25 жовтня 2006 р.
№ 22/105-06-2377
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Анохіна С.В.
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Українське Дунайське пароплавство»
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2006р.
у справі № 22/105-06-2377 Господарського суду Одеської області
за позовом ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт»
до Відкритого акціонерного товариства “Українське Дунайське пароплавство»
про стягнення 170330,25 грн.,
ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Українське Дунайське пароплавство» про стягнення 170330,25 грн. портового збору.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.05.2006р. (суддя Л.О.Торчинська), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2006р. (судді: П.Ф.Мацюра, Е.І.Андрєєва, Н.В.Ліпчанська), позовні вимоги ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт» задоволено: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Українське Дунайське пароплавство» на користь ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт» 170330,25 грн. заборгованості, 1703,30 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Відкрите акціонерне товариство “Українське Дунайське пароплавство» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2006р. та прийняти нове рішення. Свою вимогу Відкрите акціонерне товариство “Українське Дунайське пароплавство» мотивує тим, що господарським судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.
Розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Українське Дунайське пароплавство», перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Українське Дунайське пароплавство» не підлягає задоволенню.
Господарським судом встановлено, що:
- 01.02.2005р. сторони уклали договір № 183/098КО, відповідно до умов якого ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт», зобов'язалось здійснювати оброблення морського, контейнерного та річкового флоту ВАТ “Українське Дунайське пароплавство», або зафрахтованих ним суден під перевезення експортного, імпортного та транзитного вантажу в Ізмаїльському морському торговельному порту, за умовами якого відповідач зобов'язавя своєчасно сплачувати портові збори згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1544 від 12.10.2000р., Постановою Кабінету Міністрів України № 391 від 29.03.2002р., Постановою Кабінету Міністрів України № 1069 від 17.07.2003р., Наказами Мінтрансу № 711 від 25.12.2000р. та № 312 від 15.04.2004р.
- за період з червня 2005р. по січень 2006р. ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт» виконав зобов'язання за договором №183/098КО від 01.02.2005р. та виставив рахунки ВАТ “Українське Дунайське пароплавство» на сплату портових зборів за ставками, які встановлені Положенням про портові збори, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1544 від 12.10.2000р. При цьому, в рахунках вказані суми портових зборів з урахуванням 20 % податку на додану вартість
- ВАТ “Українське Дунайське пароплавство» сплачувало зазначені рахунки частково, відмовляючись від сплати 20% податку на додану вартість.
- борг ВАТ “Українське Дунайське пароплавство» перед ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт» по виставленим рахункам склав 170330,25 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори. Принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначаються Законом України “Про систему оподаткування», яким передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування можуть встановлюватись або змінюватись тільки законами про оподаткування (частина 3 статті 1).
Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до пп. “г» ст. 6.5 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість» місцем поставки послуг вважається місце, де фактично надаються послуги у сфері діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт (включаючи страхування).
Отже, враховуючи те, що місцем поставки послуг з обслуговування суден (портові збори, збори і плати) є митна територія України, то зазначені послуги є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Згідно ст. 4.1 Закону України “Про податок на додану вартість» база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг).
Відповідно до п. 1 Положення про портові збори портові збори (корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний) справляються у морських портах із суден зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором. Отже, враховуючи наведене, тарифи портових зборів є базою оподаткування.
Відповідно до ст. 6.1.1 Закону України “Про податок на додану вартість» податок становить 20% бази оподаткування, визначеного статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Посилання відповідача в касаційній скарзі на п. 11 Положення про портові збори, затвердженого Постановою КМУ № 1544, відповідно до якого при справлянні портових зборів із суден не каботажного плавання сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, обчислюється виходячи з суми зборів, нарахованих та сплачених без збільшення на суму податку на додану вартість колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковими, оскільки зазначене положення підзаконного нормативно-правового акту суперечить приписам Закону України “Про податок на додану вартість».
Враховуючи наведене, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2006р. у справі № 22/105-06-2377 є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Українське Дунайське пароплавство» залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2006р. у справі № 22/105-06-2377 залишити без змін.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.