Справа №22-ц-716/12 01.03.2012 01.03.2012 01.03.2012
Справа № 22ц-716/2012 Головуючий у першій інстанції: Міщенко Г.В.
категорія 20 Доповідач в апеляційній інстанції: Лівінський І.В.
іменем України
01 березня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В. та Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Громовій Л.В.,
за участі позивачки ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2012 року
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних,
У липні 2011 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.
Позивачка зазначала, що їй належав на підставі договору купівлі-продажі від 20 серпня 2010 року житловий будинок АДРЕСА_1. 18 вересня 2010 року вона продала ОСОБА_4 вказаний будинок за 20000 грн. При цьому, остання сплатила завдаток у розмірі 14000 грн., а решту суми у розмірі 6000 грн. пообіцяла сплатити до 18 грудня 2010 року.
Крім того, вона продала відповідачці апарат опалювальний газовий з водяним контуром типу “економ” АОГВ - 12,5-І2-1-Б-В11, за який остання повинна сплатити 1500 грн.
Посилаючись на те, що ОСОБА_4 зобов'язання не виконала, позивачка просила стягнути з відповідачки на свою користь 8096 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.
Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно вимог ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Моментом укладення такого договору, відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК України, є його державна реєстрація.
За змістом частини 4 статті 334 та статті 657 ЦК України, право власності на нерухоме майно виникає у набувача з моменту державної реєстрації.
Із матеріалів справи вбачається, що 20 серпня 2010 року ОСОБА_5 надала ОСОБА_3 розписку про продаж житлового будинку АДРЕСА_1.
Однак, вказана угода не була посвідчена нотаріально та не зареєстрована у встановленому законом порядку.
Отже, права власності на спірний будинок ОСОБА_3 не набула.
Разом з тим, 18 вересня 2010 року ОСОБА_3 надала ОСОБА_4 розписку про продаж вказаного житлового будинку за 20000 грн. При цьому, остання сплатила ОСОБА_3 лише 14000 грн.
Ця угода також не була зареєстрована належним чином.
Вважаючи себе власником будинку та посилаючись на порушення відповідачкою зобов'язань за договором купівлі-продажу, позивачка поставила питання про стягнення з ОСОБА_4 решти суми.
Між тим, згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
За таких обставин та враховуючи, що між сторонами не укладався договір купівлі-продажу будинку, колегія суддів вважає, що у відповідачки не виникло зобов'язання виконувати умови розписки по оплаті решти грошів.
До того ж, відповідно до положень глави 54 ЦК України право вимоги сплатити за товар певну суму виникає лише у власника цього товару.
Тому позивачка не має права вимагати оплату вартості будинку, власником якого вона не являється.
Таким чином, основний висновок суду щодо відсутності підстав для стягнення боргу за будинок є правильним.
Крім того, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення вартості опалювального апарата.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.
Разом з тим, ОСОБА_3 не надала суду доказів продажу відповідачці зазначеного опалювального апарата, який є складовою частиною спірного будинку.
Доводи апелянта про те, що вона продала будинок та опалювальний апарат у визначений законом спосіб, є необґрунтованими з наведених вище підстав.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містять. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: