"28" вересня 2006 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Зварича С.Б. Суддів - Храпак Н.М., Стефлюк О.Д. при - секретарі - Кріль Н.З.
з участю - представника апелянта Станька Б.Д. і позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Тернополі адміністративну справу за апеляційною скаргою Тернопільського обласного військового комісаріату на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 28 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного військового комісаріату про перерахунок розміру пенсії та її виплату, -
В серпні 2006 року ОСОБА_1 пред»явив позов до Тернопільського обласного військового комісаріату про перерахунок розміру пенсії та її виплату. Посилався на те, що в 1995 році був звільнений зі служби в Збройних силах України, з правом на пенсію від Міністерства оборони України. Проте, при призначенні пенсії не було враховано в повній мірі підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що відбулось за період з 1995 по 2003 роки.
Зокрема, не було враховано: премії в розмірі 33,3% грошового забезпечення на підставі Указу Президента України від 14 липня 1995 року №615/95 «Про надбавки до грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України», яку він отримував на момент звільнення.
При призначенні йому пенсії вказана премія врахована не була, у зв»язку з чим її розмір був занижений. Добровільно зробити перерахунок належної позивачу пенсії та виплатити недоотримані з 6 вересня 1995 року кошти - відповідач відмовився.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 28 серпня 2006 року позов задоволено. Зобов»язано Тернопільський обласний військовий комісаріат зарахувати премію в розмірі 33,3% в грошове забезпечення, з якого нараховується пенсія ОСОБА_1, провести перерахунок розміру пенсії та виплатити донараховану суму з моменту призначення пенсії по 1 січня 2005 року.
В апеляційній скарзі Тернопільський обласний військовий комісаріат просить постанову суду скасувати і ухвалити нову, якою в позові ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та невірним
Справа № 22ас-564 Головуючий у 1 інстанції - Очеретяний Є.В.
Категорія - в/служб. Доповідач - Стефлюк О.Д.
застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника апелянта Станька Б.Д., який підтримує доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу позивача ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач на день звільнення одержував премію в розмірі 33,3%, яка є одним з видів додаткового грошового забезпечення, мав право на її врахування при призначенні пенсії, а тому відмова відповідача зробити перерахунок пенсії в цій частині, до 1 січня 2005 року - є неправомірною.
З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону і грунтується на матеріалах справи.
Відповідно до ч.З ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», яка була чинною станом вересень 1995 року (час звільнення зі служби позивача), пенсії особам, які мають на неї право за цим Законом, обчислюються з урахуванням відповідного окладу за посадою, спеціального звання, процентної надбавки за вислугу років, надбавки за вчене звання й вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби в порядку й розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Сам Закон не встановлює будь-яких обмежень щодо призначення пенсії, а відносить це питання на вирішення Кабміну.
Пленум Верховного Суду України в постанові №4 від 15 квітня 2005 року «Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» вказав, що перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 452 не є вичерпним, оскільки іншими нормативно-правовими актами запроваджені інші щомісячні надбавки, доплати та підвищення, які теж є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення і також мають зараховуватися при нарахуванні пенсій, проте лише тим особам, котрі отримували їх під час проходження служби і були звільнені з неї вже після їх запровадження.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 у зв»язку зі звільненням з військової служби в запас, з 6 вересня 1995 року виплачується пенсія від Міністерства оборони України. До складу грошового забезпечення, з якого позивачу нарахована пенсія, зараховано посадовий оклад, оклад за військове звання, відсоткова надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення.
З грошового атестату ОСОБА_1 вбачається, що на день звільнення він одержував ще і премію в розмірі 33,3% грошового забезпечення, яка була запроваджена Указом Президента України від 14 липня 1995 року № 615/95 «Про надбавки до грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України», але при призначенні йому пенсії до уваги не взята.
Виходячи з наведеного, суд обгрунтовано вважав, що вказана щомісячна премія відноситься до додаткових видів грошового забезпечення і повинна прийматись в розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які отримували її під час проходження служби й звільнені після її запровадження. Такою особою і є позивач.
Доводи апелянта, що суд безпідставно застосував норми Закону, введені в дію після звільнення зі служби позивача, які не мають зворотної сили, на увагу не заслуговують, оскільки не відповідають дійсності і є голослівними.
Постанову ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Тернопільського обласного військового комісаріату залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду від 28 серпня 2006 року - без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня її проголошення.