27 жовтня 2006 року м.Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :
Левченка Є.Ф., Сеніна Ю.Л., Шабуніна В.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів про поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
У березні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що працювала у відповідача бухгалтером, наказом від 18 лютого 2003 року її незаконно було звільнено з роботи за порушення виконавчої дисципліни, крім того, за період роботи із серпня 2002 року по день звільнення їй не виплачували заробітну плату. Позивачка просила поновити її на роботі, стягнути невиплачену заробітну плату, середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Під час розгляду справи позивачка уточнила та доповнила позовні вимоги, відмовилась від вимог про поновлення на роботі та просила визнати звільнення незаконним, стягнути невиплачену заробітну плату, середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також 1000 грн. на відшкодування заподіяної незаконним звільненням моральної шкоди.
Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 12 грудня 2003 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29 березня 2004 року рішення суду першої інстанції скасоване й постановлене нове рішення про часткове задоволення позову, постановлено визнати звільнення ОСОБА_1 незаконним, вважати її звільненою з роботи з 29 березня 2004 року, стягнути із відповідача на користь позивачки невиплачену заробітну плату та середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3260 грн. 18 коп.; в задоволенні решти вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Львівське обласне відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на незаконність вимог позивачки та несправедливість рішення апеляційного суду.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Доводи скарги не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.
Оскаржуване судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу Львівського обласного відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів відхилити, рішення Апеляційного суду Львівської області від 29 березня 2004 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.