Категорія №8.2.1
Іменем України
01 березня 2012 року Справа № 2а/1270/1135/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді: Кравцової Н.В.,
при секретарі: Бражник В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001958013 від 25.01.2012, -
31.01.2012 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001958013 від 25.01.2012.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 30.01.2012 позивачем отримано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську № 0001958013 від 25.01.2012 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2011 року у сумі 1 185 515,00 грн., яке прийняте на підставі акту перевірки від 06.01.2012 № 1/08-3/00210890.
Позивач вважає рішення відповідача безпідставним та протиправним, оскільки акт перевірки, який став підставою для прийняття рішення не має документальних підтверджень на обгрнутування висновку податкового торгану про порушення ВАТ «СВЗ» норм податкового законодавства та як наслідок визнання правочинів, вчинених між ВАТ «СВЗ» та ТОВ «Антикоргруп» та між ВАТ «СВЗ» та ТОВ «Донбас-Нафтогаз» у чеврні 2011 року нікчемними та такими, що суперечать нормама діючого законодавства.
Просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001958013 від 25.01.2012 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2011 року у сумі 1 185 515,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі, додатково пояснивши, що господарські відносини між ВАТ «СВЗ» та його контрагентами - ТОВ «Антикор Груп» та ТОВ «Донбас-Нафтогаз», здійснені у червні 2011 року підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та свідчать про реальність здійснення договорних операцій, а тому твердження відповідача про те, що господарські відносини не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними є безпідставними та не заслуговують на увагу.
Прокурор у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала пояснення, аналогічні викладеним у запереченні проти позову та просила відмовити у задоволенні позову повністю, пояснивши, що перевірка була проведена у відповідності до вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є обґрунтованими, оскільки під час перевірки не було документально підтверджено реальність здійснення господарських операцій між «СВЗ» та його контрагентами - ТОВ «Антикор Груп» та ТОВ «Донбас-Нафтогаз» у червні 2011 року. Крім того, під час перевірки були також враховані наступні документи: акт перевірки ТОВ «Антикор Груп» по взаємовідносинам з ТОВ «Інкомбуд Плюс» та акт перевірки ТОВ «Донбас-Нафтогаз» по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал».
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з 02.10.1996 та перебуває на податкову обліку в Спеціалізованій ДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську з 17.07.1997 (а.с. 19-21).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано до Спеціалізованої ДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року (а.с. 82-84, 160-177), якою визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку у сумі 9 187 934 грн. (код рядка 25, 25.1).
Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наведена у додатку № 5 до декларацій за червень 2011 року (а.с. 166-172).
На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, п.п 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п 78.1.1 п. 78.1 статті 78, п.п. 79.1 статті 79 ПК України відповдачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за червень 2011 року (а.с. 139-154).
За результатами даної перевірки складено акт № 1/08-3/00210890 від 06.01.2012, яким встановлено порушення п. 198.1, 198.3 статті 198, п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та п.п 4.6.1, 4.6.4, 4.6.5 п. 4.6 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» підприємством завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 на 1185515 грн., що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на суму 1185515 грн.
Висновки акту невиїзної перевірки ґрунтуються на тому, що під час проведення перевірки встановлено, що правочини, вчинені між ТОВ «СВЗ» з ТОВ «Антикор Груп» та ТОВ «Донбас-Нафтогаз» у червні 2011 року не спричиняють реального настання правових наслідків.
Підставами для висновків перевіряючих стало надходження до СДПІ ВПП у м. Луганську акту від 11.11.2011 «Про результатаи документальної невиїзної перевірки ТОВ «Антикор Груп» та акту від 21.11.2011 «Про результатаи позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Донбас-Нафтогаз», якими встановлені порушення податкового законодавства контрагентами ТОВ «Антикор Груп» та ТОВ «Донбас-Нафтогаз» по другій ланці постачання та здійснення фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля між ТОВ «Антикор Груп» з ТОВ «Інкосбуд Плюс» та між ТОВ «Донбас-Нафтогаз» з ТОВ «Оріал».
На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25.01.2012 № 0001958013 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкового зобов'язання наступних періодів) з податку на додану вартість у сумі 1185515 грн. (а.с. 12).
Вирішуючи питання про правомірність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII зі змінами та доповненнями (далі - Закон №509), рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Розділ V Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.
Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).
Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Пунктом 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з такого податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.
Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, якам відображається у податковій декларації.
Згідно з п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п. 200.11).
Відповідно до п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Із системного аналізу вказаних норм закону, податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню із бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.
Суд за результатами розгляду справи дійшов до висновку, що прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1185515 грн. виникла в результаті здійснення позивачем господарської діяльності у відповідних періодах.
Як встановлено під час розгляду справи, що було підтверджено представником відповідача підставою для зменшення суми бюжетного відшкодування позивачу за червень 2011 року на суму 1185515 грн. є неможливість підтвердити реальність здійснення господарських операцій по основним постачальникам позивача: ТОВ «Антикор Груп» та ТОВ «Донбас-Нафтогаз».
Судом встановлено, що позивач у червні 2011 року мав господарські правовідносини з вказаними підриємствами-постачальниками:
1. Між позивачем та ТОВ «Антикор Груп» укладено договір поставки № 03/05 від 30.05.2011 (а.с. 56-70);
2. Між позивачем та ТОВ «Донбас-Нафтогаз» укладено договір № 14/01 від 14.01.2011 (а.с. 44-47).
Всі договори, укладені між ТОВ «СВЗ» та вказаними контрагентами, мали на меті настання реальних наслідків.
Так, сума податкових зобов'язань та податкового кредиту підтверджені податковими накладними (а.с. 23, 25, 30, 34, 52) та платіжними дорученнями (а.с. 28, 32, 36, 51).
Фактичне надходження, оприбуткування та використання товару позивачем у власній господарській діяльності підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, звітом про списання ГСМ по транспортному цеху, звітом про залищок та використання енергетичних матеріалів і продуктів перероблення нафти, заявками на постачання товару, паспортами якості на товар ( а.с. 22, 24, 26, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 38, 53, 192-195, 202-210, 248-250).
Фактичне здійснення господарських операцій щодо придбання та використання товарів також підтверджується наявністю у ТОВ «СВЗ» основних засобів, які лічаться на балансі підприємства, зокрема, цистерни, баки для дизпалива та інші об'єкти (а.с. 196) та автомобільного транспорту (а.с. 29).
Крім того, представником позивача під час розгляд справи було надано витяг із проекту реконструкції заводу з метою збільшення випуску газових вагонів до 12000 шт. на рік та будівних металоконструкцій до 25000 т. на рік, з якого вбчається, що ТОВ «Антикор Груп» є постачальником обладнання на виконання умов проекту.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Також, суд зазначає, що не заперечувалося представником відповідача, що на момент здійснення відповідних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та мали відповідне свідоцтво платника ПДВ.
Таким чином, суд вважає, що наданими позивачем первинними документами та іншими доказами по справі підтверджено реальність господарських операцій з контрганетами - ТОВ «Антикор Груп» та ТОВ «Донбас-Нафтогаз», по яким відповідачем було зменшено суму бюджетного відшкодування за червень 2011 року на суму 1185515 грн..
Щодо доводів представника відповідача про те, що підставою для відмови у відшкодуванні ПДВ позивачу у сумі 1185515 грн. є неможливість підтвердити реальність господарських операцій з другої ланки постачання товару суд зазначає наступне.
Нормами Податкового кодексу України на покупця товару - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту на заявлені суми від'ємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства.
У судовому засіданні відповідачем не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість по контрагентам - ТОВ «Антикор Груп» та ТОВ «Донбас-Нафтогаз».
Факт порушення контрагентами - постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному етапів з придбання товарів (послуг), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (позивач) вживає заходи до відшкодування податку до бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана, або що діяльність платника податку, його взаємозалежність спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадку, коли такі операції здійснюються через посередників.
Таких доказів першим відповідачем у судовому засіданні не надано.
Крім того, відповідно до п. 4 - п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Натомість, суд зазначає, що акт позапланової невиїзної документальної перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не містить обгрунтованих підстав для зменшення позивачу бюджетного відшкодування за червень 2011 року на суму 1185515 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача породжує наслідки саме для цих підприємств, а тому не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Також суд зауважує, що податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушенню якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.
Таким чином, виходячи із системного аналізу норм Закону вбачається, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту за заявлені до бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робі, послуг).
З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеними договорами настали, позивачем та його контрагентами виконані договорні обов'язки, податкові накладні оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту та як наслідок право на бюджетне відшкодування за червень 2011 року на суму 1185515 грн.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що у відповідача не було підстав для зменшення ТОВ «СВЗ» сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року та винесення податкового повідомлення-рішення.
Щодо посилання відповідача на встановлені перевіркою порушення під час заповнення товаро-транспортних накладних під час перевезення товару на адресу позивача, а саме, відсутність обов'язкових реквізитів - ціни товару за одиницю та загальної ціни, яка відповідадає кількості поставленого товару, то суд зазначає, що нормами діючого законодавства не покладено на покупця товару, який не є перевізником товару, обов'язок та відповідальність щодо заповнення товаро-транспортних накладних.
Оскільки умовами договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Антикор Груп», ТОВ «Донбас-Нафтогаз» не передбачено поставку товару покупцем (ТОВ «СВЗ), то і як наслідок відповідальність за заповнення товаро-транспортних накладних покладено саме на автоперевізника, який здійснював поставку товару.
Щодо посилання відповідача на те, що правочини, вчинені між позивачем та ТОВ «Донбас-Нафтогаз», позивачем та ТОВ «Антикор Груп» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому господарські операції є нікчемними правочинами і в силу статиті 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.
Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.
Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.
Так, згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.
Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб'єктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов'язання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.
З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно були встановлені порушення позивачем щодо правомірності формування податкового кредиту у червні 2011 року по контрагентам ТОВ «Антикор Груп», ТОВ «Донбас-Нафтогаз» на суму 1185515 грн., а тому податкове повідомлення-рішення № 0001958013 від 25.01.2012 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1185515 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи викладені обставини, суд вважає позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001958013 від 25.01.2012 обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 КАС України, Податковим кодексом України, суд -
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Стахановський вагонобудівний завод”до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення №0001958013 від 25 січня 2012 року задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську №0001958013 від 25 січня 2012 року.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Повний текст постанови складено та підписано 06 березня 2012 року.
СуддяН.В. Кравцова