31 жовтня 2006 р.
№ 24/172/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
за участю представників сторін:
позивача
-
відповідача
-
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
ВАТ “Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання»
на постанову
від 18.07.2006 Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі
№24/172/06
за позовом
ВАТ “Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання»
до
Бердянського міського управління земельних ресурсів (далі -Управління)
про
стягнення 33696,15 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.05.2006, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.07.2006, в позові відмовлено у зв'язку з недоведеністю завдання позивачу збитків з вини відповідача.
ВАТ “Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, оскільки вважає, що інформацію про категорію земель, оцінка яких здійснювалась відповідачем, останній повинен брати з рішення сьомої сесії Бердянської міської Ради №19 від 29.04.1999 “Про затвердження грошової оцінки земель міста Бердянська», якою і визначені категорії та цільове призначення земель міста Бердянська.
Як вбачається з довідок № 4125/1, № 4125/2, які стосуються земельної ділянки по вул. Горького, 4, коефіцієнт функціонального використання встановлено у розмірі 0,80 та 0,65 відповідно, замість 1,2.
Довідка № 4129/1, щодо земельної ділянки по вулю Горького,7 встановлено коефіцієнт функціонального використання 0,65 замість 1,0.
Довідки № 4126/1, № 4126/2 стосуються земельної ділянки по вул. Юнатів, 7, встановлено коефіцієнт функціонального використання 0,80 та 0,65 відповідно, замість 1,2.
Довідки № 4127 та № 4127/1 щодо земельної ділянки по вул. Урицького, 7 встановлені коефіцієнти функціонального використання 1,2 та 0,65 відповідно замість 0,8.
Таким чином, у зв'язку із зазначенням невірних коефіцієнтів функціонального використання земельних ділянок внаслідок невірного визначення категорії земель, грошова оцінка земельних ділянок була занижена, що в свою чергу, призвело до заниження суми земельного податку та не повної його сплати.
Як вбачається з матеріалів справи штрафні санкції нараховані Позивачу у зв'язку із неповною сплатою земельного податку, а не за порушення подання розрахунку земельного податку.
Враховуючи ту обставину, що Наказом ДПА України від 26.01.2001 № 434, встановлений порядок подання розрахунку земельного податку, а не порядок сплати податку, висновок суду про обов'язок позивача щороку оновлювати інформацію про грошову оцінку земельної ділянки є помилковим.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова -залишенню без змін з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в позові апеляційний господарський суд виходив з того, що:
Рішенням виконкому Бердянської міської Ради від 16.02.2001 № 88 позивачу були надані і постійне користування земельні ділянки на підставі державних актів №000908 площею 3,0001га (30001 кв.м.) по вул. Горького, 4 для розміщення та експлуатації основних та допоміжних об'єктів заводу; №000910 площею 0,37 га (3700 кв.м.) по вул. Урицького, 3 для розміщення та експлуатації транспортного цеху заводу; № 000911 площею 6,33 (63300 кв.м.) по вул. Юнатів, 7 для розміщення ланцюгово-зварювального цеху; №000920 площею 0,1767 га (1767 кв.м.) по вул. Горького, 7 для розміщення та експлуатації гуртожитку адміністративного будинку заводу.
Відповідно до наказу Державного комітету статистики України 05.11.1998 №377, зареєстрованого в Мінюсті України 14.12.1998 №788/3228 “Про затвердження форм державної статистичної звітності по земельним ресурсам» та Інструкції по заповненню державної статистичної звітності по кількісному обліку земель» та видів економічної діяльності згідно Довідки про включення до єдиного державного реєстру позивача види економічної діяльності підприємства класифікуються на землі промисловості (КВЕД 29.22.1; 29.122.1). Розмір земельного податку не залежить від виду господарської діяльності власників землі та землекористувачів і обраховується виходячи з площі земельної ділянки, переданої у власність чи наданої в користування, ставки земельного податку та розміру грошової оцінки земель.
Земельні ділянки площею 3,01 га та 6,33 га, що були надані позивачу, відносяться до земель промисловості, до яких застосовується єдиний коефіцієнт функціонального використання 1,2 (таблиця 3.1 додатку 3 до “Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» від 27.11.1995 № 76/230/325/150, зареєстрованого в Мінюсті України 30.11.1995 під №427/962).
Земельна ділянка площею 0,27 га, що надана позивачу, відповідно до п.1 ст. 71 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) відноситься до земель транспорту, до яких застосовується єдиний коефіцієнт функціонального використання 0,8 (таблиця 3.1 додатку 3 до “Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» від 27.11.1995 №76/230/325/150, зареєстрованого в Мінюсті України 30.11.1995 під № 427/963.
Земельна ділянка площею 0,1767 га, що надана позивачу, згідно з п.1 ст. 38 ЗК України відноситься до земель будівельної забудови, до яких застосовується єдиний коефіцієнт функціонального використання 1,0 (таблиця 3.1 додатку 3 до “Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» від 27.11.1995 №76/230/325/150 зареєстрованого в Мінюсті України 30.11.1995 № 427/963.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про плату за землю» від 03.07.1992 №2535-ХІІ використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Статтею 7 Закону України “Про плату за землю» передбачено, що ставка земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, визначена у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.
Згідно п.п. “г» ст. 196 ЗК України державний земельний кадастр включає грошову оцінку земельних ділянок.
Відповідно до ст.23 Закону України “Про плату за землю» грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 783 та п.п.9 п.5 Типового положення про міське (міст обласного та районного значення) управління (відділ) земельних ресурсів, затвердженого Постановою КМУ від 20.02.2003 №200, зазначено, що довідки про нормативну грошову оцінку земельних ділянок видає міське управління земельних ресурсів.
Статтею 14 Закону України “Про плату за землю» встановлено, що юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку визначеному цим законом, за формою, встановленою Головною державною податковою адміністрацією України.
Наказом Головної державної податкової адміністрації № 43 від 26.10.2001 затверджено Порядок подання форм Зведеного розрахунку суми земельного податку від 19.11.2001 №963/6154. Пунктом 2 Порядку передбачено, що розрахунок податку складається на підставі даних державного земельного кадастру станом на 1 січня поточного року.
Складовою частиною земельного кадастру є грошова оцінка земель м. Бердянська проведена Київським НДПІ містобудування в 1998 р. затверджена рішенням сьомої сесії 23 скликання Бердянської міської ради від 29.04.1999 № 19.
Відповідно до грошової оцінки землі м. Бердянська коефіцієнт функціонального використання для земель промисловості становить 1,2; для земель житлової та громадської забудови -1 та для земель автомобільних шляхів - 0,8.
З матеріалів справи вбачається, що позивач при складанні Розрахунку земельного податку на 2003 рік використовував Довідки про грошову оцінку земельних ділянок від 30.01.2001, в яких вказані інші коефіцієнти функціонального використання земельних ділянок, ніж ті, що вказані в грошовій оцінці землі м.Бердянська.
Розрахунок земельного податку в 2002-2003 рр. Товариство здійснювало на підставі довідок Управління від 30.01.2001 (а.с. 11-20). В довідках не вказано з якою метою надавались вказані довідки. В судовому засіданні представник Управління пояснила, що договору з Товариством про надання довідок про грошову оцінку земель, користувачем яких є Товариство, не укладалось. Довідки складені на підставі експлікації земель, які надавались в постійне користування Товариству згідно рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 16.01.2001 №88. Про вказану обставину, зокрема, свідчить видача Державних актів на постійне землекористування, які зареєстровані тільки 14.03.2001р., тобто після видачі довідок Управлінням. Крім того, Управління попередило Товариство, що довідки про грошову оцінку земельної ділянки, дійсні тільки на поточний рік, здійснивши відповідний запис в довідках. Як з'ясовано в судовому засіданні законодавець не встановив типову форму довідок про грошову оцінку землі. Управління має право в довільній формі надавати відомості щодо грошової оцінки землі. Запис в довідках від 30.01.2001 свідчить про відсутність вини Управління в неправильному розрахунку земельного податку Товариством в наступні роки.
Технічна документація на землі, які знаходяться в користуванні Товариства, була занесена в Державний земельний кадастр тільки після отримання Державних актів на постійне землекористування, тобто після 14.03.2001р. Але після вказаної дати Товариство не зверталось до Управління з проханням надати довідку про грошову оцінку землі.
Незмінність грошової оцінки землі в 2002-2003 рр. не може впливати на дотримання Товариством як землекористувачем установленого порядку нарахування та сплати податку на землю.
Використання землекористувачем відомостей про грошову оцінку земель за минулі роки при нарахуванні та сплаті податку на землю безперечно є правом землекористувача, але в такому разі він несе ризик відповідальності за правильність такого розрахунку та розміру земельного податку.
Судом не встановлено ні вини Управління в завданих Товариству збитках у вигляді штрафних санкцій за неповноту сплати земельного податку, ні причинного зв'язку між ними.
Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.
Згідно зі ст.14 Закону України “Про плату за землю» юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим законом, за формою, встановленою ДПА України.
Пунктом 2 Порядку подання форм Зведеного розрахунку суми земельного податку, затвердженого наказом ДПА України від 19.11.2001 №963/6154, встановлено, що розрахунок податку складається на підставі даних державного земельного кадастру станом на 1 січня поточного року.
Отже, зазначеним наказом конкретизовано порядок самостійного обчислення землекористувачами земельного податку з метою його подальшої сплати до місцевого бюджету, чим спростовуються твердження позивача про відсутність обов'язку оновлювати інформацію про грошову оцінку земельної ділянки. Адже, дані державного земельного кадастру, в тому числі і в частині грошової оцінки земель, кожного року станом на 1 січня можуть змінюватися в порівнянні з попереднім роком.
Окрім того, суд в оскаржуваній постанові погодився з доводами скаржника, вказавши про те, що використання землекористувачем відомостей про грошову оцінку земель за минулі роки при нарахуванні та сплаті податку на землю є правом, а не обов'язком землекористувача, однак, в такому разі він несе ризик відповідальності перед податковими органами за правильність відповідного розрахунку та вірогідну неповноту сплати земельного податку.
Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому діянні заподіювача шкоди має містити всі ознаки, передбачені ст. 1166 ЦК України, а саме:
1) воно повинно заподіювати шкоду,
2) бути протиправним,
3) причинно пов'язаним зі шкодою,
4) винним.
Тому для застосування позадоговірної відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 із наступними змінами “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 440 ЦК УРСР шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що між її діями та шкодою є безпосередній причинний зв'язок.
Наведеної правової позиції також дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування шкоди (постанови ВСУ від 06.06.2006 у справі №10/360-15/4141, від 30.05.2006 у справі № 42/266-6/492).
Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі рішення Бердянської міської ради від 29.04.1999 №19, рішення Бердянського міськвиконкому від 16.02.2001 №88, виданих позивачу державних актів на право постійного користування землею №№000908; 000910; 000911, зареєстрованих 14.03.2001р., довідок Управління від 30.01.2001 (а.с. 11-20) та інших доказів по справі в їх сукупності з достовірністю встановлено, а позивачем не спростовано недоведеність вини відповідача у застосуванні податковими органами до позивача, як платника податків, штрафних санкцій за неповну сплату земельного податку у 2002-2003рр., а також факт відсутності причинно-наслідкового зв'язку між помилковим використанням товариством для обчислення земельного податку довідок Управління, які містили застарілі дані державного земельного кадастру (за 2001 рік), та заподіянням позивачу шкоди у вигляді штрафних санкцій.
При цьому судом враховано, що технічна документація на належні позивачу землі була занесена до державного земельного кадастру тільки в березні 2001 року, а після цього товариство не зверталося до Управління надати довідку про грошову оцінку землі. Окрім того, в довідках від 30.01.2001 Управління повідомило позивача про їх чинність лише на поточний рік, що відповідає положеннями п.2 вищезгаданого Порядку, та безумовно свідчить про відсутність вини відповідача у неправильному обчисленні земельного податку товариством в наступні роки (2002-2003 рр.) із використанням нечинних довідок.
В зв'язку з наведеним безпредметними визнаються твердження скаржника про невірне зазначення Управлінням коефіцієнтів функціонального використання земель в довідках від 30.01.2001, які станом на 01.01.2002р. були нечинними та не породжували для позивача юридичних наслідків в розрізі їх подальшого застосування при нарахуванні земельного податку.
Не мають значення для справи також посилання товариства в обгрунтування своїх заперечень на довідки, які були видані Управлінням у 2004 році, оскільки штрафні санкції, які позивач визначив в якості збитків, застосовано до товариства за допущені ним у 2002-2003рр. порушення податкового законодавства.
Зважаючи на вищенаведене колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.07.2006 у справі №24/172/06 залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ “Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» -без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В. Цвігун