Кіровоградської області
"02" листопада 2006 р.
Справа № 2/295
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянувши справу №2/ 295
за позовом: приватного підприємства виробничо-комерційна фірма “Акма» м.Дніпропетровськ
до відповідача: Відкрите акціонерне товариство “Кіровоградський завод дозуючих автоматів» м.Кіровоград
про стягнення 31089 грн. 32 коп.
Представники сторін:
від позивача - Пащенко Ф.Л. , довіреність № б/н від 03.10.06;
від відповідача - Канаєв С.О. , довіреність № 568 від 04.09.06;
Суть спору:
Заявлено позов про стягнення 31089 грн. 32 коп. заборгованості за виконані пусконалагоджувальні роботи.
Відповідач відзив на позовну заяву надав, визнавши наявність заборгованості клопоче перед позивачем про зменшення заявленої до стягнення суми основного боргу, оскільки на виконання умов договору відповідачем перераховано позивачу 07.09.2006 року та 29.09.06 р. по 10000 грн. в загальному розмірі 20000 грн. За підрахунком відповідача сума основного боргу складає 11089 грн. 32 коп. Визнав наявність підстав для нарахування пені в розмірі 1089 грн. 32 коп.
Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України , господарський суд, -
Згідно договору №30/1 від 12.04.2006 року приватне підприємство виробничо-комерційна фірма “Акма» (позивач) прийняв на себе зобов'язання виконати пусконалагоджувальні роботи, а Відкрите акціонерне товариство “Кіровоградський завод дозуючих автоматів» (відповідач) зобов'язався оплатити ці роботи. Умови договору позивачем виконані своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт: від 19 травня 2006 року ( верстат, прес листозгинальний гідравлічний моделі РРМ 30150 зав. № 91287) на 9 600 грн., актом виконаних робіт від 20 червня 2006 року ( верстат, машина гідравлічна моделі 4НВR 258А) на 13 280 грн., актом виконаних робіт від 20 червня 2006 року ( верстат, ножиці гідравлічні гільйотинні моделі YSL 3008) на 7 120 грн., а всього було передано виконаних робіт на 30 000 грн.
Згідно ст. 2.5 Договору, строк оплати встановлено впродовж 3-х робочих днів с дати підписання Акту виконаних робіт. Вказаний договір прийнято сторонами до виконання, правомірність його укладення сторонами не оспорюється. Господарський суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, що регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.
Аналізуючи позовні вимоги про стягнення суми основного боргу, господарський суд вважає, що вони підлягають до повного задоволення, оскільки факт виконання робіт повністю підтверджено матеріалами справи та не оспорюється відповідачем. Поряд з цим, відповідачем після звернення позивача до суду, вжито заходів для повного погашення заборгованості.
Висновок про обґрунтованість позовних вимог господарський суд робить на підставі аналізу законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,901 ЦК України підтверджують що це саме договір про надання послуг.
Згідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідач вимоги позивача фактично визнав, оскільки представив до суду акт звірки заборгованості в розмірі 10000 грн., а доказів належного виконання зобов'язання в повному обсязі суду не надав. Документів, що підтверджують повний розрахунок по договору з позивачем відповідач не представив. Однак в судовому засіданні 02.11.2006 року позивач в порядку ст.22 ГПК України змінив свої позовні вимоги, від стягнення суми основного боргу відмовився повністю у зв'язку з погашенням відповідачем суми заборгованості .
Відповідач виконав зобов'язанні в натурі.
Аналізуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1503 грн. 71 коп. господарський суд вважає, що вимоги підлягають до повного задоволення. 26 червня 2006 року, відповідачу було надіслано претензію з ви могою сплатити надані йому послуги та пеню за затримку платежу. Відповідач у відповіді від 29 червня 2006 року визнав основну суму боргу у розмірі З0 000 грн.
Крім того, згідно ст. 5.2 Договору, та ст. 550 ЦК України, Відповідач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ). Облікова ставка НБУ з 10.06.2006р. встановлена 8,5%, що підтверджується листом НБУ від 06.06.2006 р. N 14-011/1373-6039. Господарський суд не погоджується з висновком відповідача про те, що пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті виконаних робіт повинна нараховуватись саме з 26.06.2006 року, тобто з часу звернення позивача з вимогою про проведення оплати, оскільки такий висновок повністю спростовується матеріалами справи, зокрема викладеним в Договорі умовами про терміни проведення оплати. Позивачем правильно проведено розрахунок розміру пені, оскільки у відповідності до п.2.5 Договору визначено термін оплати - протягом 3-х робочих днів з дати підписання акту приймання-передачі пусконалагоджувальних робіт на одиницю обладнання. Підставою для нарахування пені є п.5.2 Договору згідно до якого, в разі невиконання або неналежного виконання строків оплати відповідно до п.2.5 Договору замовник оплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожен день прострочки.
Господарським судом звертається увага на ту обставину, що п.5.2 Договору передбачається стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожен день прострочки, а не лише від несплаченої за договором суми (заборгованості), однак суд повністю погоджується з позовними вимогами, оскільки позивач застосував розрахунок пені виходячи з залишку заборгованості і суд в даному випадку не може вийти за межі позовних вимог.
За приписом ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Прострочення платежів станом на 23.10.2006 року складають:
-За актом виконаних робіт від 19 травня 2006 року на 9600 грн. - 104 доби;
-За актом виконаних робіт від 20 червня 2006 року на 13280 грн. -76 діб;
-За актом виконаних робіт від 20 червня 2006 року на 7120 грн. - 76 діб.
Станом на 29.09.2006 року після часткового погашення заборгованості за договором по вказаних актах приймання-передачі виконаних робіт в розмірі 10000 грн. пеня обґрунтовано нараховується за 22 доби в період з 07.09. 2006 року по 29.09.2006 року в розмірі 204 грн. 93 коп. Крім того, станом на 23.10.2006 року після сплати відповідачем частини заборгованості, виходячи з розміру основної заборгованості в сумі 10000 грн. за період з 29.09.2006 року по 23.10.2006 року, тобто за 24 доби обґрунтовано нараховано пеню в розмірі 111 грн. 78 коп. Таким чином, загальний розмір пені за весь час прострочення складає: 1187 грн.+ 204 грн. 93 коп.+ 111 грн. 78 коп.= 1503 грн. 71 коп.
Розмір пені 1503 грн. 71 коп. позивачем вирахуваний правильно, у відповідності до ст.232 Господарського кодексу України перебуває в межах 6 місячного строку стягнення, тому позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 1503 грн. 71 коп. обґрунтовані і підлягають до повного задоволення. Розбіжності в розрахунках розміру пені у позивача з відповідачем виникли в результаті того, що ними взято для розрахунку різні періоди з яких починається нарахування пені - позивачем диференційовано по кожному акту приймання-передачі виконаних робіт, а відповідачем - починаючи з 26.06.2006 року. Крім того, позивачем нараховано пеню станом на 23.10.2006 року, а відповідачем - станом на 10.10.2006 року. Господарський суд також вважає, що нарахування пені позивачем проведено у відповідності до п.5 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/293 від 29.04.1994 року “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» з послідуючими змінами і доповненнями, внесеними постановою Вищого арбітражного суду від 14.07.1994 року №2, роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 18.11.1997 року №202-5/445 та рішеннями президії Вищого арбітражного суду від 24.12.1999 року №02-5/601 та від 06.11.2000 року №02-5/618 про те, що встановлена чинним законодавством або договором пеня, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності. При цьому визнання боржником претензії кредитора про оплату продукції(товарів), робіт чи послуг без перерахування заборгованості не може бути підставою для припинення нарахування пені за прострочку платежу.
Розмір основної заборгованості, стан її погашення та наявність на час розгляду справи сторонами не оспорюється.
Таким чином, на день розгляду справи борг на користь позивача складає 1503 грн. 71 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг.
Розрахунок боргу зроблений вірно, а вимоги обґрунтовані, тому в цій частині позовні вимоги підлягають до повного задоволення. Провадження по справі в частині стягнення 30000 грн. заборгованості за виконанні пусконалагоджувальні роботи підлягає припиненню, оскільки після звернення до суду, відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача вказану суму коштів, тобто повністю погасив заборгованість.
Державне мито, відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України та послуги за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. При цьому господарський суд не погоджується з висновком відповідача про те, що у зв'язку з частковим погашенням заборгованості в період слухання справи судом, з відповідача підлягає до стягнення державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення пропорційно розміру задоволених вимог, тобто без врахування добровільно погашеної суми заборгованості. При цьому господарський суд вважає за необхідне використати своє право та покласти на відповідача державне мито та відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. Господарським судом приймається до уваги, що спір виник через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, що привело до необхідності позивачу звернутися до суду за захистом свого законного права і він поніс додаткові витрат, пов'язані зі сплатою державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Такий висновок суду ґрунтується на п.7 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України №02-5/20 від 17.01.1995 року “Про деякі питання практики вирішення арбітражними судами спорів за позовами прокурорів» та п.1 Роз'яснення від 04.03.1998 року №02-05/78 “Про деякі питання практики застосування розділу V1 Арбітражного процесуального кодексу України».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,36,43,44,49, 80,82, 84,85,116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Кіровоградський завод дозуючих автоматів» м.Кіровоград пров.Експеримемтальний 2 р/р 26001301331751 в ЦВ Проінвестбанку м. Кіровограда, МФО 323301, код 00226514 на користь приватного підприємства виробничо-комерційна фірма “Акма» м.Дніпропетровськ вул. Героїв Сталінграда 157 А р/р 26002085141121 в ДВФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 305017, код 20278565 пеню за несвоєчасне проведення платежу за виконані пусконалагоджувальні роботи в розмірі 1503 грн. 71 коп., суму сплаченого державного мита в розмірі 310 грн. 89 коп. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати.
3.Провадження у справі щодо стягнення заборгованості в розмірі 30000 грн припинити.
4.Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя
Ю. І. Хилько