15 лютого 2012 року 2а-527/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді -Старової Н.Е., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Мебітар-Пак»
доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
провизнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення
ТОВ «ВП «Мебітар-Пак» звернулось до суду з позовною заявою до Білоцерківської ОДПІ Київської області в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 № 69/0000130232.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і необґрунтованим, тому підлягає скасуванню.
До судового засідання представники сторін, належно повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, явку своїх представників не забезпечили.
Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким не визнав позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову, просить відмовити в задоволенні позову.
На підставі положень частини 4 статті 122 КАС України, суд прийняв рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Посадовими особами Білоцерківської ОДПІ Київської області проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «ВП «Мебітар-Пак»з питань правильності визначення та повноти нарахування ПДВ по взаємовідносинах з Приватним підприємством «Старкад-пром»за період з 01.05.2011 по 31.05.2011.
За наслідками перевірки було складено акт від 11.01.2012 № 65/23-2/32142813/12 (далі -Акт перевірки).
Не погоджуючись із висновками Акту перевірки, ТОВ «ВП «Мебітар-Пак», в порядку п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, звернулось до податкового органу із запереченнями.
Білоцерківською ОДПІ було розглянуто заперечення ТОВ «ВП «Мебітар-Пак»та залишено їх без задоволення.
На підставі висновків Акту перевірки Білоцерківської ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 року за № 969/0000130232, яким ТОВ «ВП «Мебітар-Пак»збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 122 029,00 грн.
Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «ВП «Мебітар-Пак», звернулось до суду з позовом про його оскарження.
Як слідує з Акту, в ході проведення вказаної перевірки Білоцерківською ОДПІ встановлено, що ТОВ «ВП «Мебітар-Пак»в травні 2011 року мало господарські взаємовідносини з ПП «Старкад-пром».
На 5 сторінці Акту перевірки зазначено, що Білоцерківською ОДПІ за результатами проведеного аналізу при проведенні автоматизованого співставлення даних податкової звітності з ПДВ за травень 2011 року встановлено, що підприємство віднесено до другої категорії розподілу, так як виявлено розбіжності при перевірці показників податкового кредиту ТОВ «ВП «Мебітар-Пак»та податкового зобов'язання ПП «Старкард-пром»в сумі 122 029,00 грн. а ПП «Старкад-пром»в травні 2011 року не відображено у податкових зобов'язаннях реалізацію продукції ТОВ «ВП Мебітар-Пак».
Як встановлено судом, ПП «Старкад-пром»05.07.2011 було подано ДПІ у м. Херсоні до декларацію з ПДВ за травень 2011 року, яку прийнято податковим органом з відміткою «не дійсна», через порушення порядку заповнення, на підставі чого посадовими особами Білоцерківської ОДПІ при проведенні перевірки позивача зроблено висновок про те, що ТОВ «ВП Мебітар-Пак»не підтверджено суми податкового кредиту за травень 2011 року на суму в розмірі 122 029,00 грн., що не може вважатись доказом того, що контрагент позивача не звітувався згідно вимог закону перед податковим органом.
Також перевіркою повноти визначення податкового кредиту ТОВ «ВП Мебітар-Пак»за період з 01.05.11 по 31.05.11 встановлено його завищення на суму 122 029,00 грн., в т.ч. за травень 2011 року -на суму 122 029,00 грн. по господарських операціях з ПП «Старкад-пром».
Дані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими.
В Акті перевірки ТОВ «ВП Мебітар-Пак»№65/23- 2/32142813/12 від 11.01.2012 року не досліджувались підстави для визнання недійсною податкової декларації ПП «Старкад-пром»по ПДВ за травень 2011 року, що є суттєвим порушенням ст.ст.84-86 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.
Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники зазначені в податковій декларації платника податків до її прийняття перевірці не підлягають.
Згідно з п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби , в якому перебуває на обліку платник податків , зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.
Пунктом 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації з зазначенням причин такої відмови.
Наведені положення Податкового кодексу України встановлюють порядок, спосіб і межі необхідних правомірних дій органу державної податкової служби при одержанні податкової декларації, у т.ч. визначають порядок неприйняття податкової декларації.
Проте, Податковим кодексом України не передбачає такої процедури і повноважень для органів державної податкової служби, натомість пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачав можливість не визнання податковим органом податкової декларації, але цей закон втратив свою чинність.
Визнання декларації ПП «Старкад-пром»по ПДВ за травень 2011 року «не дійсною»не передбачене Податковим кодексом України, а тому правові підстави для застосування такого терміну та не підтвердження податкового кредиту ТОВ «ВП Мебітар-Пак»за травень 2011 року відсутні.
Нормами Податкового кодексу України, зокрема ст.78, чітко прописаний алгоритм дій працівників податкової служби при проведенні позапланової документальної перевірки, в зазначеній статті відсутні будь-які посилання щодо визнання нікчемними правочинів між перевіряємим суб'єктом господарювання та його контрагентами.
Договір між ТОВ «ВП Мебітар-Пак»і ПП «Старкад-пром»є дійсним, оплатним, двохстороннім, договір (правочин) може бути визнаний не дійсними виключно судом чи розірваний сторонами договору за попередньою домовленістю.
Між ТОВ«ВП Мебітар-Пак»і ПП «Старкад-пром»укладений договір поставки товарів за № 16 від 29.04.2011 року крафту ламінованого та клапанів до мішків.
Договір поставки -договір, в силу якого постачальник-продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в обумовлений термін чи строки вироблені або товари, які ним купуються покупцю для використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням
Нікчемний договір є недійсним з моменту його укладення.
Відповідно до приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 201.7 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У відповідності до п 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку -продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.
ПП «Стракад-пром»у травні 2011 року на адресу ТОВ «ВП Мебітар-Пак»було поставлено товарів на загальну суму 733 174,86, у т.ч. ПДВ-122 029,14 грн. згідно податкових накладних № 5 від 02.05.2011 на загальну суму 102 600,00 грн., № 29 від 05.05.2011 на загальну суму 283 802,41 грн., № 135 від 20.05.2011 на загальну суму 345 772,45 грн. та передано товар згідно видаткових накладних № М-0000005 від 02.05.2011, № М-0000029 від 05.05.2011, № М-0000135 від 20.05.2011.
Зобов'язання, які виникли на підставі договірних відносин між ТОВ «ВП Мебітар-Пак»та ПП «Старкад-пром», є реальними; фактично обладнання було поставлено постачальником та прийняте покупцем; податкові зобов'язання відображені у податкових деклараціях, а право формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними.
В Акті перевірки не доведено наявність умислу (вини) та завдання шкоди ТОВ «ВП Мебітар-Пак»державному бюджету, не встановлено відсутності податкових накладних, їх заповнення з порушенням, не досліджено всіх фактичних обставин, що підтверджують відсутність реального характеру операцій з ТОВ «ВП Мебітар-Пак»та зокрема, в Акті перевірки відсутня інформація про неможливість здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт або послуг, відсутність у необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, наявність договорів субпідрядів та інше.
Відповідно до наказу «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого ДПА України 22.12.2010 за № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 934/18772, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Всупереч вимог ст. 86 Податкового кодексу України та наказу «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого ДПА України 22.12.2010 року за № 9984 при проведенні перевірки ТОВ «ВП «Мебітар-Пак» встановлено порушення, а саме:
- неможливість фактичного здійснення ТОВ «ВП «Мебітар-Пак»господарських операцій за період з 01.05.2011 по 31.05.2011 року в частині взаємовідносин з ПП «Старкад-Пром» через відсутність економічно необхідних умов для здійснення операцій з купівлі-продажу, хоча між контрагентами укладався не договір купівлі-продажу а договір поставки.
- підпункту 3.4 п. 3 Порядку заповнення і надання податкової декларації по ПДВ, затвердженого наказом ДПА України № 166 -хоча ТОВ «ВП «Мебітар-Пак»своєчасно подано декларацію по ПДВ за травень 2011 року і порушень при проведенні камеральної перевірки працівниками Білоцерківської ОДПІ не встановлено.
ТОВ «ВП «Мебітар-Пак» не може нести господарсько-правові зобов'язання та юридичну відповідальність за дії своїх контрагентів по ланцюгу постачання товарно-матеріальних цінностей суб'єктів господарювання.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, дотримання яких є необхідним для дійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України майном вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов'язків (п.1. ст.202 ЦК України).
Усі інші підстави за яких відповідач вважає правочин, спрямованим на порушення публічного порядку не є такими, що порушує публічний порядок і як наслідок не може бути визнаний нікчемним, оскільки наділений всіма ознаками оспорюваного правочину, передбаченого п. 3 ст. 215 ЦК України.
Крім того, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (ч. 1 ст. 234). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ч. 2 ст. 234).
Необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Білоцерківською ОДПІ не наведено жодного доказу про те, що укладення угод, на підставі яких виникли спірні господарські зобов'язання між ТОВ «ВП Мебітар-Пак»та ПП «Старкад-пром»не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, чи свідчили б про намір сторін ухилитися від оподаткування внаслідок виконання саме цих спірних господарських зобов'язань.
Висновок спеціаліста щодо підписів в первинних бухгалтерських документах ТОВ «ВП Мебітар-Пак»по взаєморозрахунках з ПП «Старкад-пром»(податкових та видаткових накладних, договір поставки № 16 від 29.04.2011 року) про те, що вони виконані не директором ОСОБА_1., а іншою особою -не може слугувати належним доказом нікчемності угоди, оскільки доказом нікчемності може бути експертне дослідження в межах кримінальної справи щодо експертизи підписів або вирок суду щодо посадових осіб платника податків чи його контрагента.
З наявного в матеріалах справи Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 13049753 ПП «Старкад-пром»не виключене з єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ, керівником та засновником даного підприємства є ОСОБА_1, є платником ПДВ тому відсутні будь-які правові підстави, які б підтверджували доводи відповідача про нікчемність угоди (правочину) між ТОВ «ВП Мебітар-Пак»та ПП «Старкад-пром».
Виходячи із вимог ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України до дня внесення запису до єдиного державного реєстру про припинення реєстрації юридичної особи остання не є такою, що припинилася.
Підприємство, яке є стороною договору, на час здійснення господарської операцій з придбання товарів (робіт, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем (виконавцем), який зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність порушника.
Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому ніяким чином не може нести відповідальність за діяльність наших контрагентів.
Закон України "Про систему оподаткування" для платників податків не передбачає а ні обов'язку а ні права вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, повноти нарахування та сплати податкових зобов'язань перед з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.
Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Таким чином, враховуючи вище викладене, ТОВ ВП «Мебітар-Пак" правомірно відображено у бухгалтерському обліку господарські операції з ПП «Старкад-пром». Згідно конституції України -органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ст. 6). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19).
Згідно пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані серед іншого дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч зазначеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх і беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його заперечення проти позову і не довів правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з одночасним повним та належним обґрунтуванням позивачем своїх позовних вимог.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 26.01.2012 № 69/0000130232.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Старова Н.Е.