Ухвала від 20.03.2012 по справі 1915/446/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/446/2012Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я.

Категорія -57Доповідач - Гірський Б.О.

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

суддів - Бахметової В. Х., Ткач О. І.,

при секретарі - Майка Р.Ю.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 лютого 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 03.02.2012 року відмовлено в задоволенні пред'явлених ОСОБА_1 позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в повному обсязі задовольнити її вимоги.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи стосовно порушення її прав, як співвласника квартири, та неправильно оцінив докази у справі.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що скаргу ОСОБА_1 слід відхилити.

Так, відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16, частин 2 та 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права у спосіб, який або припинить це порушення, або відновить становище, яке існувало до порушення. Власник, права якого порушені має також право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

У силу вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

З матеріалів справи вбачається, що сторони є співвласниками в рівних частках квартири по АДРЕСА_1.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 пояснив, що його довірителька стала власницею цієї ? частини квартири в результаті успадкування за заповітом після смерті матері, яка перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2

Крім цього вказав, що ОСОБА_1 є також власницею квартири 20 за цією ж адресою і дані квартири розміщені в одному під'їзді.

Позивачка зазначала, що ОСОБА_2 чинить їй та її чоловіку ОСОБА_3, якого вона уповноважила на вчинення дій щодо управління належним їй майном, перешкоди в доступі до квартири, поміняв замки.

В зв'язку з цим просила зобов'язати відповідача не чинити їй та її чоловіку ОСОБА_3 перешкоди в користуванні квартирою та надати дублікат ключа від нового замка.

Відповідач доводи позивачки заперечив та вказав, що ОСОБА_1 є жителькою Королівства Швеція.

В жовтні 2011 року вона приїжджала на Україну і він надав їй дублікат ключа від замка, якого поміняв та не чинив будь-яких перешкод в доступі до квартири.

Щодо її чоловіка ОСОБА_3, то на його думку, він йому не зобов'язаний надавати дублікат ключа, оскільки той не є співвласником квартири.

Згідно ЦПК України, суди розглядають справи в межах заявлених вимог, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень та поданих доказів, які були досліджені в судовому засіданні.

Із змісту статті 129 Конституції України вбачається, що однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог виходив з того, що нею не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач ОСОБА_2 чинить перешкоди у доступі до квартири їй чи її довірителю.

Такий висновок суду є обґрунтований.

Таким чином, судом першої інстанції дана вірна правова оцінка представленим сторонами доказам та ухвалено законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 03.02.2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.О. Гірський

Попередній документ
22213720
Наступний документ
22213722
Інформація про рішення:
№ рішення: 22213721
№ справи: 1915/446/2012
Дата рішення: 20.03.2012
Дата публікації: 02.04.2012
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Апеляційний суд Тернопільської області
Категорія справи: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність