Справа № 22-ц-754/11 22.11.2011 22.11.2011 22.11.2011
Справа № 22ц-754/11 Головуючий у першій інстанції: Щербіна С.В.
Категорія: 34 Доповідач в апеляційній інстанції: Базовкіна Т.М.
Іменем України
22 листопада 2011 року м. Миколаїв
колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю. та Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання: Голубкіної О.О.,
з участю представника позивача - ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, його представника - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2010 року за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди,
В листопаді 2007 р. ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що є власником автотранспортного засобу - автомобілю марки «Рено- Меган-2», реєстраційний номер НОМЕР_1. 1 травня 2007 р. за його дорученням ОСОБА_7 здав автомобіль на автомийку по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 У ніч з 1 на 2 травня 2007 р. в салоні автомобілю з вини працівників автомийки сталася пожежа, внаслідок якої автомобіль було пошкоджено.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача 78000 грн. майнової шкоди, заподіяної пожежею, 6450 грн. витрат на паркування автомобілю, 150 грн. вартості евакуації автомобіля 6892 грн. вартості проведення судових експертиз та 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2010 р. позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 78000 грн. матеріальної шкоди, 2000 грн. - моральної шкоди та 13316 грн. 24 коп. судових витрат. Також з ОСОБА_4 стягнуто на корист держави 38 грн. 50 коп. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на те, що висновки суду про наявність його вини у заподіянні шкоди грунтуються на припущеннях, й просить рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_6 є власником автотранспортного засобу - автомобілю марки «Рено- Меган-2», реєстраційний номер НОМЕР_1. 1 травня 2007 р. за його дорученням ОСОБА_7 здав автомобіль для проведення мийки та чистки салону. Близько 5 години ранку в салоні автомобіля сталася пожежа, внаслідок якої автомобіль позиавча було суттєво пошкоджено.
Відповідно до висновку № 4066 комісійної автотоварознавчої експертизи з визначення суми матеріальної шкоди, завданої володільцеві автомобіля, спричинена пожежею майнова шкода дорівнює ринковій вартості автомобіля - 78071 грн. 36 коп., оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля (96783 грн. 52 коп.) перевищує його ринкову вартість.
Задовольняючи позов, суд виходив з положень ст. ст. 1166, 1167 ЦК України та вважав, що шкода майну позивача була заподіяна з вини працівників відповідача, внаслідок дій яких виникла пожежа, у звязку з чим завдана шкода підлягає відкшодуванню.
Однак, з таким висновком суду погодитись не можна.
Так, глава 82 ЦК України регулює правовідносини, що виниклі у разі спричинення шкоди неправомірними діями фізичних або юридичних осіб, тобто деліктні правовідносини, які виключають наявність між потерпілим та особою, яка завдала шкоди, договірних відносин.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є фізичною особою-підприєцем, до діяльності якого відноситься також мийка машин (а.с. 39).
Внаслідок передачи ОСОБА_6 через уповноважену особоу автомобілю для мийки і чистки салону на автомийку ОСОБА_4 між ними виникли правовідносини, що регулюються Законом України «Про захистт прав споживачів» щодо надання послуг.
Відповідно до частин 9, 10 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець зобов'язаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв'язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг). Виконавець не звільняється від відповідальності, якщо рівень його наукових і технічних знань не дав змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (наданн послуг). Виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю або майну споживча, що виникла у зв'язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.
Обов'язковою загальною умовою покладення відповідальності за порушення зобов'язань в силу вимог ч. 1 ст. 614 ЦК України є вина (умисел або необережність), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно висновку №4704/4705 судової пожежно-технічної експертизи від 5 березня 2009 р., найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі в автомобілі позивача є займання горючих матеріалів в осередку пожежі від спалаху утвореної там пожежнонебезпечної суміші парів легкозаймистого розчинника, який входив в склад аерозольного хімічного засобу, який використовувався для очищення панелі приладів автомобіля.
В силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як передбачено частинами 1, 2, 3 ЦПК України ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В той же час, як вбачається з висновку пожежно-технічної експертизи, висновок експерта щодо причин пожежі, носить ймовірний характер, оскільки його зроблено на припущеннях щодо можливого використання аерозольних засобів для чищення панелі приладів пошкодженого автомобілю, ймовірного складу таких засобів та ймовірного виникнення повітряної пожежнонебезпечної суміші й ймовірного її зайняття від можливо працюючого автомобілю.
Однак, в суді не встановлено, що під час чистки автомобілю було використано якісь аерозольні або горючі засоби.
За такого висновок експертизи від 5 березня 2009 р., на яких суд ґрунтував свій висновок про доведеність позову, побудований на припущеннях та не підтверджується іншими доказами по справі, а тому не може бути підставою для задоволення позову.
Згідно висновку проведеної за ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 24 травня 2011 р. судової додаткової комплексної пожежно-технічної та електротехнічної експертизи № 4164/10644 від 18 жовтня 2011 р. первинне вогнище досліджуваної пожежі знаходиться в електронній платі блоку управління «SIEMENS», який був розміщений під панеллю приладів автомобіля позивача. Технічною причиною досліджуваної пожежі є загоряння горючих елементів вказаного блоку управління під впливом теплових проявів струму в результаті аварійного режиму в електрообладнанні автомобіля. Виникнення в даному випадку загоряння від використання аерозольних засобів чищення неможливо.
Таким чином, причина загоряння автомобілю позивача пов'язана не з зовнішнім впливом, а з неналежним технічним станом електрообладнання автомобіля.
Даний експертний висновок узгоджується з іншими доказами по справі: поясненнями працівників, що здійснювали мийку автомобіля - ОСОБА_8 та ОСОБА_9, постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 6 травня 2007 р., висновком спеціаліста щодо причин загоряння автомобілю від 28 серпня 2007 р. № 16/с, матеріалами справи про пожежу № 77/10, технічним висновком від 4 травня 2007 р., затвердженим начальником Заводського РВ м. Миколаєва ГУ МВС України.
Таким чином, відсутні доказі, які б підтверджували, що між виконанням послуги з чистки салону належного позивачу автомобілю та виникненням пожежі є безпосередній причинно-наслідковий зв'язок, а тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.
У зв'язку з викладеним висновки суду не відповідають обставинам справи, а також нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, у зв'язку з чим в силу пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Виходячи з правил ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідача у зв'язку із відмовою у позові слід стягнути 7315 грн. судових витрат: 850 грн. сплаченого судового збору (а.с. 164), 120 грн. оплати витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 6345 грн. вартості проведення додаткової судової експертизи (а.с. 272).
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 7315 (сім тисяч триста п'ятнадцять) грн. судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: