18 жовтня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Костенка А.В., Пшонки М.П., Лященко Н.П., Тітова Ю.Г., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 грудня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 15 березня 2006 року,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що 29 грудня 2005 року в результаті зіткнення автомобіля БМВ-318 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля “Тойота-Каріна» під керуванням ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі-ДТП), унаслідок якої ОСОБА_1 завдано матеріальну шкоду в розмірі 46 415 грн. 82 коп., що складається з 45 477 грн. 25 коп. - вартість пошкодженого автомобіля, 519 грн. 39 коп. - вартість автотоварознавчого дослідження автомобіля, 34 грн. - діагностика автомобіля, 207 грн. 68 коп. - витрати на оплату штрафної стоянки, 7 грн. 50 коп. - вартість телеграфного повідомлення відповідачу, 170 грн. - витрати на оплату послуг з евакуації пошкодженого автомобіля.
Позивачці ОСОБА_2 завдано матеріальну шкоду в розмірі 534 грн. 88 коп. витрат на медикаменти та лікування отриманих унаслідок ДТП травм. Крім того, позивачі просили стягнути з відповідача завдану їм моральну шкоду в розмірі по 3 555 грн. кожному.
ОСОБА_3 звернувся із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 8 058 грн., обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ДТП сталася з вини ОСОБА_1.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 грудня 2005 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 30 042 грн. 73 коп., 51 грн. державного мита та на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 534 грн. 88 коп., моральну шкоду в розмірі 1 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 15 березня 2006 року вказане рішення суду першої інстанції залишено без зміни, але виключено з мотивувальної частини висновок суду про те, що ДТП сталася з вини ОСОБА_3, і посилання на ст. ст. 1166, 1167 ЦК України як на підставу задоволення основного позову, із зазначенням, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню відповідно до положень ст. ст. 23, 1187 ЦК України.
ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановлені в справі рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що 29 грудня 2004 року з вини відповідача ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пошкоджено автомобіль “Тайота-Каріна», що є власністю позивача ОСОБА_1 При цьому суд керувався положеннями ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, які передбачають загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду, а тому й стягнув з ОСОБА_3 грошові суми на відшкодування матеріальної та моральної шкоди на користь позивачів.
У своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив, що при вирішенні спору суду першої інстанції належало б керуватися вимогами ст. 1187 ЦК України, тобто покласти відповідальність по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди на відповідача незалежно від наявності в його діях вини.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовуються на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоду, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Між тим, покладаючи відповідальність за заподіяння шкоди на ОСОБА_3, суд першої інстанції не привів неспростованих доказів того, що ДТП сталася саме з вини відповідача.
При цьому судом не взято до уваги висновки автотехнічної експертизи № 19/1 про обставини зіткнення автомобілів від 14 листопада 2005 року про те, що ОСОБА_3 не мав технічної можливості виконати п. 12.3 Правил дорожнього руху України через миттєву втрату управління автомобілем у той час, коли за результатами цієї ж експертизи водій іншого автомобіля ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення.
Оскільки ця суперечність судами не усунута, то при викладених обставинах постановлені в справі рішення без змін залишатися не можуть і підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судовими інстанціями норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до постановлення незаконних рішень.
Керуючись ст..336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 грудня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 15 березня 2006 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
А.В. Костенко
Н.П. Лященко
М.П. Пшонка
Ю.Г. Тітов