 05.10.2010 № 1828, яка надана під час перевірки. При цьому, відсутність видаткової накладної позивач пояснює тим, що оприбуткування товару від постачальника не було.
Отже, на думку позивача, в Акті документальної перевірки не викладено та не враховано відповідачем всіх фактичних обставин справи, зокрема, не враховано, що за результатом 2009 року позивач отримав від'ємне значення об'єкта оподаткування, тому і висновки Акта камеральної перевірки щодо донарахування податку на прибуток в сумі 898939,00 грн. та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування на 3294383,00 грн. є помилковими.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 5.1. статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Форма податкової декларації з податку на прибуток підприємств, на час виникнення спірних правовідносин, була затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємств та Порядку її складання». Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього наказу якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.
Оскільки приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення податковий орган аналізував та вивчав показники податкової звітності позивача за 2009 та 2010 рік, судом були витребувані та досліджені податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 2009-2010 роки.
Зокрема, як вбачається зі змісту податкової декларації позивача за півріччя 2010 року (том І, а.с. 68-69) у рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»графи «коригування валових витрат»підприємством вказана сума 7047000,00 грн.
При цьому, як вбачається зі зведених даних щодо декларування та встановлених у ході проведення перевірки сум валових витрат, які викладені у вигляді таблиць на сторінках 11 та 20 Акта планової виїзної перевірки позивача (том І, а.с. 24, 33), податковим органом у 1 кварталі та першому півріччі 2010 року не встановлено відхилень. Тобто, податковий орган фактично погодився із тим, що позивачем правильно самостійно виправлені помилки за попередній податковий період.
У свою чергу, виявлення помилки в декларації шляхом збільшення суми валових витрат призвело до зменшення об'єкту оподаткування за 1 квартал і перше півріччя 2010 року.
У подальшому, враховуючи вимоги пункту 22.4 статті 22 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі - Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР) згідно з яким у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року, та з огляду на те, що за 2009 рік підприємством фактично отримано від'ємне значення об'єкту оподаткування, позивач у декларації за 9 місяців 2010 року на 80 % зменшив суму самостійно виявленої помилки за 2009 рік на 5550140,00 грн.
Проте, податковий орган ані в Акті планової виїзної перевірки, ані в Акті камеральної перевірки не дослідив обставин застосування позивачем вимог пункту 22.4 статті 22 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР.
Щодо завищення позивачем валових витрат у 4 кварталі 2010 року на суму 1102854,00 грн., слід зазначити наступне.
Згідно з пунктом 5.3.9 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до підпункту 11.2.1 статті 11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
В ході судового розгляду позивачем була надано в оригіналі для огляду банківську виписку від 05.10.2010 згідно якої підприємством здійснена попередня оплата за автобус «Богдан»у сумі 1323424,41 грн. та податкова накладна від 05.10.2010 № 1828, копії даних документів приєднані до матеріалів справи (том І, а.с. 204-205).
У свою чергу, податковий орган під час слухання справи стверджував, що дані документи взагалі надані не були.
Але, суд не може погодитись із таким твердженням відповідача, оскільки як вбачається з додатка 3 до Акта виїзної перевірки «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ «Український автобус», податковим органом були використані реєстри отриманих податкових накладних, податкові накладні, банківські виписки, договори. При цьому на запитання суду щодо того, чи вивчались всі документи, які надавались позивачем, посадова особа податкового органу зазначила, що вивчала надані документи вибірково.
Крім того, як зазначив позивач у ході судового розгляду та у письмових поясненнях від 19.12.2011, і дана обставина не заперечувалась відповідачем, попередня оплата сплачена позивачем 05.10.2010 постачальнику ДП «АСЗ № 1»АТ «АК «Богдан Моторс»в сумі 1323424,41 грн. була повернута останнім платіжним дорученням від 24.02.2011 (том І, а.с. 203), а тому підприємство у подальшому зменшило валові витрати на суму повернутого авансу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення від 30.06.2011 № 0002291510/0 та від 30.06.2011 № 0002301510/0 прийняті позивачем безпідставно та підлягають скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 30.06.2011 № 0002291510/0 та від 30.06.2011 № 0002301510/0.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український автобус» судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 лютого 2012 р..