Справа № 22-ц-3516/11 27.12.2011 05.01.2012
Справа № 22ц -3516/11 Головуючий першої інстанції: Батченко О.В.
Категорія: 32 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.
Іменем України
27 грудня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю.,
Крамаренко Т.В.,
при секретарі судового засідання: Шпонарській О.Ю.,
за участі представника позивачки ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2011 року за позовом ОСОБА_5, яка діє також в інтересах малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого,
У березні 2010 р. ОСОБА_5, яка діє також в інтересах малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7, і ОСОБА_8 звернулися з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.
В обґрунтування своїх вимог позивачі вказували, що 16 вересня 2008 р. біля 19 год. 40 хв. в районі перехрестя вулиць Софіївської та Тухачевського в м . Миколаєві ОСОБА_4, керуючи автомобілем Опель Омега, реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9, яка 18 вересня 2008 р. від отриманих тілесних ушкоджень померла.
На день смерті ОСОБА_10 на її утриманні були її діти: малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8ІНФОРМАЦІЯ_2, який є студентом ІІІ курсу денної форми навчання Миколаївської філії Європейського університету; матір ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживала з померлою однією сім'єю.
Посилаючись на вказані обставини та положення ст. 1200, ст. 1167 ЦК України позивачі просили суд стягнути з відповідача по 1052 грн. 04 коп. щомісячно, починаючи з 18 вересня 2008 р. та: на користь ОСОБА_5 - довічно, на користь ОСОБА_8 - до закінчення ним навчання, на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - до досягнення ними повноліття, а також по 50000 грн. у відшкодування моральної шкоди кожному.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2011 р. позови задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4: на користь ОСОБА_8 у відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, за період з 19 вересня 2008 р. по 30 червня 2011 р. в розмірі 30965 грн. 17 коп. та 15000 грн. у відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_5 на утримання онуків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - по 36749 грн. 88 коп. у відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого за період з 19 вересня 2008 р. по 19 вересня 2011 р. по 36749 грн. 88 коп. на кожну дитину, та, починаючи з 20 вересня 2011 р. - по 1020 грн. 83 коп. щомісяця на кожну дитину до досягнення ними повноліття, а також по 15000 грн. у відшкодування моральної шкоди ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує на те, що судом не враховано усі обставини справи, зокрема, що дорожньо-транспортно пригода сталася з вини ОСОБА_9, його матеріальний та сімейний стан, а також наявність пенсій, призначених позивачам, а тому просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у позові.
У запереченні на апеляційну скаргу представник позивачки вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги і просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, представника позивачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 16 вересня 2008 р. біля 19 год. 40 хв. в районі перехрестя вулиць Софіївської та Тухачевського в м. Миколаєві ОСОБА_4, керуючи автомобілем Опель Омега, реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9, яка 18 вересня 2008 р. від отриманих тілесних ушкоджень померла у лікарні.
На день смерті ОСОБА_10 на її утриманні перебували її діти: малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8ІНФОРМАЦІЯ_2, який до 30 червня 2011 р. був студентом денної форми навчання Миколаївської філії Європейського університету.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26 вересня 2008 р. № 1725 ОСОБА_5 призначено опікуном над малолітніми ОСОБА_6 та ОСОБА_7
22 вересня 2008 р. постановою заступника начальника відділу з розслідування ДТП СУ УМВД України в Миколаївській області за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, що стався 16 вересня 2008 р. та призвів до смерті ОСОБА_9 порушено кримінальну справу за ознаками ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно постанови судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2011 р. постанова заступника начальника відділу з розслідування ДТП СУ УМВД України в Миколаївській області від 8 грудня 2010 р. про закриття даної кримінальної справи за пунктом 2 ст. 6 КПК України скасовано, справу направлено прокурору Миколаївської області для відновлення досудового слідства.
Як вбачається з відповіді виконуючого обов'язки начальника відділу прокуратури Миколаївської області від 18 листопада 2011 р., на даний час досудове слідство по справі триває.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 5 ст. 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, за змістом зазначеної норми закону, володілець джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини володільця джерела підвищеної небезпеки в її заподіянні. На володільця джерела підвищеної небезпеки не може бути покладено обов'язок з відшкодування такої шкоди лише в разі, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
В силу ч. 3 ст. 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.
Оскільки, судом встановлено, що смерть потерпілої виникла внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, наявність в її діях умислу, а також дії непереборної сили не доведено, а шкода, про відшкодування якої заявлено позов, завдана смертю годувальника, суд обґрунтовано вважав, що наявність вини потерпілої не звільняє відповідача від відповідальності та не впливає на розмір відшкодування.
В той же час з визначенням судом розміру відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника погодитись не можна.
В силу ч. 1 ст. 1200 ЦК України малолітні діти потерпілої ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю їх матері, до досягнення ними вісімнадцяти років, а ОСОБА_8 - до закінчення навчання.
Частиною 2 ст. 1200 ЦК Українця шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належать йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого розраховується за правилами, які встановлені для відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я (ст. 1197 ЦК України).
Між тим, суд помилково застосував при визначенні середнього заробітку потерпілої положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1995 р. № 100, який не регулює спірні правовідносини.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1197 ЦК України середньомісячний заробіток (доход) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три остання місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'ю або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. До втраченого заробітку (доходу) включаються всі види оплати праці за трудовим договором за місцем основної роботи і за сумісництвом, з яких сплачується податок на доходи громадян, у сумах, нарахованих до вирахування податку. До втраченого заробітку (доходу) не включаються одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога по вагітності та пологах тощо.
Суд при визначенні середнього заробітку вказаних положень закону не врахував.
Так, в порушення правил ч.ч. 1, 3 ст. 1197 ЦК України при визначенні середньомісячного заробітку суд помилково виходив із сум заробітку потерпілої за останні два повних місяця роботи після утримання податку та інших обов'язкових платежів, а не з нарахованих сум, та з урахуванням отриманих потерпілою сум соціальної допомоги (на двох дітей одинокої матері та одну дитину, коли батько ухиляється від сплати аліментів), тоді як ці суми допомоги за своєю природою не були пов'язані з особою потерпілою, а тому не підлягають врахуванню при визначенні її середньомісячного заробітку.
Відповідно до виданої за місцем роботи ОСОБА_9 довідки від 26 грудня 2011 р. її сукупний дохід за три остання місяці роботи, що передували її загибелі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (червень-серпень 2008 р.) становив 11423грн. 58 коп., а середньомісячний заробіток - 3807 грн. 86 коп. (11423грн. 58 коп. : 3). Розмір відшкодування шкоди, завданої дітям потерпілої, розрахований за правилами ч. 1 ст. 1200 ЦК України, за такого дорівнює: 951 грн. 97 коп. (3807 грн. 86 коп. : 4).
Однак, в порушення вимог ч. 4 ст. 10, 213 ЦПК України суд не перевірив матеріальне становище відповідача, тоді як в силу ч. 4 ст. 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Так, на день вирішення спору ОСОБА_4 не притягнуто до кримінальної відповідальності за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка спричинила смерть ОСОБА_9, згідно доданих до апеляційної скарги копій свідоцтв про народження та довідки з місця роботи ОСОБА_4 є батьком двох малолітніх дітей і його заробітна плата становить 1837 грн. 09 коп.
Такі обставини свідчать про те, що матеріальний стан відповідача є низьким, а тому визначене за правилами ст. 1200 ЦК України відшкодування необхідно зменшити до 400 грн. на кожного утриманця.
За такого на користь ОСОБА_8, який закінчив навчання 30 червня 2011 р., з відповідача необхідно стягнути за період з 19 вересня 2008 р. по 30 червня 2011 р. 13346 грн. 67 коп. (за 33 місяця 11 днів); на користь ОСОБА_11 слід стягнути: за період з 19 вересня 2008 р. по 19 грудня 2011 р. на утримання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 15600 грн., а також по 400 грн. щомісяця на кожного з 20 грудня 2011 р. до досягнення ними 18 років.
Не враховував суд матеріальне становище відповідача й при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з чим цей розмір також необхідно зменшити, стягнувши з відповідача на користь кожного з позивачів та малолітніх осіб, в інтересах яких заявлено позов, по 10000 грн.
З урахуванням викладеного рішення суду в силу ч. 4 ст. 309 ЦПК України необхідно змінити.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, положень ст. 2 Закону України «Про судовий збір» з відповідача також на користь держави слід стягнути 859 грн. 77 коп. судового збору.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2011 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 13346 (тринадцять тисяч триста сорок шість) грн. 67 (шістдесят сім) коп. у відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, та 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5:
- у відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, малолітнім ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 15600 (п'ятнадцять тисяч шістсот ) грн. на кожного за період з 19 вересня 2008 року по 19 грудня 2011 року та щомісяця на їх утримання по 400 (чотириста) грн. для кожного, починаючи з 20 грудня 2011 року до досягнення ними вісімнадцяти років;
- 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_5, та по 10000 грн. кожному у відшкодування моральної шкоди, завданої малолітнім ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 859 (вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 77 (сімдесят сім) коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: