Справа № 22-ц-3092/11 15.11.2011 15.11.2011 29.12.2011
Справа № 22ц - 3092/11 Головуючий першої інстанції: Висоцька Г.А.
Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.
Іменем України
15 листопада 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю. та Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання: Богуславській О.М.,
без участі осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про час та місце судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 жовтня 2011 року, яка постановлена за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області,
20 вересня 2011 р. ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області (далі - відділ ДВС).
В обґрунтування своїх вимог заявник вказував, що на підставі виконавчого листа № 2-2008 від 19 жовтня 2006 р., виданого Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області, він сплачує аліменти на користь ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частки заробітку. У зв'язку з наявною заборгованістю по аліментам 6 вересня 2011 р. державним виконавцем відділу ДВС складено акт опису й арешту майна за місцем його проживання на загальну суму 1900 грн. Посилаючись на незаконність такого акту у зв'язку з тим, що описане майно йому не належить, його зауваження не включені до акту, акт є недійсним, оскільки складений не на встановленому по формі бланку, ОСОБА_2 просив визнати неправомірними дії державного виконавця зі складання акту опису й арешту майна та скасувати цей акт.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 жовтня 2011 у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі заявник вказує на те, що висновки суду не відповідають положенням законодавства, що регулює порядок складання актів опису й арешту майна, і просить ухвалу суду скасувати, постановити нову про задоволення скарги.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 19 жовтня 2006 р. Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області видано виконавчий лист № 2-2008 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частки заробітку на утримання двох неповнолітніх дітей. 4 лютого 2008 р. відділом ДВС відкрито виконавче провадження з примусового виконання цього виконавчого листа. У зв'язку з наявною заборгованістю по аліментам 6 вересня 2011 р. державним виконавцем Авраменко Н.В. проведено опис та арешт майна за місцем проживання боржника по АДРЕСА_1 на загальну суму 1900 грн., про що складено акт опису й арешту майна.
Відмовляючи в скарзі, суд виходив з того, що проведення опису й арешту майна заявника ОСОБА_2 відповідає вимогам законодавства.
Між тим, з таким повністю погодитись не можна.
В силу ч. 2 ст. 74 Закону України від 21 квітня 1999 р. № 606-ХІV «Про виконавче провадження» у разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів боржника протягом трьох місяців підряд, якщо боржник не працює і не одержує доходів стягнення звертається на майно боржника.
В силу ч. 5 ст. 57 Закону України від 21 квітня 1999 р. № 606-ХІV «Про виконавче провадження» про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника.
Пунктом 1.7.1, 1.7.2, 1.7.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року, (далі - Інструкція) передбачено, що акт опису й арешту майна та його копія складається з використанням бланків суворого обліку, зразки та технічні описи яких затверджені Міністерством юстиції України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 283 «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку».
Відповідно до пункту 1.7.4 Інструкції документи та копії документів виконавчого провадження, передбачені пунктами 1.7.2, 1.7.3 та складені без використання бланків або бланків для копій, вважаються недійсними.
Як вбачається з матеріалів справи, складений державним виконавцем акт опису й арешту майна ОСОБА_2 від 6 вересня 2011 р. був складений не на спеціальному бланку суворої звітності, а тому за приписами пункту 1.7.4 такий акт є недійсним.
Посилання державного виконавця на лист заступника міністра - директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 31 березня 2011 р. № 25-32/94 щодо заборони використання бланків суворої звітності у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» є безпідставним, оскільки цей лист суперечить наведеним вимогам нормативного акту - Інструкції і не може скасовувати її дію, а тому суд помилково виходив з положень цього листа.
За такого доводи скарги щодо невідповідності складеного акту вимогам законодавства є обґрунтованими.
Щодо посилань заявника на незаконність складання акту опису майна у зв'язку з тим, що державним виконавцем було описано майно, яке йому не належить, то суд правильно не погодився з таким, оскільки ст. 60 Закону України від 21 квітня 1999 р. № 606-ХІV «Про виконавче провадження» передбачено, що у такому випадку особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не скаржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.
З урахуванням викладеного ухвала суду є помилковою і в силу пункту 2 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати недійсним акт опису й арешту майна від 6 вересня 2011 року, складений державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_4 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2008, виданого 19 жовтня 2006 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: