м. Київ
21 лютого 2012 року Справа № 2а-7292/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Вишневському Ю. А., за участю:
представника позивача -Люби А.М.,
представника Київської обласної митниці -Бутенка С.С.,
прокурора -Сазонової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ»
до
за участю:
про1) Київської обласної митниці
2) Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві
3) Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області,
прокуратури Київської області,
визнання протиправними і скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ»звернулось до суду з позовом до Київської обласної митниці (далі -відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (далі -відповідач-2), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі -відповідач-3) про визнання протиправними і скасування рішень відповідача-1 від 05.05.2010 № 125000006/2010/910861/1, 09.07.2010 № 125000006/2010/010937/1, 09.07.2010 № 125000006/2010/010938/1 про визначення митної вартості товарів; зобов'язання відповідача-1 застосувати заявлену позивачем митну вартість товарів за ціною господарської операції; стягнення з відповідача-2 та відповідача-3 надмірно зарахованого до бюджету ввізного мита у сумі, відповідно, 1397 грн. 36 коп. і 4732 грн. 29 коп. та податку на додану вартість у сумі, відповідно, 5868 грн. 90 коп. і 19366 грн. 80 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення, якими митним органом здійснено коригування митної вартості товару у сторону збільшення, на думку позивача, прийняті Київською обласною митницею з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Крім того, позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ»як платник податків має право на повернення сум ввізного мита та податку на додану вартість, сплачених ним надмірно внаслідок незаконного збільшення контролюючим органом митної вартості товарів.
Представники відповідачів позов не визнали, надали суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначили, що посадові особи Київської обласної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У судове засідання, призначене на 21 лютого 2012 року, з'явились представники позивача, Київської обласної митниці та прокурор.
Представники Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області у судове засідання не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Матеріали справи містять заяви представників Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про розгляд справи за їх відсутності.
Враховуючи викладене, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представників Державної казначейської служби України в м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області за наявними у ній матеріалами та доказами.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник Київської обласної митниці позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.
Прокурор проти задоволення адміністративного позову заперечував та підтримав позицію представника Київської обласної митниці у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть у ній участь, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ»є юридичною особою та здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з виготовленням каркасних конструкцій і покрівель, роздрібною торгівлею залізними виробами, фарбою та склом, оптовою торгівлею будівельними матеріалами, іншими видами оптової торгівлі. Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у довідці Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві серії АА № 217883 (т. 1 а.с. 58).
Судом встановлено, що у березні 2001 року позивачем укладено з Акціонерним товариством Toute Oy», Фінляндія, зовнішньоекономічний контракт від 01.03.2001 № 16899/2, відповідно до умов якого суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснює на користь позивача поставку покрівельних аксесуарів та елементів кріплення за цінами, кількістю (об'ємом), визначеними у відповідних інвойсах (рахунках-фактурах), які оформлюються на кожну партію товару.
У квітні 2010 року позивачем заявлено до митного оформлення отриманий від Акціонерного товариства Toute Oy»за вказаним вище контрактом товар: вироби будівельні з пластмаси; вентилятори дахові з електродвигуном, та подано до Київської обласної митниці вантажну митну декларацію від 20.04.2010 № 125000024/2010/155774 і декларацію митної вартості товару за формою ДМВ-1 від 20.04.2010.
Митна вартість вказаних вище товарів визначена позивачем за ціною господарської операції, вчиненої у відповідності до вимог зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2001 № 16899/2, та становить 2230,46 EUR (23745 грн. 61 коп.), з них: вироби будівельні з пластмаси -2118,05 EUR (22548 грн. 92 коп.); вентилятори дахові з електродвигуном -112,41 EUR (1196 грн. 69 коп.).
На підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем у декларації форми ДМВ-1 митної вартості товарів Товариством з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ» подано митному органу зовнішньоекономічний контракт від 01.03.2001 № 16899/2 та додаткові угоди до нього, інвойс від 29.03.2010 № 28116, накладну CMR від 30.03.2010 № 3110-7151345, акт про проведення митного огляду товарів від 15.04.2010 № 125000024/0/162354, довідку про транспортні витрати від 06.04.2010, сертифікат походження товару від 29.03.2010 № 984861, рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД від 04.07.2006 № КТ-100-1382-06 та облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 26.03.2010.
22.04.2010 Київською обласною митницею, з метою належного та об'єктивного визначення митної вартості задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ»товарів, витребувано у позивача додаткові документи, а саме: прайс -листи; калькуляцію фірми -виробника товару; копію вантажної митної декларації країни відправлення; висновок спеціалізованої експертної організації про якісні та вартісні характеристики товару; договір про перевезення вантажу; інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини; ліцензійний чи авторський договір (контракт); відомості про якісні характеристики товару.
Із записом митного органу про необхідність подання додаткових документів декларант був ознайомлений 22.04.2010, про що свідчить його підпис на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості товару форми ДМВ-1.
27.04.2010 Товариством з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ»на вимогу митного органу подано наступні документи: прайс -лист Акціонерного товариства Toute Oy»на 2010 рік; копію вантажної митної декларації країни відправлення; договір про перевезення вантажу.
Решту документів, витребуваних Київською обласною митницею (калькуляцію фірми -виробника товару; висновок спеціалізованої експертної організації про якісні та вартісні характеристики товару; інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини; ліцензійний чи авторський договір (контракт); відомості про якісні характеристики товару), позивач протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу не надав.
Відповідно до письмових пояснень, оформлених на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості товару форми ДМВ-1, вказані вище документи Товариство з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ»надати контролюючому органу не мало можливості, оскільки, зокрема, ліцензійні та авторські угоди між позивачем та його контрагентом -суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності не укладались, виробник товару відмовився від надання інформації про його калькуляцію, вартість висновку спеціалізованої експертної організації про якісні та вартісні характеристики товару у зв'язку з великою кількістю артикулів значно впливає на собівартість задекларованої продукції. Крім того, позивач зазначив, що оскільки задекларований Товариством з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ»товар не є біржовим, інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини у нього відсутня.
У травні 2010 року Київською обласною митницею прийнято рішення від 05.05.2010 № 125000006/2010/910861/1 про визначення митної вартості товарів, яким на підставі вимог статті 273 Митного кодексу України, здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товарів у сторону збільшення, та встановлено, що митна вартість виробів будівельних з пластмаси складає 4879,80 EUR, вентиляторів дахових з електродвигуном -122,70 EUR.
Судом також встановлено, що у липні 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ»здійснено декларування отриманого за зовнішньоекономічним контрактом від 01.03.2001 № 16899/2, укладеним з Акціонерним товариством Toute Oy», товару, а саме: виробів будівельних з пластмаси, покрівельних гумових виробів в комплекті з ущільнювачем і металевим кріпленням та інструментів змінних для ручних знарядь з робочою частиною з металу.
Відповідно до даних вантажної митної декларації від 07.07.2010 № 125000024/2010/157803 та декларації митної вартості товару за формою ДМВ-1 від 07.07.2010, митна вартість отриманої партії виробів будівельних з пластмаси, покрівельних гумових виробів в комплекті з ущільнювачем і металевим кріпленням визначена позивачем за ціною господарської операції, вчиненої у відповідності до вимог зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2001 № 16899/2, та становить 11936,46 EUR (118743 грн. 58 коп.), з них: вироби будівельні з пластмаси -11513,71 EUR (114538 грн. 12 коп.); покрівельні гумові вироби в комплекті з ущільнювачем і металевим кріпленням -422,75 EUR (4205 грн. 46 коп.).
У свою чергу, згідно з інформацією, наведеною у вантажній митній декларації від 07.07.2010 № 125000024/2010/157804 та декларації митної вартості товару за формою ДМВ-1 від 07.07.2010, визначена позивачем за аналогічним методом митна вартість партії виробів будівельних з пластмаси та інструментів змінних для ручних знарядь з робочою частиною з металу становить 5093,54 EUR (50670 грн. 41 коп.), з них: вироби будівельні з пластмаси -5014,43 EUR (49883 грн. 41 коп.); інструменти змінні для ручних знарядь з робочою частиною з металу -79,11 EUR (787 грн. 00 коп.).
На підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем у деклараціях форми ДМВ-1 митної вартості товарів Товариством з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ»подано митному органу зовнішньоекономічний контракт від 01.03.2001 № 16899/2 та додаткові угоди до нього, інвойси, накладні CMR, сертифікати походження товарів, довідки про транспорті витрати, рахунки -фактури, складені перевізником товару, договори про перевезення вантажу, копії експортних декларацій, інформаційні листи про калькуляцію на продукцію та про біржові торги продукцією, прайс -листи виробника продукції, цінову інформацію, кількісні та якісні характеристики товару, акти про проведення митного огляду товарів та облікові картки суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.
08.07.2010 посадовою особою Київської обласної митниці витребувано у позивача додаткові документи, а саме: копії вантажних митних декларацій, видаткові накладні та інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Про необхідність подання позивачем вказаних вище документів посадовою особою Київської обласної митниці, у відповідності до приписів пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, проставлено відповідну відмітку на декларації митної вартості товару форми ДМВ-1.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що на зворотних сторінках основних аркушів декларацій митної вартості товару форми ДМВ-1 декларантом проставлено відмітку про неможливість подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ»документів, додатково витребуваних контролюючим органом.
Рішеннями Київської обласної митниці від 09.07.2010 № 125000006/2010/010937/1 та № 125000006/2010/010938/1, на підставі вимог статті 273 Митного кодексу України, здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товарів у сторону збільшення, та встановлено, що за вантажною митною декларацією від 07.07.2010 № 125000024/2010/157804 митна вартість виробів будівельних з пластмаси складає 11724,77 EUR, інструментів змінних для ручних знарядь з робочою частиною з металу -94,57 EUR, за вантажною митною декларацією від 07.07.2010 № 125000024/2010/157803 митна вартість виробів будівельних з пластмаси становить 13792,26 EUR, покрівельних гумових виробів в комплекті з ущільнювачем і металевим кріпленням -688,10 EUR.
Не погоджуючись із рішеннями Київської обласної митниці про визначення митної вартості товарів від 05.05.2010 № 125000006/2010/910861/1, 09.07.2010 № 125000006/2010/010937/1 та 09.07.2010 № 125000006/2010/010938/1, позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.
Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 259 Митного кодексу України є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Частиною першою статті 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
При цьому, згідно з приписами частини першої статті 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною першою статті 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості (частина третя статті 260 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 266 цього Кодексу, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Згідно з приписами статті 267 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Пунктом 5 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (далі -Порядок № 1766), передбачено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1 (декларація форми ДМВ-1).
Відповідно до пункту 7 Порядку № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
У свою чергу, для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту (пункт 8 Порядку № 1766).
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що відомості про фактичну вартість товарів, що містяться у документах, які подаються митному органу для підтвердження митної вартості товарів за ціною господарської операції, повинні базуватися на об'єктивній, документально підтвердженій інформації та співпадати із заявленою митною вартістю.
За поясненнями представника Київської обласної митниці, наданими у судовому засіданні, у ході перевірки заявленої позивачем митної вартості товарів, імпортованих за вантажною митною декларацією від 20.04.2010 № 125000024/2010/155774, митним органом встановлено, що згідно з даними товаротранспортної накладної CMR від 30.03.2010, що була подана позивачем до митного органу у відповідності до вимог Порядку № 1766, товар (вироби будівельні з пластмаси, вентилятори дахові з електродвигуном) поставляється відповідно до вимог зовнішньоекономічного контракту від 02.02.2000 № 2.
Разом з тим, згідно з даними декларації митної вартості товару за формою ДМВ-1 від 20.04.2010, товар, який заявлено позивачем до митного оформлення, отримано ним від Акціонерного товариства «SK Toute Oy»за зовнішньоекономічним контрактом від 01.03.2001 № 16899/2.
Крім того, представник митного органу зазначив, що у ході перевірки заявленої позивачем митної вартості товарів, імпортованих за вантажними митними деклараціями від 07.07.2010 № 125000024/2010/157803 та № 125000024/2010/157804, відповідачем виявлено, що дані, які зазначені в оригіналах товаросупровідних документів, виготовлених на іноземній мові, не співпадають з інформацією, наведеною у цих документах, відтворених на українській мові.
Зокрема, пунктах «строк оплати»інвойсів від 14.04.2010 № 28487 та 28.05.2010 № 30095, який оформлювався продавцем - Акціонерним товариством Toute Oy»на англійській мові, визначено 30 днів, у пунктах «строк виконання»- 14.05.2010 та 27.06.2010 відповідно.
Разом з тим, згідно з даними відтворених засобами української мови інвойсів 14.04.2010 № 28487 та 28.05.2010 № 30095, у пунктах «строк оплати»визначено 60 днів, а у пунктах «строк виконання»інформація взагалі відсутня.
Наявність вказаних вище неточностей у документах, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ»на підтвердження заявленої митної вартості товарів за вантажними митними деклараціями від 20.04.2010 № 125000024/2010/155774, 07.07.2010 № 125000024/2010/157803 та № 125000024/2010/157804, представник позивача у судовому засіданні не спростовував.
Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, покладений на суб'єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від визначеного митним законодавством обов'язку доведення достовірності заявленої митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що відомості, які містяться у товаротранспортній накладній CMR від 30.03.2010, інвойсах від 14.04.2010 № 28487 та 28.05.2010 № 30095, протирічать заявленій позивачем інформації про митну вартість товарів за зовнішньоекономічним контрактом від 01.03.2001 № 16899/2, є суперечливими та містять окремі зміни, що перекручують зміст зовнішньоекономічної операції.
Посилання представника позивача на безпідставність сумнівів митного органу щодо правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з тим, що неоднозначні відомості, що містяться у вказаній вище первинній вантажно -супровідній документації, є лише опискою, судом до уваги не приймаються, оскільки в силу приписів митного законодавства України для цілей визначення митної вартості за будь -яким з шести можливих методів використовується виключно об'єктивна та документально підтверджена інформація.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Як вже зазначалось судом вище, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.
В силу приписів частини п'ятої статті 267 Митного кодексу України, особи вважаються пов'язаними між собою тільки в разі, якщо: 1) вони є посадовими особами або керівниками підприємств один у одного; 2) вони є партнерами у спільній підприємницькій або іншій діяльності, яку не заборонено законодавством; 3) вони є роботодавцем і найманим працівником; 4) будь-яка особа прямо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; 5) один з них прямо або опосередковано контролює іншого; 6) обидва вони прямо або опосередковано контролюються третьою особою; 7) разом вони прямо або опосередковано контролюють третю особу; 8) вони є членами однієї сім'ї.
Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один з критеріїв частини п'ятої цієї статті.
Відповідно до частини сьомої статті 267 Митного кодексу України, при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант доведе, що така вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 271 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 272 цього Кодексу.
Пунктом 9 Порядку № 1766 встановлено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові: бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів; бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів; довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.
Як встановлено судом під час судового розгляду справи позивач є офіційним дистриб'ютором Акціонерного товариства Toute Oy» - продавця товару, заявленого позивачем до митного оформлення (копія сертифікату офіційного дистриб'ютора (т. 2 а.с. 62).
Представник позивача у судовому засіданні не спростував, що за зовнішньоекономічною операцією з купівлі у Акціонерного товариства Toute Oy»товару, позивач та вказаний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності є взаємопов'язаними особами.
Разом з тим, згідно з даними, наведеними у деклараціях митної вартості товару форми ДМВ-1, позивач при декларуванні товарів за ціною господарської операції зазначив, що він, як покупець, та Акціонерне товариство Toute Oy»- продавець не являються пов'язаними між собою суб'єктами господарської діяльності, тим самим ухилившись від визначеного статтею 267 Митного кодексу України та пунктом 9 Порядку № 1766 обов'язку подати додаткові документи та інформацію, яка посвідчує відсутність впливу взаємозалежності учасників господарської операції на ціну товару.
Згідно з приписами частини другої статті 265 цього Кодексу, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Пунктом 13 Порядку № 1766 передбачено, що декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.
Згідно з приписами пункту 14 цього Порядку, у разі, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Таким чином, неподання Товариством з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ»усіх витребуваних митним органом додаткових документів не звільняє відповідача від обов'язку визначити митну вартість задекларованого товару на підставі наявних відомостей, зокрема, документів, наданих позивачем.
Разом з тим, як встановлено судом під час судового розгляду справи, заявлені позивачем відомості щодо митної вартості товару, імпортованого за вантажними митними деклараціями від 20.04.2010 № 125000024/2010/155774, 07.07.2010 № 125000024/2010/157803 та № 125000024/2010/157804, є документально не підтвердженими; документи, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ»до митного контролю та митного оформлення ставлять під сумнів достовірність інформації про заявлену митну вартість товарів за ціною господарської операції.
З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновки Київської обласної митниці стосовно неможливості визначення митної вартості товару, задекларованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ» за ціною господарської операції, суд вважає цілком обґрунтованими та такими, що відповідають основним засадам митного контролю.
Стосовно наявності підстав для застосування митним органом резервного методу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 266 Митного кодексу України, у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 269 (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) цього Кодексу.
У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271 (метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості), або обчислена відповідно до вимог статті 272 (метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару.
Разом з тим, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 07.02.2011 у справі № 21-76а10 та від 06.02.2012 у справі № 21-365а11, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Частиною другою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Таким чином, вирішення питання щодо обґрунтованості вибору Київською обласною митницею підстав для визначення митної вартості за резервним методом залежить від доведеності суду факту проведення контролюючим органом консультаційних процедур, визначених статтею 266 Митного кодексу України.
В силу вимог статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Зважаючи на те, що факт проведення митним органом консультації з декларантом та її результати документально не зафіксовано, судом, з метою забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи, на підставі статей 69, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, допитано в якості свідків громадянина ОСОБА_3, який здійснював декларування товарів позивача, що переміщувалися через митний кордон України, та ОСОБА_4 -посадову особу Київської обласної митниці, яка проводила перевірку заявленої позивачем митної вартості товару.
Свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що жодних консультацій між митним органом та декларантом стосовно вибору підстав для визначення митної вартості товарів не проводилось, будь -яких пропозицій щодо подання інформації, необхідної для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 та 269 Митного кодексу України, не висувалось.
Свідок ОСОБА_4 на запитання суду щодо проведення нею, як посадовою особою митного органу, консультаційних заходів з декларантом відповісти не змогла та зазначила, що про перебіг вказаних подій вона не пам'ятає.
Як вже зазначалось судом вище, Кодексом адміністративного судочинства України закріплено обов'язок відповідача -суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Під час судового розгляду справи представником митного органу не надано суду жодних належних та допустимих доказів проведення Київською обласною митницею консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів. Крім того, будь -яких фактичних даних щодо неможливості застосування Київською обласною митницею 2 -5 методів визначення митної вартості задекларованих позивачем товарів суду також надано не було.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що використовуючи владні управлінські функції при визначенні митної вартості товару митний орган діяв необґрунтовано, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі вибору підстав для визначення митної вартості, тим самим порушивши порядок черговості послідовного використання методів, передбачених статтями 267-272 Митного кодексу України.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Київської обласної митниці від 05.05.2010 № 125000006/2010/910861/1, 09.07.2010 № 125000006/2010/010937/1, 09.07.2010 № 125000006/2010/010938/1 про визначення митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.
Водночас, вимоги позивача про зобов'язання Київської обласної митниці застосувати митну вартість товару за ціною господарської операції задоволенню не підлягають, оскільки, як вже зазначалось судом вище, висновки митного органу стосовно неможливості застосування визначеної позивачем у деклараціях форми ДМВ-1 митної вартості товару суд вважає цілком обґрунтованими.
Разом з тим, керуючись приписами статей 11 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на те, що під час судового розгляду справи встановлено порушення відповідачем порядку застосування методів визначення митної вартості товарів, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Київську обласну митницю визначити митну вартість імпортованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ» товарів за вантажними митними деклараціями від 20.04.2010 № 125000024/2010/155774, 07.07.2010 № 125000024/2010/157804, 07.07.2010 № 125000024/2010/157803 у відповідності до вимог статті 266 Митного кодексу України та з урахуванням обставин, що стали підставою для скасування судом оскаржуваних рішень про визначення митної вартості товарів.
З огляду на те, що митна вартість товарів, імпортованих позивачем, буде визначатись податковим органом на виконання даного рішення суду, вимоги позивача про стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області ввізного мита у сумі, відповідно, 1397 грн. 36 коп. і 4732 грн. 29 коп. та податку на додану вартість у сумі, відповідно, 5868 грн. 90 коп. і 19366 грн. 80 коп., які позивач вважає надмірно сплаченими, суд вважає передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1) Адміністративний позов задовольнити.
2) Рішення Київської обласної митниці від 05.05.2010 № 125000006/2010/910861/1, 09.07.2010 № 125000006/2010/010937/1, 09.07.2010 № 125000006/2010/010938/1 про визначення митної вартості товарів, - визнати протиправними та скасувати.
3) Зобов'язати Київську обласну митницю визначити митну вартість імпортованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ» товарів за вантажними митними деклараціями від 20.04.2010 № 125000024/2010/155774, 07.07.2010 № 125000024/2010/157804, 07.07.2010 № 125000024/2010/157803 у відповідності до вимог статті 266 Митного кодексу України та з урахуванням обставин, що стали підставою для скасування судом рішень Київської обласної митниці від 05.05.2010 № 125000006/2010/910861/1, 09.07.2010 № 125000006/2010/010937/1, 09.07.2010 № 125000006/2010/010938/1 про визначення митної вартості товарів.
4) У задоволенні решти позовних вимог-відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Харченко С.В.