іменем України
26.03.2012 Справа № 2109/180/2012
Горностаївський районний суд Херсонської області
в складі судді Посунько Г.А.
при секретарі Бортнюк Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Горностаївка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Горностаївської центральної районної лікарні про визнання наказу недійсним,
Позивач посилається в обґрунтування свого позову на те, що з 14 березня 2008 року він працює в Горностаївській ЦРЛ на посаді завідуючого пологовим відділенням (0,5 ставки) та завідуючого гінекологічним відділенням (0,5 ставки). 25 серпня 2011 року при проведенні контрольно-ревізійним управлінням в Херсонській області ревізії фінансового-господарської діяльності в Горностаївській ЦРЛ за період з 01 квітня 2006 року по 01 серпня 2011 року було встановлено, що позивачеві зайво нараховано та виплачено 10 % підвищення до посадового окладу за завідування відділеннями на загальну суму 4743 грн. 39 коп. Пунктом 2 наказу Горностаївської ЦРЛ від 07 листопада 2011 року № 92, виданого на підставі акту ревізії, з позивача наказано утримати вказане підвищення. Позивач вважає, що при винесенні цього наказу відповідачем порушено норми Кодексу законів про працю України, оскільки він не давав своє згоди на проведення відрахувань зі своєї заробітної плати. Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд визнати недійсним та скасувати пункт 2 наказу Горностаївської ЦРЛ від 07 листопада 2011 року N 92 в частині утримання з нього зайво виплаченого підвищення в розмірі 10 % за завідування пологово-гінекологічним відділенням.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов.
В судове засідання представник відповідача Горностаївської ЦРЛ повторно не з'явився з причин, невідомих суду, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача Горностаївської ЦРЛ, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.
З 14 березня 2008 року позивач ОСОБА_1 працює в Горностаївській ЦРЛ на посаді завідуючого пологовим відділенням (0,5 ставки) та завідуючого гінекологічним відділенням (0,5 ставки).
25 серпня 2011 року при проведенні контрольно-ревізійним управлінням в Херсонській області ревізії фінансово-господарської діяльності в Горностаївській ЦРЛ за період з 01 квітня 2006 року по 01 серпня 2011 року було встановлено, що деяким лікарям нараховували та виплачували 10 % підвищення до посадового окладу за завідування відділеннями на загальну суму 10966,11 грн., в той час коли згідно п.20, п.22 додатку 3 до наказу № 33 в лікарні посада завідувача дитячим, пологовим та гінекологічним відділеннями в стаціонарі не передбачена через недостатню кількістю ліжок (відповідно 10, 5, 5), при необхідній не менше 20 ліжок, чим порушено пп.«б»п.2.2.3 вимог наказу № 308/519, у зв'язку з чим за ревізійний період всупереч чинному законодавству зайво використано коштів на оплату праці в загальній сумі 10966,11 грн. При цьому, розмір зайво виплаченого лікарю ОСОБА_1 підвищення до посадового окладу в розмірі 10 % за завідування пологово-гінекологічним відділенням становить 4743,39 грн. Даний факт зафіксований в акті ревізії № 04-18/30 від 25 серпня 2011 року.
Пунктом 2 наказу Горностаївської ЦРЛ від 07 листопада 2011 року № 92, виданого на підставі акту ревізії, з позивача ОСОБА_1 наказано утримати зайво виплачене підвищення в розмірі 10 % за завідування в сумі 4743,39 грн.
Суд вважає, що пункт 2 наказу Горностаївської ЦРЛ від 07 листопада 2011 року № 92 в частині відносно позивача ОСОБА_1 не відповідає вимогам чинного законодавства.
Так, згідно ч.1 ст.127 КЗпП України та ч.1 ст.26 Закону України „Про оплату праці” відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.
Згідно ч.2 ст.127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136 КЗпП України).
Цими нормами Закону гарантується право працівників на одержання належної їм заробітної плати. Будь-які не передбачені законом відрахування з неї не дозволяються. Допускаючи відрахування із заробітної плати лише в окремих, чітко визначених випадках, законодавство суворо обмежує перелік підстав для таких відрахувань, коло осіб, які вправі їх застосовувати, а також установлює певний порядок, межі та розміри їх застосування.
Акт ревізії, проведеної контрольно-ревізійним управлінням, не визначений законодавством як підстава для відрахування із заробітної плати.
В акті перевірки контрольно-ревізійного управління від 25 серпня 2011 року № 04-18/30 зазначено, що порушення у вигляді зайвого нарахування та виплати лікарям 10 % підвищення до посадового окладу за завідування відділенням допущено з вини економіста Горностаївської ЦРЛ Пешкової Л.А., яка пояснила, що підвищення за завідування було включено до посадового окладу помилково. Таким чином, в даному випадку відсутня лічильна помилка, яка передбачена ст.127 КЗпП України як одна із підстав для відрахування із заробітної плати.
В разі зайвої виплати заробітної плати з інших причин, зокрема через неправильне застосування закону, переплачені суми поверненню не підлягають.
Згідно ч.1 ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті:
1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;
2) інше майно, якщо це встановлено законом.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що у зайвому нарахуванні та виплаті заробітної плати вини чи недобросовісності з боку позивача ОСОБА_1 не було.
Суд критично оцінює заперечення представника відповідача Горностаївської ЦРЛ Івлєва І.М. проти позову, які він надавав під час проведення попереднього судового засідання, про необґрунтованість позовних вимог через те, що фактичного утримання коштів із заробітної плати ОСОБА_1 не проводилось.
Так, предметом спору в даній цивільній справі є не безпосереднє утримання грошових коштів, а законність наказу Горностаївської ЦРЛ від 07 листопада 2011 року № 92 про утримання із заробітної плати ОСОБА_1 грошових коштів. Отже, питання про фактичне виконання чи невиконання спірного наказу не впливає на вирішення даного спору.
Підставами для визнання наказу недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та (або) компетенції органу, який видав цей наказ. Обов'язковою умовою визнання наказу недійсним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання недійсним та скасування пункту 2 наказу Горностаївської ЦРЛ від 07 листопада 2011 року № 92 в частині утримання з лікаря ОСОБА_1 зайво виплаченого підвищення в розмірі 10 % за завідування пологово-гінекологічним відділенням в сумі 4743,39 грн.
Керуючись ст.ст.94, 97, 127 КЗпП України, ст.1215 ЦК України, Законом України „Про оплату праці” від 24.03.1995 року № 108/95-ВР, постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року № 13, ст.ст.10, 11, 60, 209, 212 -215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Горностаївської центральної районної лікарні про визнання наказу недійсним -задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати пункт 2 наказу Горностаївської центральної районної лікарні від 07 листопада 2011 року № 92 в частині утримання із заробітної плати лікаря ОСОБА_1 зайво виплаченого підвищення в розмірі 10 % за завідування пологово-гінекологічним відділенням в сумі 4743 грн. 39 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Херсонської області через Горностаївський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні, -протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Посунько Г.А.