Справа № 22-ц-966/12 26.03.2012 26.03.2012 26.03.2012
Справа № 966/12 Головуючий у першій інстанції: Безпрозванний В.В.
Категорія: 52 Головуючий в апеляційній інстанції: Кутова Т.З.
Іменем України
26 березня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої: Кутової Т.З.,
суддів: Ямкової О.О.,
Крамаренко Т.В.,
при секретарі судового засідання: Скопенко В.М.,
за участю: представника позивача ОСОБА_4, представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_7
на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 2 лютого 2012 року ухвалене по цивільній справі за позовною заявою
ОСОБА_7 до фізичної особи підприємця ОСОБА_8, за участю третьої особи Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва
про
покладення зобов'язання внести запис про роботу в трудову книжку, стягнення заробітної плати, середнього заробітку та моральної шкоди
В листопаді 2009 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовною заявою до фізичної особи підприємця ОСОБА_8 про покладення на останнього зобов'язання внести запис про роботу в трудову книжку, стягнення заробітної плати та моральної шкоди.
Позивач зазначав, що з 1 листопада 2008 року по 31 березня 2009 року він працював водієм по перевозці хліба та хлібобулочних виробів та був найманим працівником у приватного підприємця ОСОБА_8 За домовленістю підприємець зобов'язався здійснити запис в трудовій книжці про роботу та виплачувати заробітну плату в розмірі 2000 грн. Між тим, заробітну плату позивач отримував в розмірі біля 900 грн. в місяць і відповідний запис в трудову книжку не було здійснено. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути 6000 грн. заборгованості по заробітній платі за весь період роботи та середній заробіток за вимушений прогул в сумі 20000 грн., моральної шкоди 20000 грн. та зобов'язати відповідача внести в трудову книжку запис про його роботу.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 2 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить вказане рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.
Відмовляючи в задоволенні позову районний суд, виходив з того, що позивачем не доведено відповідно до положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України, обставини на які він посилається.
Між тим, з таким висновком в повній мірі погодитись не можна, оскільки судом не вірно надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до положень ч. ч. 1,4 ст. 24 КЗоТ України, трудовий договір, як правило укладається в письмовій формі, однак трудовий договір також вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
В ст. 48 КЗоТ України зазначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або фізичної особи понад п'ять днів.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування своїх позовних вимог, ОСОБА_7, посилається, як на доказ наявності його трудових відносин з відповідачем, на лист Державної податкової адміністрації у Миколаївській області від 29 жовтня 2009 року направленого на його ім'я.
Так, з цього листа слідує, що Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва проведена перевірка КП «Жовтневий хліб». В ході даної перевірки встановлено, що цим підприємством укладено договори на перевезення вантажів від 1 жовтня 2007 року б/н з фізичною особою приватним підприємством ОСОБА_9, термін дії якого з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року та договір від 1 січня 2009 року б/н з ТОВ «Нарвік-Юг», термін дії вказаного договору з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року. Цією ж перевіркою встановлено, що на виконання цих договірних обов'язків відвантаження хлібобулочних виробів підприємством КП «Жовтневий хліб» на протязі з листопада 2008 року по березень 2009 року здійснювалось на ім'я водія ОСОБА_7
Крім того, за результатами перевірки підприємницької діяльності приватного підприємця фізичної особи ОСОБА_8 встановлено факт використання ним найманої праці (а.с. 7-8 ).
Крім цього з довідки перевірки КП «Жовтневий хліб» від 5 жовтня 2009 року слідує, що згідно товаро-транспортних накладних починаючи з 27 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року відвантаження хлібобулочних виробів здійснювалося через водія ОСОБА_7, де в якості автопідприємства зазначено ФОП «ОСОБА_10» (а.с. 187 - 191) .
З письмових заперечень відповідача та подальших додаткових перевірок вбачається, що ОСОБА_9 в період з листопада по грудень здійснював підприємницьку діяльність в межах наданих йому дозволів, в тому числі діяльність пов'язану з перевезенням вантажів та організації таких перевезень. В зазначеній діяльності відповідач співпрацював в тому числі і з КП «Жовтневий хліб». Так, із змісту рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва про результати розгляду первинної скарги від 18 січня 2010 року вбачається, що воно було прийняте на підставі відповідного переліку документів, де зазначено в тому числі і заява ОСОБА_7 до вказаного органу 10 квітня 2009 року про порушення податкового законодавства з боку відповідача, а також вищезгадана довідка від 5 жовтня 2009 року про перевірку КП «Жовтневий хліб». Даним рішенням було скасовано раніше направлені ОСОБА_8 податкові повідомлення про визначення податкових зобов'язань, між тим факти, які викладені в заяві ОСОБА_7 та в зазначеній довідці про роботу позивача не були спростовані. (а.с. 37-39).
З листа УМВД України в Миколаївській області від 15 травня 2009 року на ім'я представника позивача вбачається, що автомобіль УАЗ -452, номерний знак НОМЕР_1 зареєстрований за ТОВ «Мірта». На підставі договору оренди від 7 лютого 2008 року та акту приймання - передачі вказаний автомобіль переданий члену сім'ї відповідача ОСОБА_10 терміном на десять років з відповідними правами та обов'язками (а.с. 145, 137). А як слідує з наданих позивачем протоколу про адміністративне порушення та постанови суду від 18 березня 2009 року про притягнення його до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, позивач здійснював вантажні перевозки саме на автомобілі УАЗ - 452. Власне, факт використання вказаного автомобіля для перевезення хлібо-булочних виробів ОСОБА_7 не оспорює і відповідач (а.с.63, 146).
З наведених доказів вбачається, що ОСОБА_7 дійсно в період з 27 листопада по 31 грудня 2008 року виконував роботу водія вантажного автомобіля УАЗ - 452, який перебував в оренді ОСОБА_10 та отримував від КП «Жовтневий хліб» хлібобулочні вироби для перевезення на підставі договору від 1 жовтня 2007 року про перевезення вантажів між вказаним підприємством та ФОП ОСОБА_9 Таким чином роботодавцем для позивача в цей час виступав саме ФОП ОСОБА_9, оскільки позивач виконував роботу (трудову функцію) на виконання зобов'язань відповідача перед КП «Жовтневий хліб» саме за договором перевезення вантажів.
Відповідач, заперечуючи факт наявності трудових відносин з позивачем, стверджує що він здійснював діяльність щодо організації перевезень хлібобулочних виробів для КП «Жовтневий хліб», і саме з цією метою використовувався вказаний вище автомобіль, що об'єктивно підтверджує те, що ОСОБА_9 в зазначений період виступав як роботодавець.
За таких обставин, колегія дійшла висновку, що в період з 27 листопада по 31 грудня 2008 року за погодженням з ФОП ОСОБА_9 ОСОБА_7 фактично приступив до виконання трудових обов'язків водія автомобіля УАЗ -452 по перевезенню хлібобулочних виробів КП «Жовтневий хліб», що свідчить про укладення між останніми трудового договору.
Посилання ж суду, як на підтвердження недоведеності обставин позовної заяви, на подальші перевірки діяльності ФОП ОСОБА_8, в зв'язку з оскарженням ним рішень про донарахування та стягнення штрафних санкцій, в наслідок чого Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва від 18 січня 2010 року було прийнято рішення про скасування попередніх висновків, є безпідставним (а.с. 37-39).
Так, вказане рішення було прийнято в зв'язку з тим, що крім договорів з КП «Жовтневий хліб» на перевезення вантажу ФОП ОСОБА_9 було укладено ще й договір від 2 січня 2008 року про надання ним послуг щодо організації вантажних перевезень та аналогічний договір від 10 вересня 2008 року з ТОВ «Нарвік-Юг» про замовлення транспортних послуг. Між тим, організаційна діяльність ОСОБА_9 за цими договорами не виключає його діяльності по перевезенню вантажів КП «Жовтневий хліб», яку він стабільно здійснював з 2007 року, а лише підтверджує, що саме він здійснював перевезення вантажів.
Також, посилання в договорі від 2 січня 2008 року на те, що дія договору від 1 жовтня 2007 року між тими ж сторонами на перевезення вантажу припиняється, також не спростовує факту наявності трудових відносин між сторонами, оскільки, як слідує з первинної перевірки КП «Жовтневий хліб» дія договору від 1 жовтня 2007 року не припинялася. Такі документи в КП «Жовтневий хліб» не були виявлені і при подальших перевірках.
За такого обставини, щодо наявності трудових відносин сторін в період з 1 листопада по 31 грудня 2008 року є доведеними.
Між тим, висновок в рішенні районного суду, про відсутність доказів наявності трудових правовідносин сторін починаючи з 1 січня 2009 року є вірним. Оскільки, з довідки перевірки КП «Жовтневий хліб» від 5 жовтня 2010 року, з урахуванням товаро-транспортних накладних вбачається, що з 2 січня 2009 року відвантаження товару здійснювалось тому ж водію ОСОБА_7, однак автопідприємством зазначено ТОВ «Нарвік-Юг» (а.с. 189).
Також, відповідно до листа заступника начальника Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 4 лютого 2010 року вбачається, що директор ТОВ «Нарвік-Юг» ОСОБА_11 листом до податкової інспекції визнав факт того, що з початку 2009 року на протязі 4 місяців в ТОВ «Нарвік-Юг» працював ОСОБА_7 з оплатою праці 900 грн. на місяць, в зв'язку з цим були перераховані відповідні податкові платежі (а.с. 40).
Відповідно до положень ст. 237 -1 КЗоТ України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи, що встановлено порушення прав позивача, останній отримав, в зв'язку з цим моральні страждання, для компенсації яких, колегія вважає достатнім 500 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 233 КЗоТ України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
З обставин справи слідує, що трудова діяльність позивача в якості водія припинилася в квітні 2009 року. Таким чином, саме в зазначений період він вважав свої права порушеними. Як вбачається із звернення в інтересах позивача ОСОБА_12 обласного благодійного комітету «Справедливість» до Голови Державної податкової адміністрації в Миколаївській області, Начальника Управління державтоінспекції, заступника обласної прокуратури на захист його трудових прав, таке звернення мало місце вже 10 квітня 2009 року. Вказаними органами проводились перевірки і на протязі тривалого часу ОСОБА_7 були надіслані відповідні листи-відповіді, а саме: 8 травня 2009 року Державною податковою інспекцією у Корабельному районі, 15 травня 2009 року Управлінням Державної автомобільної інспекції, 29 травня та 12 червня 2009 року Територіальною державною інспекцією праці у Миколаївській області та 29 жовтня 2009 року Державною податковою адміністрацією у Миколаївській області (а.с. 53, 137, 144, 139, 7). Дані обставини, вказують на те, що ОСОБА_7 намагався захистити свої трудові права позасудовим способом, що вказує про поважність причини пропуску ним строку звернення до суду, а тому вказаний строк підлягає поновленню.
Таким чином, враховуючи, що висновки суду про недоведеність обставин, на які посилався позивач, не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення, на підставі п.3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, в частині відмови в покладенні зобов'язання на відповідача та стягнення моральної шкоди необхідно скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог та покладення обов'язку на ФОП ОСОБА_8 здійснити запис в трудовій книжці ОСОБА_7 про його роботу у ФОП ОСОБА_8 водієм з 27 листопада по 31 грудня 2008 року та стягнення на користь позивача 500 грн. моральної шкоди.
Як встановлено ч. 4 ст. 235 КЗоТ України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Між тим, як вбачається з обставин справи, ОСОБА_7 продовжував роботу і після 31 грудня 2008 року у іншого роботодавця. Таким чином , нема підстав вважати що мали місце будь-які дії з боку відповідача, які б перешкоджали подальшій реалізації трудових прав позивача. Також, враховуючи, що трудова книжка, до теперішнього часу знаходилась у позивача, вини відповідача в її затримці не вбачається.
Як слідує з пояснень позивача за період роботи заробітна плата йому виплачувалась в розмірі 900 грн. і в 2008 році була отримана. Доказів на підтвердження того, що мала місце домовленість у позивача з роботодавцем про розмір його заробітної плати в 2000 грн. ОСОБА_7 не надав.
Таким чином, враховуючи відсутність доказів встановлення заробітної плати в розмірі 2000 грн. та те, що отримана позивачем заробітна плата перевищує законодавчо встановлений мінімальний розмір заробітної плати на той час, який становив в листопаді 545 грн., а в грудні 605 грн., підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, а також середнього заробітку як за затримку заробітної плати та за вимушений прогул немає. Тому, районний суд вірно відмовив в задоволенні в цій частині позовних вимог, в зв'язку з чим рішення суду в цій частині необхідно залишити без змін.
Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за позовні вимоги, які задоволено в сумі 107 грн. 30 коп.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 2 лютого 2012 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про здійснення запису в трудову книжку про роботу та стягнення моральної шкоди скасувати, та в цій частині постановити нове рішення.
Зобов'язати фізичну особу підприємця ОСОБА_8 здійснити запис в трудовій книжці ОСОБА_7, про його роботу у фізичної особи підприємця ОСОБА_8 на посаді водія з 27 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 500 грн. моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп.
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча:
Судді: