Справа 11- 667 / 2006 рік Головуючий у 1 інстанції Рябота В. І.
Категорія - 125 ч. 1 КК Доповідач Антипець В. М.
УХВАЛА І ME HEM УКРАЇНИ
28 вересня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних
справах апеляційного суду Чернігівської області в складі :
головуючого - судді Козака В. І. суддів - Антипець В. М. Білоброва В. Д. з участю адвоката ОСОБА_1 засудженого ОСОБА_2 потерпілої ОСОБА_3
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 липня 2006 року,
Цим вироком ОСОБА_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, пенсіонер, одружений, житель АДРЕСА_1, раніше не судимий. Засуджений за ст. 125 ч. 1 КК України до 100 годин громадських робіт.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 500 гр. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 100 гривень витрат на юридичну допомогу - всього 600 гривень.
Як встановив суд, 4 травня 2006 року, близько 19 години 30 хвилин, ОСОБА_2, на ґрунті особистих неприємних стосунків, наніс потерпілій ОСОБА_3 кілька ударів, заподіявши останній легкі тілесні ушкодження, що підтверджується актом судово - медичного обстеження від 5 травня 2006 року.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким його виправдати. Свої доводи він
обґрунтовує тим, що потерпілу він не бив, а лише вирвав у неї з рук сапу, якою вона замахнулась на нього та намагалась ударити. Очевидців конфлікту, який стався між ним і сусідкою не було. Свідки ОСОБА_4. та ОСОБА_5, на показання яких суд посилається на підтвердження його вини, не бачили щоб він бив потерпілу, лише вказували, що здогадались що то були удари. Відстань від місця події і місцем, де перебували свідки близько 100 метрів. Вечірній час, наявність господарських будівель та суцільного паркану висотою близько 2 метрів, позбавляли свідків бачити події, що відбувались між ним і потерпілою. Свідки помилились в опису його одягу і за обстановкою не могли бачити конфлікту між ним і потерпілою. По справі не була проведена судово - медична експертиза. На думку апелянта суд не повинен був приймати до уваги висновки акту судово
- медичного - обстеження, з якими він був не згодний.
Заслухавши доповідача, засудженого та його захисника, які підтримали апеляцію та просили скасувати вирок суду та повернути справу на новий судовий розгляд, потерпілу, яка вважала, що суд і так виявив поблажливість щодо засудженого, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає апеляцію засудженого задовольнити частково, а вирок суду скасувати з поверненням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотними порушеннями норм кримінально
- процесуального закону.
У справах про злочини, передбачені частиною 1 ст. 27 КПК України, потерпілий сам підтримує обвинувачення. Такі справи порушуються суддею і попередньому розслідуванню не підлягають. Проте, такий порядок притягнення до кримінальної відповідальності, не звільняє суд від обов'язку в мотивувальній частині вироку сформулювати обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину, форми вини і мотивів злочину.
Суд першої інстанції, визнавши винним ОСОБА_2 в навмисному заподіянні легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3, на порушення вимог ст. 64 КПК України не встановив по справі та не зазначив у вироку місця злочину, його мотиву, механізму заподіяння тілесних ушкоджень, що перешкодило встановленню істини по справі та порушило права та законні інтереси учасників судового розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи засуджений і потерпіла є сусідами, які ворогують між собою. Суд не навів у вироку жодних підстав для обґрунтування свого висновку про «неприємні відносини" між засудженим і потерпілою.
Засуджений ОСОБА_2 категорично заперечує, що 4 травня 2006 року побив ОСОБА_3, вказуючи, що зробив їй зауваження з приводу пліток, а остання на нього замахнулась сапою, яку він відібрав у неї з рук та закинув.
Потерпіла ОСОБА_3. в свою чергу, стверджує, що була з сапою, ОСОБА_2 не погрожувала, проте він її побив і закинув сапу.
В своїй скарзі, складеній в порядку ст. 27 КПК України, потерпіла ОСОБА_3. зазначала, що сусід ОСОБА_2 наносив їй удари в груди та живіт, погрожував застрелити із рушниці.
Результати судово - медичного обстеження свідчать, що у ОСОБА_3, 5 травня 2006 року, були виявлені : набряк м'яких тканин в тім'яній області справа на ділянці 3X2 см., синець синюшного кольору по зовнішній поверхні лівої кісті розміром 3X4 см., синець в області н/з грудини синюшного кольору розміром 4X3 см. Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності можуть відповідати 04. 05. 2006 року і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Під час судового засідання потерпіла ОСОБА_3. давала пояснення, що ОСОБА_2 бив її і в живіт, і по голові, від чого в неї в оці лопнула судина ( а. с. 49).
Будучи допитаним в якості підсудного ОСОБА_2 вказував, що потерпіла на нього замахнулась сапою і він з силою вирвав з її рук сапу, можливо при цьому з необережності причинив потерпілій тілесні ушкодження, обороняючись від нападу ( протокол судового засідання а. с. 49, зворот).
В порушення принципу безпосередності судового розгляду, суд першої інстанції, акт судово - медичного обстеження ОСОБА_3, від 05. 05. 2006 року, який є в матеріалах справи на а. с. 20, не досліджував. Запис в протоколі судового засідання про дослідження названого медичного документа відсутній ( а. с. 51).
Данні акту судово - медичного обстеження особи можуть бути використані в кримінальній справі як докази, за умови якщо вони є повними, не заперечуються учасниками судового розгляду та не викликають сумнівів щодо їх достовірності.
Відповідно до ст. 76 п. 2 КПК України для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень призначення судово - медичної експертизи є обов'язковим.
У потерпілої ОСОБА_3 належало з'ясувати, в які частини тіла їй наносив удари ОСОБА_2, чим, скільки ударів, а також походження синців на лівій кисті та в тім'яній області голови.
З урахуванням позицій засудженого та потерпілої, висновків акту судово - медичного обстеження, суду належить обговорити питання про призначення і проведення судово - медичної експертизи.
Крім того, доводи як обвинувачення так і захисту повинні бути перевірені належним чином і в мотивувальній частині вироку суд повинен зазначити мотиви, з яких він відкидає одні докази і надає перевагу іншим. Викладення одного лише змісту пояснень свідків, без їх аналізу , не свідчить про обґрунтованість вироку суду.
В судовому засіданні суду першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_4. та ОСОБА_5, які за твердженням засудженого, не могли бачити тих подій, про які давали пояснення. Доводи засудженого, про наявність паркану, значної відстані між садибами потерпілої і свідків, ніяким чином не перевірені.
Суд не звернув уваги, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, належить враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного і суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання. А саме, відповідно до ст. 56 частини З КК України, громадські роботи не призначаються особам, які досягли пенсійного віку. На час постановляння вироку засудженому минуло 65 років, відповідно, суд не мав законних підстав призначати йому громадські роботи.
При новому розгляді справи суду необхідно з'ясувати усі обставини справи, детально перевірити доводи ОСОБА_2 проти звинувачення, витребувати додаткові та дослідити зібрані докази в справі, і в залежності від встановленого, вирішити питання про винність чи невинність ОСОБА_2 в пред'явленому йому звинуваченні.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 365, 366, 370, 379 КПК України, колегія суддів,
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 липня 2006 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу щодо нього повернути на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі суддів.
КОЗАК В. І. АНТИПЕЦЬ В. М. БІЛОБРОВ В. Д.